Постанова № 39625435, 25.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
25.06.2014
Номер справи
813/3315/14
Номер документу
39625435
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2014 року № 813/3315/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої - судді Потабенко В.А.,

з участю секретаря судового засідання - Чернявської О.Д.,

з участю:

представника позивача - Петролюка А.М., згідно довіреності,

представника відповідача - Задорожного І.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства "Ірена" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

мале приватне підприємство "Ірена" (надалі - МПП "Ірена") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2014 року № 0000142204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 346253,00 грн., у т.ч. 277002,00 грн. - за основним платежем та 69251,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року №0000132204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 157501,00 грн., у т.ч. 126001,00 грн. - за основним платежем та 31500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам чинного законодавства висновків органу доходів і зборів, викладених в акті перевірки від 10.04.2014 р. № 126/22-04/13807069, про завищення суми податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за звітний період у зв'язку із відсутністю поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. З посиланням на положення Податкового кодексу України обґрунтовує правомірність формування підприємством податкового кредиту за наслідками господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Продтранссервіс" (надалі - ТзОВ "ВО "Продтранссервіс"). Зазначає, що вказаний контрагент на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований платником ПДВ та знаходився в Єдиному державному реєстрі. Стверджує, що сторони належним чином та в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, дійсність господарських операцій підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Посилання відповідача про порушення підприємством вимог податкового законодавства є безпідставними, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Представник позивача Петролюк А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Задорожний І.В. в судовому засіданні позову не визнав зазначив, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки МПП "Ірена" використано акт ДПІ у м. Хмельницькому № 2732/22-3/24392571 від 01.07.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" з питань достовірності нарахування різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень-жовтень 2012 року". З аналізу даного акта та документів, які були подані позивачем підчас проведення перевірки, випливає, що МПП "Ірена" здійснювались господарські операції без мети настання реальних наслідків, в зв'язку з тим, що угоди за участю контрагента ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" мають фіктивний характер, є нікчемними правочинами та не створюють реальних наслідків, що свідчить про відсутність в даному випадку як бази, так і об'єкта оподаткування, та про відсутність наміру створення правових наслідків, а також невідповідність дійсності відомостей, наданих позивачем, первинним документам та документам бухгалтерського обліку. Вважає спірні податкові повідомлення-рішення від 24.04.2014 року №0000132204, № 0000142204 законними. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.06.1997 року за № 18047406, копія якого знаходиться в матеріалах справи, МПП "Ірена" зареєстроване платником податку, пербуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі Львова з 28.06.1997 року.

ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку МПП "Ірена" (ЄДРПОУ 13807069) з питань правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року та правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 10.04.2014 року за №126/22-04/13807069.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення МПП "Ірена":

- п.п. 138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого МПП "Ірена" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за 9 місяців 2012 року в сумі 600005,00 гривень, що призвело до зниження сплати по податку на прибуток за 9 місяців 2012 року на суму 126001,00 гривень.

- п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого МПП "Ірена" завищено податковий кредит на загальну суму 277002,00 гривень, в т.ч. за серпень 2012 року на 120001,00 гривень, за січень 2013 року на 157001,00 гивень.

На підставі вказаного акта ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року № 0000142204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 346253,00 грн., у т.ч. 277002,00 грн. - за основним платежем та 69251,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 24.04.2014 року №0000132204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 157501,00 грн., у т.ч. 126001,00 грн. - за основним платежем та 31500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про неправомірність формування валових витрат та включення до складу податкового кредиту коштів по оплаті придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ "ВО "Продтранссервіс". На думку ДПІ в Личаківському районі м. Львова, валові витрати та податковий кредит сформовано без фактичного придбання ТМЦ, правочин з контрагентом є безтоварним та таким, що не спрямований на настання реальних наслідків.

В основу таких висновків контролюючого органу покладено відомості актів перевірки ДПІ у м. Хмельницькому № 2732/22-3/24392571 від 01.07.2013 року та №3081/22-3/24392571 від 23.07.2013 року. Дані акти містять висновки органу доходів і зборів про безтоварність угод, укладених ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" з своїми контрагентами, а також про те, що господарські операції поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місця знаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що в загальному свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Звідси, укладення угод вказаними суб'єктами господарювання здійснено без мети настання реальних наслідків. Для проведення перевірки не надано первинних документів щодо підтвердження суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість за серпень-жовтень 2012 року, що не дає змоги підтвердити факт здійснення фінансово-господарських операцій за серпень-жовтень 2012 року. Перевірка проводилась на підставі баз даних дані Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС "Податковий блок" на рівні ДПС України, дані, що міститься в базі даних АРМ "Звіт"; АРМ "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", АРМ "Митниця", АС "Аудит", АРМ "Бест Звіт", АІС "Реєстр платників податків", АІС "Облік податків та платежів", Пошуково-довідкова система ЦБД ДПС України".

З урахуванням таких висновків ДПІ у м. Хмельницькому, відповідач зробив аналогічний висновок про те, що угоди, укладені МПП "Ірена" з ТзОВ "ВО "Продтранссервіс", є безтоварними.

Суд вважає такі висновки податкового органу помилковими, мотивуючи це наступним.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ "Київхімволокно" до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Судом встановлено, що МПП "Ірена" мало правовідносини по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" і на підтвердження факту здійснення господарських операцій з яким позивач надав наступні документи: договір поставки нафтопродуктів від 14.08.2012 року № 43 на придбання нафтопродуктів, видаткові накладні за період з 30.08.2012 року по 25.01.2013 року на загальну суму 1662010,40 грн., в т. ч . ПДВ 277001,70 грн., податкові накладні за період з 30.08.2012 року по 25.01.2013 року на загальну суму 1662010,40 грн., в т. ч . ПДВ 277001,70 грн., товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей за вказаний період (з 30.08.2012 року по 25.01.2013 року), накладну на повернення ТМЦ №ВП-0000001 від 21.01.2013 року на загальну суму 942005,40 грн., в т. ч . ПДВ 157000,90 грн., розрахунки коригування від 21.01.2013 року на повернені ТМЦ, податкові накладні на повернені ТМЦ.

Факт оплати позивачем отриманих від ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" ТМЦ підтверджується виписками з банківського рахунку про переказ коштів.

Придбаний товар позивачем було прийнято у ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" та розміщено в орендованій нафтобазі, що підтверджується договорами на зберігання ТМЦ. Дизпаливо зберігалось на цій нафтобазі, звідки в подальшому здійснювалась його реалізація іншим, роздрібним споживачам за цінами, вищими від придбаних, що підтверджується наявними у справі договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з банку.

Аналіз придбаного МПП "Ірена" у ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" товару - дизельного пального - свідчить про відповідність такого основним видам діяльності, яку здійснює позивач.

Крім цього, позивачем надано суду відомості складського обліку, з яких станом на квітень 2013 року року вбачається відсутність залишку придбаного у ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" дизельного палива.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі ст. 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.15, 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-ХІV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції МПП "Ірена" з ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" по придбанню ТМЦ та використання їх в господарській діяльності позивача.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість.

Доводи ДПІ у Личаківському районі м. Львова про наявність ознак безтоварності угод з ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" та відсутності фактичного отримання МПП "Ірена" товару від вказаного контрагента з посиланням на акти перевірки ДПІ у м. Хмельницькому № 2732/22-3/24392571 від 01.07.2013 року та №3081/22-3/24392571 від 23.07.2013 року не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час судового розгляду та зробленого на підставі цього висновку суду щодо реальності господарської операції.

З наявної в матеріалах справи довідки відповідача від 05.03.2013 року за №86/22-40/13807069 вбачається, що ДПІ у Личаківському районі м. Львова здійснювали перевірку взаємовідносин МПП "Ірена" з ТзОВ "ВО "Продтранссервіс" за період серпень 2012 року і порушень податкового законодавства встановлено не було.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому МПП "Ірена" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Відповідно до висновків постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, таке рішення Верховного Суду України суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А, відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, свідчать про правомірність віднесення позивачем до сукупних валових витрат та складу податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з ТзОВ "ВО "Продтранссервіс".

Відповідно до вимог ч. 2 ст 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних та допустимих доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень від 24.04.2014 року № 0000142204, №0000132204.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. " КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 24.04.2014 року № 0000142204, №0000132204, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України та з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому підлягають визнанню протиправними і подальшому скасуванню.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 427 грн. 63 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 935 від 22 квітня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 33-35, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 24.04.2014 року № 0000142204 та №0000132204.

Стягнути з Державного бюджету України в користь малого приватного підприємства "Ірена" (ЄДРПОУ 13807069, 79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2) 487,20 грн. сплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.07.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.

Часті запитання

Який тип судового документу № 39625435 ?

Документ № 39625435 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 39625435 ?

Дата ухвалення - 25.06.2014

Яка форма судочинства по судовому документу № 39625435 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 39625435 ?

В Львівський окружний адміністративний суд
Попередній документ : 39625288
Наступний документ : 39627465