Ухвала суду № 39627669, 16.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 червня 2014 рокусправа № 808/4357/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання:Кязимової Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК Спутник" до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001532310/0 від 31.10.2008 р., № 0001532310/1 від 09.01.2009 р., № 0001532310/2 від 19.03.2009 р. та № 0001532310/3 від 25.05.2009 р., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТК Спутник" (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому, після уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 31.10.2008 № 0001532310/0, від 09.01.2009 № 0001532310/1, від 19.03.2009 № 0001532310/2 та від 26.05.2009 № 0001532310/3, прийняті відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що не згодний із донарахуванням податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1124791,50 грн., у тому числі за основним платежем 749861,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 374930,50 грн. Зазначив, що не погоджується з висновком податкового органу щодо порушення ним пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) та вважає, що витрати на впорядкування прилеглої території відносяться до господарської діяльності товариства і дають право включення до валових витрат товариства у межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів. Наголошує, що проведені роботи є поліпшенням основних фондів, а не створенням нових основних засобів. Також, позивач не погоджується з висновком податкового органу, що підприємством порушено п. 1.32 ст. 1 п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закон №334/94-ВР. Зазначено, що підприємством правомірно, на підставі первинних документів (договорів транспортного експедирування, актів виконаних робіт, реєстрів накладних), віднесено до валових витрат виплати згідно договорів транспортного експедирування. Зазначає, що перевірка, за результатами якої був складений акт від 17.10.2008 № 519-23-19279080 (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, проводилася з чисельними порушеннями норм законодавства. Просив визнати незаконними та скасувати, прийняті відповідачем,

податкові повідомлення-рішення № 0001532310/0 від 31.10.2008, № 0001532310/1 від 09.01.2009, № 0001532310/2 від 19.03.2009, № 0001532310/3 від 26.05.2009.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, представники позивача, уточнили позовні вимоги: просять визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від № 0001532310/1 від 09.01.2009, № 0001532310/2 від 19.03.2009, № 0001532310/3 від 26.05.2009. Підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що податкові повідомлення-рішення складені із помилками у розрахунках, оскільки сума податкового зобов'язання "усього", утому числі "Основний платіж" та "штрафні (фінансові) санкції" не відповідають висновкам Акту перевірки. Зазначили, що первинні документи позивача, на основі яких витрати підприємства були віднесені до валових витрат, були складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Наголошують, що законом заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334/94-ВР. Просять задовольнити позов у повному обсязі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК Спутник" до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.01.2009 № 0001532310/1, від 19.03.2009 № 0001532310/2 та від 26.05.2009 № 0001532310/3, прийняті Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі м. Запоріжжя, відповідно до яких Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТК Спутник" було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1122268,50 грн., з яких за основним платежем - 748179,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 374089,50 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, з приводу яких відповідачем було визначене податкове зобов'язання є необґрунтованими.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що перевіркою господарської діяльності позивача встановлено неправомірне віднесення до валових витрат вартості будівельно-монтажних робіт. В обґрунтування своєї позиції посилається на пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, яким передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на будівництво та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації. Вважає, що позивачем неправомірно, без первинних документів віднесено до складу валових витрат виплати за договорами транспортного експедирування з ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_9 Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Представником позивача було надіслано на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення № 310424 від 01.09.2008 відповідачем було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005 по 30.06.2008, за результатами якої 17.10.2008 був складений Акт перевірки.

Актом перевірки було встановлено, крім іншого, порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону №334/94-ВР, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 758934,90 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач подав заперечення № 410 від 23.10.2008.

За результатами розгляду заперечень листом від 28.10.2008 № 22273/10/23-012 відповідач повідомив позивача про правомірність висновків перевірки про завищення позивачем валових витрат за 1 квартал 2006 року на 33655 грн. (щодо порушення вимог пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР - витрати на поліпшення основних засобів), про безпідставне віднесення до складу валових витрат у 2 кварталі 2007 року юридичних послуг по здійсненню правового забезпечення при визнанні правова власності на нежитлове приміщення у сумі 5000 грн. (щодо порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, про зайве включення у періоді, який перевірявся, до складу валових витрат витрат на транспортно-експедиційні послуги у сумі 2957544 грн. (порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР) та про не завищення позивачем валових витрат із страхування власного заставного майна на користь кредитора у періодах 4 квартал 2005 року, 2 квартал 2006 року, 2 квартал 2007 року, 2 квартал 2008 року на суму 151976 грн., тобто про відсутність порушення вимог пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону №334/94-ВР. З урахуванням викладеного, відповідачем у відповіді на заперечення позивача до акту перевірки було визначено, що позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 749861 грн., в тому числі по періодах: 4 квартал 2005 року - 37599 грн., 2005 рік - 37599 грн., 1 квартал 2006 року - 52000 грн., півріччя 2006 року - 122443 грн., 3 квартали 2006 року - 181975 грн., 2006 рік - 240354 грн., 1 квартал 2007 року - 62153 грн., півріччя 2007 року - 130489 грн., 3 квартали 2007 року - 200327 грн., 2007 рік - 273885 грн., 1 квартал 2008 року - 104975 грн., півріччя 2008 року - 198023 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001532310/0 від 31.10.2008, при цьому під час складання цього податкового повідомлення-рішення відповідачем були допущені помилки, про які позивач повідомив відповідача листом від 05.11.2008. Листом від 06.11.2008 відповідач повідомив позивача, що у зв'язку із опискою він уточнює податкове повідомлення-рішення № 0001532310/0 від 31.10.2008, а саме: в таблиці щодо нарахування суми податкових зобов'язань з податку на прибуток вважати колонку "Усього" - основним платежем, колонку "Основний платіж" - штрафними (фінансовими) санкціями, колонку "Штрафні (фінансові) санкції" - загальною сумою податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем до відповідача в адміністративному порядку 12.11.2008.

28.11.2008 відповідачем було прийнято рішення про продовження строку розгляду первинної скарги до 09.01.2009.

За результатами розгляду скарги відповідачем було прийняте рішення про проведення позапланової виїзної перевірки позивача.

На підставі направлень від 15.12.2008 № 310586 та № 310586/1 в період з 29.12.2008 по 09.01.2009 відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої 09.01.2009 було складено Акт позапланової перевірки. Актом позапланової перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 748179 грн., в тому числі по періодах: 2005 рік - 37598 грн., 1 квартал 2006 року - 60414 грн., півріччя 2006 року - 122402 грн., 3 квартали 2006 року - 181623 грн., 2006 рік - 239960 грн., 1 квартал 2007 року - 62153 грн., півріччя 2007 року - 129208 грн., 3 квартали 2007 року - 192328 грн., 2007 рік - 272598 грн., 1 квартал 2008 року - 104975 грн., півріччя 2008 року - 198023 грн.

09.01.2009 відповідачем було прийняте рішення про результати розгляду первинної скарги, відповідно до якого відповідач скасував, крім іншого, податкове повідомлення-рішення № 0001532310/0 від 31.10.2008 у частині 2523 грн., у тому числі основний платіж в сумі 1682 грн., штрафна (фінансова) санкція в сумі 841 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін. В ході позапланової перевірки позивача була підтверджена правильність висновків відповідача про такі порушення позивачем вимог Закону № 334/94-ВР:

- пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР, а саме підприємством у 1 кварталі 2006 року до складу валових витрат зайво включено витрати на поліпшення основних фондів по рядку 04.10 декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 33655 грн., а саме підприємством у березні 2006 року було здійснено устрій прилеглого тротуару до об'єкту інв. № 334 (магазин по вул. Хортицьке шосе, 12). За даними бухгалтерського обліку устрій прилеглого тротуару не оприбутковувався на балансі підприємства, а був віднесений на збільшення вартості основного засобу (інв. № 334);

- п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, підприємством за період, що перевірявся, до складу валових витрат зайво включені витрати на транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 2957544 грн.

Висновків щодо скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування 2523 грн. відповідач дійшов, через те, що послуги мобільного зв'язку, надані УМЗ відносяться до господарської діяльності позивача, а юридичні послуги, надані з приводу визнання права власності на нежитлове приміщення, не відносяться на збільшення вартості основних фондів підприємства і в подальшому такі витрати не підлягають амортизації. Відтак, відповідач дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (з приводу міжнародних розмов) та пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334/94-ВР (з приводу юридичних послуг).

На підставі даних Акту перевірки та Акту позапланової перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000152310/1 від 09.01.2009, яким за порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону №334/94-ВР, було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1122268,50 грн., в тому числі за основним платежем - 748179 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 374089,50 грн.

19.01.2009 позивачем до ДПА у Запорізькій області була подана скарга на податкове повідомлення-рішення № 000152310/1 від 09.01.2009.

Рішенням ДПА у Запорізькій області від 26.01.2009 було продовжено строк розгляду повторної скарги до 19.03.2009.

Рішенням ДПА у Запорізькій області від 17.03.2009 податкове повідомлення-рішення відповідача № 000152310/1 від 09.01.2009 було залишене без змін, а скарга позивача без задоволення.

На підставі даних Акту перевірки, Акту позапланової перевірки та рішення про результати розгляду скарги від 17.03.2009, 19.03.2009 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000152310/2, в якому сума нарахованого зобов'язання з податку на прибуток залишена така саме, як в податковому повідомленні рішенні № 000152310/1 від 09.01.2009.

Позивачем зазначені повідомлення-рішення оскаржені до ДПА України.

Рішенням від 09.04.2009 було продовжено строк розгляду скарги до 25.05.2009.

Рішенням № 4756/6/25-0115 від 22.05.2009 ДПА України залишило без задоволення скаргу позивача, винесене податкове повідомлення-рішення № 0001532310/0 від 31.10.2008 з урахуванням податкового повідомлення-рішення № 000152310/1 від 09.01.2009 та рішення ДПА у Запорізькій області від 17.03.2009 залишені без змін.

26.05.2009, на підставі даних Акту перевірки, Акту позапланової перевірки, рішення ДПА у Запорізькій області про результати розгляду скарги від 17.03.2009 та рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 22.05.2009, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000152310/3, в якому сума нарахованого зобов'язання з податку на прибуток залишена така саме, як в податкових повідомленнях-рішеннях № 000152310/1 від 09.01.2009 та № 000152310/2 від 19.03.2009.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача, колегія суддів виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормою п. б пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначалось, що податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Пунктом 6.5 ст. 6 зазначеного Закону також визначалось, що у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням відповідача від 09.01.2009 № 50/10/23-012, прийнятим за наслідками адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001532310/0 від 31.10.2008, зазначене податкове повідомлення-рішення було скасоване відповідачем у частині 2523 грн., а в іншій частині це податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

В податковому повідомленні-рішенні відповідача № 0001532310/1 від 09.01.2009 сума визначеного позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток була зменшена порівняно із сумою такого зобов'язання в податковому повідомленні-рішенні № 0001532310/0 від 31.10.2008. Податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001532310/1 від 09.01.2009 було отримано позивачем 12.01.2009, про що зазначено в скарзі позивача на це податкове повідомлення-рішення від 19.01.2009.

Відтак, в силу вимог п. 6.5 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001532310/0 від 31.10.2008 є відкликаним з 12.01.2009.

В обґрунтування порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток, з приводу яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в Акті перевірки, Акті позапланової перевірки та рішеннях з приводу оскарження в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на наступні обставини:

- підприємством у 1 кварталі 2006 року до складу валових витрат зайво включено витрати на поліпшення основних фондів по рядку 04.10 декларації з податку на прибуток підприємства на загальну суму 33655 грн., а саме підприємством у березні 2006 року було здійснено устрій прилеглого тротуару до об'єкту інв. №334 (магазин по вул. Хортицьке шосе, 12). За даними бухгалтерського обліку устрій прилеглого тротуару не оприбутковувався на балансі підприємства, а був віднесений на збільшення вартості основного засобу (інв. № 334), що, на думку відповідача, є порушенням вимог пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР;

- підприємством за період, що перевірявся, до складу валових витрат зайво включені витрати на транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 2957544 грн., що, на думку відповідача, є порушенням вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

В обґрунтуваннях, наведених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях відповідач посилається на порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.

Щодо обставин справи, які на думку відповідача свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, судом першої інстанції встановлено наступне.

Позивачем в березні 2006 року було здійснено устрій прилеглого тротуару біля об'єкта основних засобів першої групи - основні фонди (інв. № 334) - магазин по вул. Хортицьке шосе, 12, що належить позивачу на праві приватної власності. Роботи з устрою прилеглого тротуару здійснювались Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7

За наслідком виконання підрядних робіт 31.03.2006 між позивачем та ФОП ОСОБА_7 був складений акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2В). Згідно відомостей цього акту загальна вартість виконаних робіт становить 33565 грн.

За приписами ч. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Наказом позивача від 31.03.2006 № 78/1 (т. 3 а.с. 43) витрати на устрій тротуару, прилеглого до магазину по вул. Хортицьке шосе, 12, були визнані здійсненими для отримання попередньо визначеної суми наступної економічної вигоди від використання об'єктів основних засобів по вул. Хортицьке шосе, 12 (інв. № 334) та включено до складу витрат звітного періоду.

З пояснень представників відповідача судом першої інстанції встановлено, що під час складання Акту перевірки та всіх наступних документів була допущена описка щодо визначення суми валових витрат, які, на думку відповідача, були завищені позивачем за наслідком віднесення вартості устрою тротуару, прилеглого до будівлі магазину по вул. Хортицьке шосе, 12, до валових витрат.

Зокрема на стор. 22 Акту перевірки відповідачем було зазначено, що загальна вартість виконаних за договором підряду робіт становить 33565 грн., тоді як визначена відповідачем в Акті перевірки та всіх наступних документах, складених на підставі нього, сума завищення відображена як - 33655 грн.

Внаслідок допущеної описки, яку відповідачем не було виправлено самостійно, позивачу зайво нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 23 грн.

Операція з устрою тротуару, прилеглого до будівлі магазину по вул. Хортицьке шосе, 12, була віднесена позивачем у податковій звітності до рядку 04.10 декларації за 1 квартал 2006 року, що на думку відповідача є порушенням вимог пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.

Згідно із пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат (крім іншого) включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно із п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Пункт 8.7 ст.8 Закону № 334/94-ВР визначає види поліпшення основних фондів, а саме: поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення основних фондів.

Згідно даних додатку К 1/1 до декларації з податку на прибуток позивача за 1 квартал 2006 року сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок 1 кварталу 2006 року становила 2914657 грн. 10 відсотків від цієї суми становить - 291465,70 грн.

Відтак, вартість витрат позивача на устрій тротуару, прилеглого до будівлі магазину по вул. Хортицьке шосе, 12, не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок 1 кварталу 2006 року.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат, крім іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Твердження про завищення позивачем валових витрат на суму витрат, що пов'язані з поліпшенням основних фондів на загальну суму 33565 грн., через відсутність на балансі об'єкта основних засобів "устрій прилеглого тротуару" є безпідставним через наступне.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 № 92 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), було визначено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Облік основних засобів в розрізі груп, визначених п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", здійснюється з використанням Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів" (ДК 013-97), затвердженого наказом Держстандарту України від 19.08.1997 № 507. Зазначеним класифікатором дороги, вулиці, автостради віднесені до групи "Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої".

Тому тротуар для цілей бухгалтерського обліку відноситься до групи основних засобів "Будівлі, споруди та передавальні пристрої" та, відповідно до інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 № 291, відображається на субрахунку 103 "Будинки та споруди".

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із вимогами пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Підпункт 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону № 334/94-ВР відносить до основних фондів 1 групи будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Посилання відповідача на наявність акту виконаних робіт за типовою формою № КБ-2В, як на підставу того, що устрій тротуару є будівельно-монтажними роботами, а тому є спорудженням основного засобу, є безпідставним, оскільки п. 2 наказу Держкомстату України та Держбуду України від 21.06.2002 № 237/5 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) типова форма № КБ-2в була поширена на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Згідно п. 1 пояснень щодо заповнення "Акту приймання виконаних підрядних робіт" (типової форми № КБ-2в) акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві.

Крім того, відповідно до роз'яснення у листі Держбуду від 30.04.2003 року № 7/7-401, капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта.

За таких підстав, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірне включення позивачем в 1 кварталі 2006 року до складу валових витрат витрат на устрій тротуару, прилеглого до будівлі магазину по вул. Хортицьке шосе, 12, оскільки таке право надане позивачу нормами вимог пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334/94-ВР.

Щодо посилання відповідача на те, що підприємством за період, що перевірявся, до складу валових витрат зайво включені витрати на транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 2957544 грн., що, на думку відповідача, є порушенням вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР, колегія суддів зазначає наступне.

Вказані витрати понесені як оплата за договорами транспортного експедирування, укладеними з приватними підприємцями ОСОБА_4 (код НОМЕР_1), ОСОБА_5, (код НОМЕР_2), ОСОБА_6 (код НОМЕР_3), ОСОБА_9 (код НОМЕР_4).

Позивачем на підтвердження віднесення даних витрат до валових надано накладні на поставлений або відвантажений товар, договори транспортного експедирування; акти виконаних робіт; реєстри накладних на поставлений або відвантажений товар.

Відповідно до вимог п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат, крім іншого, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

З визначень наведених у ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що: первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти виконаних робіт, складені на виконання договорів про транспортно-експедиційні послуги, містять всі необхідні реквізити та складені безпосередньо після надання послуг.

За приписами ч. 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), звітними періодами є місяць, квартал, рік.

Податковим обліком передбачені звітні періоди - місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік.

Саме в межах місячного звітного періоду підписувались акти виконаних робіт.

Ні Закон № 334/94-ВР, ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, судом першої інстанції вірно не взято до уваги аргументи відповідача про те, що в розріз з вимогами ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 у актах виконаних робіт не вказані дата надання послуг, у чому полягає результат наданих послуг та які первинні документи підтверджують факт надання транспортно-експедиційних послуг, оскільки такі вимоги не передбачені чинним законодавством.

Щодо відсутності підписів приватних підприємців на товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом договорів транспортного експедирування, укладених між позивачем та зазначеними вище суб'єктами підприємницької діяльності, виконавці прийняли на себе зобов'язання по наданню транспортно-експедиційних послуг у місцевому та міжнародному сполученні по території України. Вид, найменування, пункт призначення вантажу зазначається у супровідних документах, оформлених із дотриманням вимог законодавства.

Пунктом 1.2 зазначених договорів визначалось, що експедирування вантажів включає в себе: роботи, пов'язані із прийманням, здачею, сортуванням, перевезенням вантажів; охороною вантажів під час їх транспортування, оформлення товарно-транспортної документації, оптимізація руху матеріальних потоків від вантажовідправника до вантажоотримувача з метою досягнення мінімального рівня витрат.

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 зазначених Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Замовник у разі потреби може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортної накладної, кількість яких визначається угодою між Замовником та Перевізником. Усі екземпляри товарно-транспортної накладної як основні, так і додаткові, повинні мати єдину серію і номер.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Також встановлено, що позивачу надавалися не послуги транспортного перевезення вантажу, а послуги транспортного експедирування відповідно до Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 № 1955-IV (далі - Закон № 1955-IV).

Відповідно до ст. 9 Закону № 1955-IV факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях проходження вантажу від пункту його відправки до пункту його призначення.

Тобто, товарно-транспортна накладна є первинною транспортною документацією, що фіксує сам факт перевезення вантажу, а не надання експедиторських послуг. Якщо експедиторська компанія не є одночасно і безпосереднім перевізником даного вантажу, фігурувати в товарно-транспортній накладній вона не може, адже підписання товарно-транспортної накладної експедитором не передбачено чинним законодавством. Відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 № 488/346 подорожній лист вантажного автомобіля (ф. № 2), товарно-транспортна накладна (ф. №1-ТН), подорожній лист автомобіля у міжнародному сполученні (ф..№1 - міжнародна) та талон замовника (ф. № 1-ТЗ) є первинними документами саме для обліку роботи вантажного автомобіля і підтвердженням витрат, пов'язаних з перевезенням.

Договір перевезення вантажу з приватними підприємцями не укладався, а тому у них відсутнє право підписувати будь-які документи на перевезення вантажів. Оскільки позивач здійснював перевезення вантажів власним транспортом товарно-транспортні накладні містять підписи уповноважених осіб позивача та його печатки.

Крім того, п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Затрати" встановлено, що витрати на збут (які вважають частиною валових витрат підприємства) включають витрати на транспортно-експедиційні послуги, пов'язані із транспортуванням продукції (товарів).

Позивачем до суду першої інстанції було надано рішення Господарського суду Запорізької області від 22.06.2009 № 10/254д/09, яким встановлено із посиланням на норму п. 29.13. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що оскільки позивач доставляв швидкопсувний вантаж (молочну продукцію), то в накладних на перевезення такого вантажу іншого підпису, як водія-експедитора позивача бути не може.

У відповідності до ст. 526 ЦК України ПП ОСОБА_4 належним чином виконав умови договору, виконання яких підтверджується підписаними актами виконаних робіт та перерахуванням позивачем на поточний рахунок належних йому грошових сум, у зв'язку з чим, зобов'язання ПП ОСОБА_4 по наданню послуг вважаються припиненими виконанням, проведеним належним чином, відповідно до ст. 599 ЦК України. Таким чином, договір транспортного експедирування, укладений між ПП ОСОБА_4 та позивачем визнаний дійсним та виконаним.

Отже, посилання відповідача на нікчемність таких договорів, або на ті обставини, що зазначені договори не відносяться до господарської діяльності підприємства є необґрунтованими.

Крім того, факт надання експедиторських послуг перевірявся при розслідуванні кримінальної справи порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, відносно директора позивача. Підставою порушення кримінальної справи був безпосередньо Акт перевірки за висновками якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначена кримінальна справа була закрита за відсутністю складу злочину, оскільки було встановлено факт надання експедиторських послуг фізичним особам-підприємцям.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що під час надання експедиційних послуг та за їх наслідками позивачем не здійснювалось списання витрат на рахунок № 947 "нестача та витрати від псування цінностей", з подальшим віднесенням на балансовий рахунок № 791 "Фінансові результати основної діяльності". Таке списання відбувалось на складі позивача за наслідками спливу строку придатності харчової продукції, тому покладення відповідальності на експедиторів за пошкодження або псування таких товарів не могло відбутися у зв'язку із відсутністю провини останніх.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що за приписами п. 4 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

Тобто, зазначена норма містить пряму заборону видавати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей особам, які не працюють на підприємстві. Таке обмеження не стосується лише зворотного надання товарно-матеріальних цінностей отримувачем цінностей.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, з приводу яких відповідачем було визначене податкове зобов'язання.

З наведених вище підстав, оскільки відповідачем не доведено правомірність висновків щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак про необхідність їх скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТК Спутник" до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001532310/0 від 31.10.2008 року, № 0001532310/1 від 09.01.2009 року, № 0001532310/2 від 19.03.2009 року та № 0001532310/3 від 25.05.2009 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С. В. Чабаненко

Суддя: А. В. Шлай