Ухвала суду № 39620242, 01.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження № 22-ц/790/4752/14 Головуючий: 1 інстанції

Справа № 641/4573/14-ц Колодяжна І.М.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Швецової Л.А., Тичкової О.Ю.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 Споживчого кооперативу «Перспектива», Товариства з обмеженою відповідальністю «Снейк» про розірвання договору кредиту та стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2009 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 12 травня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (на той час - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк») та відповідачкою - громадянкою Вєтнаму ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту № 843-1-27/44/1/8-213, згідно якого останній на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у розмірі 58 647,00 доларів США з кінцевим строком його погашення 10 травня 2033 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,5 % річних.

За умовами вказаного Договору кредиту позичальниця ОСОБА_2 зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами згідно з погодженим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за Договором кредиту № 843-1-27/44/1/8-213, того ж дня, тобто 12 травня 2008 року, між позивачем ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачами: Споживчим кооперативом «Перспектива» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Снейк» був укладений Договір поруки № 843-3-27/44/1/8-109, згідно якого останні поручилися перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяли на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.

Банківська установа свої договірні зобов'язання за Договором кредиту № 843-1-27/44/1/8-213 від 12.05.2008 року виконала в повному обсязі, надавши позичальниці ОСОБА_2 кредит у вищезазначеному розмірі, але остання узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом, а також сплати відсотків за користування кредитними коштами, в зв'язку з чим станом на 21 березня 2009 року утворилася значна прострочена кредитна заборгованість, загальний розмір якої в еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 516 187,36 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту (442 543,26 грн.), заборгованості по процентам за користування кредитними коштами (29 606,73 грн.), а також передбачених кредитною угодою неустойки (пені) в розмірі 1 544,15 грн., та штрафу в розмірі 42 493,50 грн., нарахованих банком за порушення позичальницею своїх договірних зобов'язань.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальниця ОСОБА_2 у добровільному порядку повертати банківській установі запозичені грошові кошти не бажає, позивач - ПАТ «Укрсоцбанк» просив суд:

- достроково розірвати Договір кредиту № 843-1-27/44/1/8-213 від 12 травня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 у зв'язку з неналежним його виконанням останньою;

- у примусовому порядку стягнути солідарно з відповідачів: боржниці ОСОБА_2 та її поручителів СК «Перспектива» та ТОВ «Снейк» на користь банківської установи існуючу кредитну заборгованість у зазначеному вище розмірі, а також судові витрати, понесені ним по справі.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 516 187,36 грн. в рахунок погашення заборгованості за Договором кредиту № 843-1-27/44/1/8-213 від 12 травня 2008 року, а також судові витрати, понесені позивачем по справі, які пов'язані зі сплатою судового збору та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення зазначеної кредитної заборгованості з відповідачів СК «Перспектива» та ТОВ «Снейк», як поручителів позичальниці ОСОБА_2 судом першої інстанції відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням районного суду позивач ПАТ «Укрсоцбанк» в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким стягнути існуючу кредитну заборгованість за Договором кредиту № 843-1-27/44/1/8-213 від 12 травня 2008 року з усіх трьох відповідачів, як солідарних боржників.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог банківської установи до відповідачів СК «Перспектива» та ТОВ «Снейк», як поручителів позичальниці ОСОБА_2 дійшов помилкового висновку, що порука останніх вже припинила свою дію.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до відповідачів СК «Перспектива» та ТОВ «Снейк», як поручителів позичальниці ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором кредиту № 843-1-27/44/1/8-213 від 12 травня 2008 року, суд першої інстанції виходив із того, що порука останніх припинилась на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, позаяк 20 жовтня 2008 року між кредитором та позичальницею без згоди поручителів було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору кредиту № 843-1-27/44/1/8-213 від 12 травня 2008 року, якою було збільшено процентну ставку за користування кредитними коштами з 13,5 % річних до 14 % річних, що призвело до зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і до збільшення обсягу відповідальності поручителів.

Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, оскільки цей висновок відповідає матеріалам справи та ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 526 ЦК України.

Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави припинення зобов'язання визначені законодавцем у статті 598 ЦК України.

Відповідно до частини першої вказаної правової норми зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання - це остання стадія його існування, з закінченням якої первинний юридичний зв'язок між сторонами, обумовлений у конкретному зобов'язанні, втрачається.

Правовідносини, що стосуються поруки, регулюються параграфом 3 глави 49 ЦК України.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є зобов'язально-правовим засобом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового), яка виникає на підставі договору, за яким до зобов'язання основного божника додатково примикає зобов'язання третьої особи, яка за нього поручається.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За правилами ст. 559 ЦК України, якою встановлені спеціальні підстави припинення поруки, порука, що як зазначалося вище, має акцесорний характер, припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (частина перша вказаної правової норми).

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

При цьому до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які реально призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Як роз'яснено в п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як встановлено по справі, 12 травня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (на той час - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»), як кредитором, та відповідачкою - громадянкою Вєтнаму ОСОБА_2 як позичальницею, був укладений Договір кредиту № 843-1-27/44/1/8-213, згідно якого останній на умовах строковості, платності та забезпеченості було надано кредит у розмірі 58 647,00 доларів США з кінцевим строком його погашення 10 травня 2033 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,5 % річних (а.с. 9-12).

За умовами вказаного Договору кредиту позичальниця ОСОБА_2 зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами згідно з погодженим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальницею ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за Договором кредиту № 843-1-27/44/1/8-213, того ж дня, тобто 12 травня 2008 року, між позивачем ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачами: Споживчим кооперативом «Перспектива» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Снейк» був укладений Договір поруки № 843-3-27/44/1/8-109, згідно якого останні поручилися перед кредитором за виконання позичальницею у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та взяли на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання (а.с. 15-18).

Зокрема, у п. 2.1 вказаного Договору поруки сторони чітко визначили зміст зобов'язання, забезпеченого порукою, а саме: повернення кредиту в сумі 58 647,00 дол. США, оплату процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,5 % річних в строки та порядку, передбачених Договором кредиту, а також оплату можливої неустойки (штрафу, пені) згідно умов кредитного договору.

По справі також встановлено, що 20 жовтня 2008 року між кредитором ПАТ «Укрсоцбанк» та позичальницею ОСОБА_2 було укладено двосторонню Додаткову угоду № 1 до Договору кредиту № 843-1-27/44/1/8-213 від 12 травня 2008 року, згідно якої процентна ставка за користування кредитними коштами була підвищена з 13,5 % річних до 14 % річних, що безумовно призвело до зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і до збільшення обсягу відповідальності поручителів.

При цьому будь-яких належних та допустимих, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження того, що зазначена зміна забезпеченого порукою зобов'язання, яка призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителів СК «Перспектива» та ТОВ «Снейк», відбулася зі згоди останніх, чи взагалі про інформованість поручителів про наявність Додаткової угоди № 1 до забезпеченого порукою Договору кредиту № 843-1-27/44/1/8-213 від 12 травня 2008 року, позивач ПАТ «Укрсоцбанк» до суду першої інстанції не представив.

Не представив таких доказів позивач ПАТ «Укрсоцбанк» і до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», заявлених до відповідачів СК «Перспектива» та ТОВ «Снейк» про стягнення з останніх як солідарних боржників з позичальницею ОСОБА_2 кредитної заборгованості за Договором кредиту № 843-1-27/44/1/8-213 від 12.05.2008 року, правильно зазначивши, що з моменту укладення між кредитором та позичальницею до цього Договору Додаткової угоди № 1 від 20.10.2008 року, порука останніх припинила свою дію на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: