Рішення № 39625108, 01.07.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8429/14 01.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго";

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва;

про стягнення 137 103,69 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Кирищук В.П., представник, довіреність № 91/2014/02/14-1 від 14.02.2014 р.;

Від відповідача: Зацепін С.С., представник, довіреність № 64-8471 від 11.11.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 126 935,06 грн. основного боргу, 1 464,68 грн. інфляційної складової боргу та 8 703,95 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 510070 від 31.08.2001 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/8429/14, розгляд справи призначено на 17.06.2014 р.

У судовому засіданні 17.06.2014 року оголошено перерву у справі до 01.07.2014 р.

У судовому засіданні 01.07.2014 р. представник позивача надав довідку про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію КП УЖГ Дніпровського району, відповідно до якої розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 95 190,08 грн.

Представник відповідач у судовому засіданні подав клопотання, згідно якого відповідач визнає суму боргу перед позивачем за договором № 510070 у розмірі 95 190,08 грн.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (споживач) 31.08.2001 р. був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510070.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з додатком 1 до договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється, відповідно до Звертання-доручення про укладення договору та п. 5.1 договору - по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п. 9 додатку 2 до договору відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 10 додатку 2 до договору відповідач сплачує постачальнику вартість використаної теплової енергії не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з листопада 2011 р. по квітень 2014 р. та відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 510070 від 31.08.2001 р. та додатками до нього, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, у зв'язку з чим станом на день подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилося заборгованість у розмірі 126 935,06 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що частина основного борг в сумі 31 744,98 грн. була частково погашена відповідачем, що підтверджуються довідкою позивача про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію КП УЖГ Дніпровського району, відповідно до якої розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи становить 95 190,08 грн.

Представник відповідач у судовому визнав заборгованість перед позивачем за договором № 510070 у розмірі 95 190,08 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 95 190,08 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з листопада 2011 року по квітень 2014 року в розмірі 8 703,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 464, 68 грн. підлягають повному задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 510070 від 31.08.2001 р., тому з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 1 464, 68 грн. інфляційної складової боргу та 8 703,95 грн. трьох відсотків річних.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що часткову оплату основного боргу відповідачем було здійснено після порушення провадження у справі, а отже витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України та Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року за № 7, оскільки спір виник з вини відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 95 190 (дев'яносто п'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 08 коп. основного боргу, 1 464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн. 68 коп. інфляційної складової боргу, 8 703 (вісім тисяч сімсот три) грн. 95 коп. трьох відсотків річних та 2 742 (дві тисячі сімсот сорок дві) грн. 08 коп. витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 04.07.2014 р.