Ухвала суду № 39627844, 18.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2014 рокусправа № 811/1438/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чепурнова Д.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000151112 від 08.04.2013 року., -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Дор-Строй" (надалі - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000151112 від 08.04.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1192021,02 грн., в т.ч. 794680,68 грн. за основним платежем та 397340,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про нікчемність господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ "Крона-Інвест" в період серпень 2011 року на суму 305754,96грн., вересень 2011р. на суму 122348,22 грн.; ПП "Таніра" в період вересень 2011 р. на суму 201991,70 грн.; - ТОВ "Торговий дім "Каолін Інвест" в період травень 2011р. на суму 86793,60 грн., вересень 2011р. на суму 77792,20 грн., в зв'язку з чим податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1192021,02 грн., в т.ч. 794680,68 грн. за основним платежем та 397340,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Також зазначено, що господарські операції з контрагентами мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а ТМЦ отримані від контрагентів використані у власній господарській діяльності, що також підтверджено відповідними документами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 08.04.2013 року № 0000151112.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкові накладні, складені належним чином, що свідчить про правомірність віднесення до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що правочини між позивачем та контрагентами мають ознаки фіктивності, оскільки контрагенти не мають власних технічних потужностей та найманих працівників, необхідних для здійснення господарських операцій. Як на доказ нікчемності укладених правочинів відповідач посилається на акти перевірок складені податковими органами щодо ТОВ "Крона-Інвест", ПП "Таніра", ТОВ "Торговий дім "Каолін Інвест".

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ на предмет нікчемності правочинів з підприємствами контрагентами за травень 2011р., серпень 2011р., вересень 2011р., жовтень 2011р.

Результати перевірки оформлені актом № 2/1520/33708292 від 25.03.2013 р. на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000151112 від 08.04.2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1192021,02 грн., в т.ч. 794680,68 грн. за основним платежем та 397340,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 32).

Як вбачається зі змісту акту перевірки (п. 2.8.), висновки відповідача щодо нікчемності правочинів між позивачем та вищевказаними контрагентами ґрунтуються виключно на аналізі відомостей одержаних з актів перевірок контрагентів позивача, складених податковими органами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Крона-Інвест", ПП "Таніра", ТОВ "Торговий дім "Каолін Інвест", предметом яких було постачання товарно-матеріальних цінностей, в подальшому використаних позивачем у власні господарській діяльності у оподатковуваних операціях.

Факт здійснення господарських операцій з ПП "Таніра" підтверджується копіями фінансово-господарських документів долучених до матеріалів справи (т. 1 а.с. 45-79).

Факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Крона-Інвест" підтверджується копіями фінансово-господарських документів долучених до матеріалів справи (т. 1 а.с. 80-176).

Факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Торговий дім "Каолін Інвест" підтверджується копіями фінансово-господарських документів долучених до матеріалів справи (т. 1 а.с. 177-212).

Використання позивачем товарно-матеріальних цінностей одержаних від контрагентів, у власній господарській діяльності підтверджується копіями документів долучених до матеріалів справи (т. 1 а.с. 213-240).

На підставі податкових накладних виписаних контрагентами, та відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем сформовано податковий кредит відповідних періодів, що знайшло своє відображення у додатках 5 до декларацій з податку на додатну вартість (т. 1 а.с. 241-250, т. 2 а.с. 1-21).

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не ставиться під сумнів наявність вищевказаних документів та не висувається претензій до їх змісту та форми, а висновки щодо безтоварності операцій ґрунтуються виключно на відомостях, які містяться в актах перевірки ПП "Таніра" від 25.07.2012 р. № 471/1520/32039788 (т. 2 а.с. 35-40), ТОВ "Торговий дім "Каолін Інвест" від 23.05.2012 р. № 1458/22-2/32852489 та від 21.06.2012о. № 413/22-2/32852489 (т. 2 а.с.41-57), ТОВ "Крона-Інвест" від 12.09.2012 р. № 529/22-1/35975139 (т. 2 а.с. 58-65).

Разом з тим, колегія суддів вважає вказані висновки відповідача безпідставними зважаючи на таке.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

У відповідності до пп. "а"п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, чи ні.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Приписами п.198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Приписами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дані правові норми визначають, що до складу валових витрат (а отже витрат, на підставі яких може бути сформованих податкових кредит) можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету.

У разі невиконання контрагентом платника або іншими особами - учасниками господарських операцій в ланцюгу постачання товарів (послуг) податкових зобов'язань, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарі не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару при реальності вчинених господарських операцій.

Відповідно до п. 4-5 роз. 1 Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

При цьому, із акта перевірки не вбачається аргументоване викладення інкримінованих діянь, що суперечить вимогам Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, із приписів якого вбачається, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

В акті перевірки відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність фактів порушень товариством податкового законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач не здійснював фактичне дослідження товарності/безтоварності господарських операцій позивача, а дійшов висновку щодо нікчемності правочинів на підставі припущень інших структурних підрозділів податкової служби щодо можливих порушень податкового законодавства контрагентами контрагентів позивача у ланцюгах постачальників.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів, одержав податкові накладні, складені належним чином, суд першої інстанції вірно погодився з позицією позивача щодо правомірності віднесення до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000151112 від 08.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: А.В. Шлай