Постанова № 39627620, 02.07.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02.07.2014 р. справа №820/8507/14 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябченко Є.А..

за участю:

представника позивача - Котляр І.М.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення вартості матеріального забезпечення на випадок безробіття та наданих соціальних послуг у сумі 15816,66 грн..

В обґрунтування позову зазначив, що вперше, ОСОБА_3 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Червонозаводського районного центру зайнятості, правонаступником якого є Харківський міський центр зайнятості, 21.05.2004 року, де був зареєстрований з відкриттям персональної картки за НОМЕР_3. Вдруге, ОСОБА_3 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Червонозаводського районного центру зайнятості 03.08.2006 року та був зареєстрований з відкриттям персональної картки НОМЕР_2. ОСОБА_3 звернувся до Харківського міського центру зайнятості за довідкою про відсутність заборгованості для закриття підприємницької діяльності, у зв'язку з цим Харківським міським центром зайнятості виявлений факт, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець та на теперішній час знаходиться в стадії припинення підприємницької діяльності. На підставі виявлених обставин, посадовими особами Харківського міського центру зайнятості складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №30-ФОП від 12.02.2014 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким засвідчено, що ОСОБА_3 під час перебування на обліку в центрі зайнятості не повідомив про його перебування в статусі суб'єкта підприємницької діяльності. Таким чином, статус безробітного позивачем неодноразово був отриманий незаконно, оскільки фізична особа - підприємець відноситься до категорії зайнятого населення. На підставі наведених норм законодавства, директором Харківського міського центру зайнятості був виданий наказ від 13.02.2014 року за №309 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг ПІБ - ОСОБА_3», згідно якого сума коштів, що підлягає поверненню складає 15816,66 грн. Даний наказ разом з листом-претензією від 14.02.2014 року за № ХМЦЗ-02-3517-22/14 направлений поштою ОСОБА_3 з пропозицією повернути кошти у добровільному порядку. На даний час, ця сума коштів на рахунок Харківського міського центру зайнятості не повернута.

Представник позивача в судовому засіданні дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем було порушено строки позовної давності, порушення позивача під час прийняття наказу від 13.02.2014 року за №309 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг ПІБ - ОСОБА_3», відсутність доходів від підприємницької діяльності під час перебування на обліку в якості безробітного.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи містяться копії постанови Харківського окружного адміністративного позову від 30.04.2014 року по справі №820/3804/14 за позовом ОСОБА_3 до Харківського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, якою в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі, та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 року, якою вказана постанова була залишена без змін.

Зі змісту вказаних рішень суду вбачається, що ОСОБА_3 двічі перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний, а саме: ОСОБА_3 звертався за сприянням у працевлаштуванні до Червонозаводського районного центру зайнятості, правонаступником якого є Харківський міський центр зайнятості, що підтверджується копіями наказів Харківського обласного центру зайнятості від 05.11.2008 року №452 "Про створення Харківського міського центру зайнятості", від 10.03.2009 року №88 "Про внесення змін до наказу №444 від 03.11.2008 року "Про припинення діяльності Харківського міськрайонного, Дзержинського, Жовтневого, Ленінського, Орджонікідзевського та Червонозаводського районних центрів зайнятості м. Харкова", Положення про Харківський міський центр зайнятості, затвердженого 09.02.2011 року та зареєстрованого виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.09.2011 року, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18517570 станом на 11.04.2014 року.

Так, 21.05.2004 р., Червонозаводським районним центром зайнятості ОСОБА_3 був зареєстрований як шукаючий роботу з відкриттям персональної картки за НОМЕР_3. За заявою позивача від 28.01.2004 року ОСОБА_3 був наданий статус безробітного та, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", призначена виплата допомоги по безробіттю як застрахованій особі, з урахуванням страхового стажу, на період з 28.05.2004 р. по 22.05.2005 р. Позивач був знятий з обліку в Червонозаводському районному центрі зайнятості з 28.12.2004 р., у зв'язку з працевлаштуванням на дотаційне робоче місце.

Вдруге, ОСОБА_3 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Червонозаводського районного центру зайнятості 03.08.2006 р. Позивач був зареєстрований з відкриттям персональної картки НОМЕР_2. Також, відповідно до заяви відповідача від 10.08.2006 р. йому був наданий статус безробітного з 10.08.2006 р., з призначенням допомоги по безробіттю як застрахованій особі, з урахуванням страхового стажу, на період з 10.08.2006 р. по 04.08.2007 р. Водночас, 10.08.2006 р. ОСОБА_3 особисто було підписано попередження Червонозаводського районного центру зайнятості про те, що згідно ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю та члени кооперативів, належать до категорії зайнятого населення і не можуть перебувати на обліку в службі зайнятості. Позивач був знятий з обліку в Червонозаводському районному центрі зайнятості з 26.04.2007 р., у зв'язку з працевлаштуванням на дотаційне робоче місце.

Відповідно п.3, 4 ,5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України 13.02.2009 р. № 60/62 передбачено, що перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості) у разі, коли до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

У разі встановлення центром зайнятості відповідно до п. 6, 7 цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

ОСОБА_3 звернувся до Харківського міського центру зайнятості за довідкою про відсутність заборгованості для закриття підприємницької діяльності, у зв'язку з цим Харківським міським центром зайнятості виявлений факт, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець та на теперішній час знаходиться в стадії припинення підприємницької діяльності.

На підставі виявлених обставин, посадовими особами Харківського міського центру зайнятості складений Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №30-ФОП від 12.02.2014 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким засвідчено, що ОСОБА_3 під час перебування на обліку в центрі зайнятості не повідомив про його перебування в статусі суб'єкта підприємницької діяльності.

Як встановлено цим актом та вбачається з пошуку відомостей в ЄДР ДП «Інформаційно-ресурсний центр», дані про реєстрацію фізичної особи-підприємця - ОСОБА_3 (з 27.06.2002 року) були внесені до відповідного реєстру лише 23.05.2013 року за №24801750000149565. Станом на 27.12.2013 року ОСОБА_3 перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт реєстрації ОСОБА_3 в якості фізичної особи - підприємцем на час перебування на обліку в центрі зайнятості підтверджений належними доказами.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Харківський міський центр зайнятості об'єктивно не міг дізнатися про реєстрацію ОСОБА_3 як фізичної особи - підприємця в період його перебування на обліку центрі зайнятості у 2004 році, 2006-2007 роках, оскільки вказана інформація була відсутня у відповідному реєстрі, з огляду на що строки звернення позивача до суду не є пропущеними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 6 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" №1533-ІІІ від 02.03.2000 року функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, входить до складу правління Фонду.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 вищевказаного Закону передбачено, що кошти Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону, фінансування заходів, передбачених статтею 7 1 цього Закону.

Згідно з п.п.1.2, 1.3 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. №307, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними. Допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем перебування безробітного на обліку і виплачується в установленому порядку через банківські установи.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року №803-ХІІ (в редакції від 07.02.2002 року, що діяла на час вчинення правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Підпунктом "б" пункту 3 статті 1 Закону "Про зайнятість населення" передбачено, що до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Зі змісту п.18 ч. 2 ст. 22 Закону України №5067-VI випливає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань щодо проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Згідно до приписів п.2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, наказом Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Відповідно до п.2 Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року №578 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) незайняті громадяни, інваліди та пенсіонери, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації у цій службі. Під час реєстрації кожна особа самостійно або із застосуванням автоматизованої системи за допомогою працівника державної служби зайнятості заповнює картку персонального обліку громадянина, який шукає роботу (безробітного) і особистим підписом підтверджує достовірність внесених до неї даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форма зазначеної картки персонального обліку затверджується Мінпраці.

Відповідно до п.59 Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови подання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року №578 (Далі - Положення №578) громадяни, зареєстровані у встановленому порядку державною службою зайнятості як безробітні, які отримали право на одержання виплати допомоги по безробіттю та виявили бажання займатися підприємницькою діяльністю, мають право на отримання всієї суми допомоги по безробіттю (або неотриманого залишку цієї допомоги) за весь визначений законодавством період її виплати одноразово.

Відповідно до п.64 Положення №578 після одноразової виплати безробітному допомоги по безробіттю він знімається з обліку як працевлаштований.

Згідно з вимог "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, наказом Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, розслідування здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Рішення щодо проведення перевірки приймається керівником центру зайнятості. Харківським міським центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Пунктом 6 Порядку №60/62 від 13.02.2009 року передбачено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (п. 7 Порядку №60/62).

Судом встановлено, що керуючись приписами п. 6, 7 "Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним", затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України то Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62 та на підставі акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 31.07.2013 року №89-ФОП, Харківським міським центром зайнятості від 13.02.2014 року видано наказ №309 про повернення коштів виплачених ОСОБА_3 як допомога по безробіттю за періоди з 28.05.2004 року по 27.12.2004 року в сумі 741,87 грн., з 08.11.2006 року по 25.04.2007 року в сумі 1509,67 грн. та коштів відшкодованих як дотації на створення додаткових робочих місць в сумі 13565,12 грн..

Вказаний наказ разом з листом-претензією №ХМЦЗ-02-3517-22/14 від 14.02.2014 року про повернення коштів у сумі 15816,66 грн. було направлено позивачу.

Пунктом 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Стаття 7 Закону №1533 визначає, що видами забезпечення за цим Законом є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про зайнятість населення", компенсації відповідно до статті 26 Закону України "Про зайнятість населення"; надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України "Про зайнятість населення"; надання громадянам віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, ваучера для підтримання їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Відповідно до п.2 "Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних" затвердженого Постановою КМ України № 219 від 14.02.2007 р. під час проведення реєстрації кожна особа за допомогою працівника центру зайнятості заповнює із застосуванням автоматизованої системи картку особи, що звернулася до центру зайнятості (далі - картка), у якій зазначаються особисті дані особи (прізвище, ім'я та по батькові; зареєстроване місце проживання; число, місяць та рік народження, ідентифікаційний номер), останнє місце роботи або вид діяльності, що визначений частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", підстава припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або підстава припинення іншого виду діяльності, що підтверджено документально, і засвідчує особистим підписом достовірність внесених до картки даних та ознайомлюється з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки". Форму картки та пам'ятки затверджує Мінпраці.

Так, розслідуванням страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" був встановлений факт того, що позивач будучи зареєстрованою на обліку як безробітний з 21.05.2004 року по 28.12.2004 року та з 03.08.2006 року по 26.04.2007 року був одночасно зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 27.06.2002 року. За результатами проведеного розслідування складений акт №30 від 12.02.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем по справі, ОСОБА_3 з 27.06.2002 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець, станом на 12.02.2014 року провадження підприємницької діяльності знаходиться в стані припинення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем у заяві про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю вказані недостовірні відомості про те, що він не є зареєстрованою як суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд зазначає, що в порушення вищевказаних вимог законодавства про зайнятість населення відповідач не повідомив центр зайнятості про те, що під час перебування на обліку як безробітний, він був зареєстрований підприємцем.

Таким чином, під час реєстрації у центру зайнятості позивач приховав відомості, які вплинули на надання йому статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення та дотації на створення додаткових робочих місць, а саме факт того, що він відноситься до категорії зайнятого населення та отримав кошти в розмірі 15816 грн. 66 коп. без достатніх правових підстав.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», одним із видів соціальних послуг, які надає державна служба зайнятості є пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» (в редакції, яка діяла до 01.01.2013 року) Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття роботодавцю може надаватися дотація для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце у розмірі витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік.

Порядок надання роботодавцю дотацій на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України №1 від 10 січня 2001 р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2001 р. за № 75/5266 ( далі також - Порядок № 1).

Відповідно до п. 1, 2 цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Порядок визначає умови, механізм надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних (далі - дотація) та відповідальність за порушення умов порядку її надання та використання.

Відповідно до договорів №200904122800063 від 28.12.2004 року та №200907042400022 від 24.04.2007 року роботодавець працевлаштовує на постійну роботу за направленням центру зайнятості безробітного ОСОБА_3, а центр зайнятості надає дотацію для покриття витрат на заробітну плату працевлаштованого за рахунок коштів Фонду відповідно до ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття».

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що поверненню підлягає вартість наданих соціальних послуг, отриманих відповідачем під час двох реєстрацій в службі зайнятості, а саме кошти відшкодовані службою зайнятості як дотація роботодавцю на створення додаткових робочих місць для працевлаштування Відповідача, оскільки ОСОБА_3 фактично маючи статус зайнятої особи незаконно отримав статус безробітного, що стало наслідком отримання ним незаконно соціальної послуги у вигляді працевлаштування на дотаційне робоче місце та допомоги по безробіттю.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надано, суд встановив, що заборгованість відповідача перед Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості складає 15816,66 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.

Cтягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61010, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. код НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості (61013, м.Харків, вул.Шевченка, 137-А, р/р 37177300802007, в ГУДКСУ у Харківській області, код 36224721, МФО 851011) вартість матеріального забезпечення на випадок безробіття та наданих соціальних послуг у сумі 15816.66 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 66 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 07.07.2014 року.

Суддя Біленський О.О.