Ухвала суду № 39622673, 24.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/500/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Коренюк А.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ФОР" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ФОР" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області, Державної податкової служби у Київській області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК ФОР" звернулося до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області, Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Вік Фор» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Комплект Систем плюс» та ТОВ «БДМ Систем Плюс» за період з 1 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Результати перевірки оформлено актом від 7 червня 2013 року № 486/7/22-1/37495713.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги п.п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9101,00 грн.

16 липня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004392201 яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Вік Фор» з податку на додану вартість на 11377,00 грн. (в тому числі за основним платежем на 9101,00 грн. та 2276,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем 27 вересня 2013 року за № 27/09 подано первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0004392201 від, однак рішенням від 2 грудня 2013 року № 1496/10/10-36-10-01-206/794 залишено скаргу позивача залишено без розгляду у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для подання скарги.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та рішенням про залишення скарги без розгляду, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, прийшов до висновку, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних, які не було надано суду першої інстанції, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу податкового кредиту, оскільки з урахуванням обставин справи, факт реального здійснення господарської операції не підтверджується.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 липня 2012 року між позивачем та ТОВ «Комплект Систем плюс» укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 1/7-КСП, згідно умов якого ТОВ «Комплект Систем плюс» зобов'язується за рахунок замовника надати транспортно-експедиційні послуги пов'язані з перевезенням вантажу замовника автомобільним транспортом.

Також, 1 грудня 2012 року між позивачем та ТОВ «БДМ Систем Плюс» укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 1/7, згідно умов якого ТОВ «Вік Фор» (Замовник) доручає, а та ТОВ «БДМ Систем Плюс» зобов'язується за рахунок замовника надати транспортно-експедиційні послуги пов'язані з перевезенням вантажу замовника автомобільним транспортом.

На виконання умов договорів, позивачем було надано до суду апеляційної інстанції: копії самих договорів, рахунків-фактур, актів виконаних робіт та податкових накладних.

Разом з тим, ТОВ «Вік Фор» не надано достатньо документів що підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами, укладеними з ТОВ «БДМ Систем Плюс», ТОВ «Комплект Систем плюс» як то наприклад: заявок на перевезення вантажів; документів щодо оплати за перевезення вантажів замовника; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, журналів зважування товару, виробничих документів, товарно-транспортних накладних, тощо.

Таким чином, як вірно було встановлено судом першої інстанції, факт реального здійснення правовідносин за спірними господарськими операціями не підтверджується.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валових витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України за № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та ТОВ «БДМ Систем Плюс», ТОВ «Комплект Систем плюс» здійснювалися за межах звичайної господарської діяльності позивача, не є реальними, не відповідають дійсному економічному змісту та не підтверджені необхідними документами, що є свідченням недобросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК ФОР" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.