Рішення № 39612982, 02.07.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 рокуСправа № 912/1643/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1643/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком", м. Кіровоград

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Агро", смт.Новгородка, Кіровоградська область

про стягнення 169 227,65 грн.

Представники сторін:

від позивача - Коваленко І.С., довіреність № б/н від 14.01.14;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" подано позовну заяву з вимогою стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Агро" 15653,59 грн. пені, 32560,70 грн. збитків, завданих внаслідок невиконання або неналежного виконанням грошових зобов'язань, 71406,93 грн. залишок неоплаченої проіндексованої вартості товару, 37156,00 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами, 3457,66 грн. три відсотки річних та 10338,34 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ДГ-0000220 від 01.08.2013 щодо дотримання строку проведення розрахунків за поставлений товар.

Заявою від 25.06.2014 (вх. № 2023/14 від 25.06.2014 позивач відмовився від позову про стягнення 3% річних і просить припинити провадження у справі в цій частині та зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені і процентів за користування чужими грошовими коштами та просить стягнути з відповідача: 15205,06 грн. пені, 32560,70 грн. збитків, 71406,93 проіндексованої вартості товару, 36258,96 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 10338,34 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини четвертої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову повністю чи в частині.

Передбачене названою нормою право позивача, зокрема зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Згідно наведеної норми під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки згідно з частиною третьою ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, то у разі прийняття судом зміни в бік зменшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. При цьому, відмова позивача від позову в частині не впливає на ціну позову.

Враховуючи наведене вище, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині пені та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, витребуваних судом документів або будь-яких інших доказів до суду не подав. Натомість, 01.07.2014 на адресу суду надійшла телеграма, за змістом якої ТОВ "Інтер-Контакт-Агро" просить відкласти розгляд справи у зв'язку з отриманням заяви позивача про уточнення позовних вимог лише 27.06.2014 та необхідністю внести відповідні зміни до відзиву.

Господарський суд відхиляє вказане клопотання та вважає відсутніми підстави для відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно частини першої ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів.

Отже, підставою для відкладення розгляду справи є не лише відсутність представників сторін та неподання витребуваних доказів, а саме неможливість розгляду справи через названі вище обставини.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач завчасно повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі, проте жодного разу представник відповідача в засідання суду не з'явився, відзиву на позов та інших документів відповідачем до суду не подано. При цьому, господарський суд ухвалою від 11.06.2014, винесеною у даній справі, відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, звертаючи увагу на обов'язок сторони добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, однак, розгляд справи на підставі пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відклав, чим надав відповідачеві можливість реалізувати свої права на участь в засіданні суду та на подання власних заперечень і доказів. Проте, вказаними правами відповідач повторно не скористався.

Клопотання від 01.07.2014 про відкладення розгляду справи мотивовано необхідністю внести відповідні зміни до відзиву відповідача, у зв'язку із заявою позивача про уточнення позовних вимог.

Господарський суд зауважує, що в заяві від 25.06.2014 позивач зменшує, а не збільшує, розмір позовних вимог та новий розрахунок позивача фактично аналогічний первісному розрахунку ціни позову, який направлено відповідачеві з позовною заявою ще 23.05.2014, та лише скорочено період нарахування пені і відсотків. Отже, господарський суд не встановив перешкод для надання відповідачем відзиву на позов, а повідомлені в клопотанні причини не є поважними.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Тобто, наведена норма передбачає право господарського суду розглянути справу за відсутності відзиву відповідача, тим більше, що подання відзиву, згідно ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, є правом відповідача, а не обов'язком.

Ухвалою від 11.06.2014 господарський суд не визнавав обов'язковою явку представника відповідача в судове засідання 02.07.2014.

На підставі викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 02.07.2014 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору поставки № ДГ-0000220 від 01.08.2013 між сторонами виникли господарські зобов'язання, в силу яких позивач (Постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (Покупець) нафтопродукти (бензин, дизельне пальне, масло) (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити вартість поставленого Товару.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов вказаного договору позивачем в період з 02.08.2013 по 16.01.2014 поставлено, а відповідачем прийнято та оплачено обумовлений договором Товар в загальній сумі 1513432,19 грн. (а.с. 22-71).

Поставка та отримання Товару оформлено за товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів та видатковими накладними, кожна з яких містить, зокрема, посилання на договір, найменування, об'єм та ціну партії Товару, підписи Продавця і Покупця. Товар отримано особою, уповноваженою відповідачем згідно виписаних довіреностей. На кожну партію поставленого Товару Покупцем виписано податкові накладні та рахунки для оплати.

Відповідач розрахувався за отриманий Товар повністю, шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок позивача, що підтверджено банківською випискою по рахунку (а.с. 72).

В акті звіряння взаєморозрахунків сторонами підтверджено дати та суми всіх здійснених господарських операцій з поставки і оплати, про які повідомляє позивач (а.с. 16-17). Відповідачем повідомлені позивачем обставини щодо поставки і оплати не заперечено.

Як зазначено в ст. 264 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України, яка регламентує порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо умовами договору встановлено строк оплати товару, то відповідний товар має бути оплачений покупцем в установлений договором строк.

Згідно умов договору поставки № ДГ-0000220 від 01.08.2013 сторонами встановлено, що Покупець здійснює оплату кожної партії Товару протягом десяти банківських днів з моменту поставки Товару (пункт 5.1. договору). При цьому, датою здійснення оплати вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 5.2. договору). Ціна Товару є договірною та вказується з урахуванням ПДВ (пункт 5.4. договору). Отримання Покупцем партії товару у Постачальника за видатковою накладною (товарно-транспортною накладною) свідчить про узгодження сторонами всіх істотних умов поставки ціни, асортименту, кількості, загальної вартості партії Товару) та є підтвердженням замовлення Покупцем у Постачальника отриманої партії Товару (пункт 5.5. договору). Товар вважається поставленим з моменту підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної (пункт 2.2. договору).

Як слідує з розрахунку позивача, що підтверджений матеріалами справи, відповідачем по окремим поставкам порушено встановлений пунктом 5.1. договору строк розрахунку за Товар, а саме:

за видатковою накладною від 04.10.2013 вартість поставки Товару 262738,50 грн. оплачено 22.10.2013;

за видатковою накладною від 07.11.2013 вартість поставки Товару 185150,26 грн. оплачено 04.12.2013;

за видатковою накладною від 09.11.2013 вартість поставки Товару 172188,50 грн. оплачено: 26.11.2013 - 24050,00 грн., 06.12.2013 - 148138,50 грн.;

за видатковою накладною від 16.01.2014 вартість поставки Товару 183503,26 грн. оплачено: 16.01.2014 - 20699,77 грн., 18.04.2014 - 30000,00 грн., 22.04.2014 - 30000,00 грн., 07.05.2014 - 102803,49 грн.

В силу приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610, частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини першої ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 216, частини першої ст. 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесені неустойка, штраф і пеня (частина перша ст. 230 Господарського кодексу України). Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання (частина друга ст. 230 Господарського кодексу України).

Таким чином, прострочення відповідачем строку оплати вартості отриманого Товару, що встановлений пунктом 5.1. договору поставки, є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій, розмір яких визначається законом або договором.

Окрім того, відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання є також право кредитора вимагати від боржника сплату втрат внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та річних від простроченої суми. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, частиною третьою ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 3 ст. 692 Цивільного кодексу України фактично конкретизовано передбачений ст. 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене ст.625 кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує зі змісту договору поставки № ДГ-0000220 від 01.08.2013, в пункті 7.3. договору встановлено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого Товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості.

Згідно пункту 8.2. договору сторони, з посиланням на частину другу ст. 625 Цивільного кодексу України, домовилися про те, що у разі прострочення оплати за поставлений Товар, Постачальник може вимагати від Покупця оплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26 процентів річних від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, а також оплати вартості неоплаченого Товару з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З огляду на викладене, скільки відповідач порушив строк оплати отриманого Товару, (мало місце прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання), вимога позивача про стягнення згідно поданого позову пені, 26% річних та інфляційних нарахувань є правомірною.

Разом з цим, з огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 26% річних, господарський суд зазначає, що позивачем в даному випадку не правильно визначено період прострочення для нарахування відповідних сум.

При розрахунку вказаний сум, господарський суд враховує, що за правилами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до пункту 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. Отже, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Операційний (банківський) день - частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання (пункт 14.1.133. ст. 14 Податкового кодексу України).

На підставі викладеного, враховуючи наявні у справі докази та в межах розрахунку позивача, є правильним наступний розрахунок пені і 26% річних:

поставка Товару згідно видаткової накладної № РН-00036000 від 04.10.2013 на суму 262738,50 грн., граничний строк оплати 18.10.2013, день фактичної сплати 22.10.2013 - період прострочення з 19.10.2013 по 21.10.2013 включно (3 к.дн.) на суму боргу 262738,50 грн., що становить: пеня - 280,73 грн., річні - 561,47 грн.;

поставка Товару згідно видаткової накладної № РН-0004093 від 07.11.2013 на суму 185150,26 грн., граничний строк оплати 21.11.2013, день фактичної сплати 04.12.2013 - період прострочення з 22.11. по 03.12. включно (12 к.дн.) на суму боргу 185150,26 грн., що становить: пеня - 791,33 грн., річні - 1582,65 грн.;

поставка Товару згідно видаткової накладної № РН-0004103 від 09.11.2013 на суму 172188,50 грн., граничний строк оплати 22.11.2013, день фактичної сплати: 26.11.2013 - 24050,00 грн., 06.12.2013 - 148138,50 грн. - період прострочення: з 23.11.2013 по 25.11.2013 включно (3 к.дн.) на суму боргу 172188,50 грн., що становить: пеня - 183,98 грн., річні - 367,96 грн.; з 26.11.2013 по 05.12.2013 включно (10 к.дн.) на суму боргу 148138,50 грн., що становить: пеня - 527,62 грн., річні - 1055,23 грн.;

поставка Товару згідно видаткової накладної № РН-0004263 від 28.11.2013 на суму 46939,50 грн., граничний строк оплати 12.12.2013, день фактичної сплати 30.12.2013 - період прострочення з 13.12. по 29.12. включно (17 к.дн.) на суму боргу 46939,50 грн., що становить: пеня - 284,21 грн., річні - 568,42 грн.

поставка Товару згідно видаткової накладної № РН-0004327 від 04.12.2013 на суму 45750,00 грн., граничний строк оплати 18.12.2013, день фактичної сплати 30.12.2013 - період прострочення з 19.12.2013 по 29.12.2013 включно (11 к.дн) на суму боргу 45750,00 грн., що становить: пеня - 179,24 грн., річні - 358,48 грн.;

поставка Товару згідно видаткової накладної № РН-0000034 від 16.01.2014 на суму 183503,26 грн., граничний строк оплати 30.01.2014, день фактичної оплати: 16.01.2014 - 20699,77 грн., 18.04.2014 - 30000,00 грн., 22.04.2014 - 30000,00 грн., 07.05.2014 - 102803,49 грн. період прострочення: з 31.01.2014 по 17.04.2014 включно (77 к.дн.) на суму боргу 162803,49 грн., що становить: пеня - 4545,12 грн., річні - 8929,66 грн.; період прострочення з 18.04.2014 по 21.04.2014 (4 к.дн.) на суму боргу 132803,49 грн., що становить: пеня - 276,52 грн., річні - 378,40 грн.; період прострочення з 22.04.2014 по 06.05.2014 (15 к.дн.) на суму боргу 102803,49 грн., що становить: пеня - 802,71 грн., річні - 1098,45 грн.;

а всього - пеня в розмірі 7871,46 грн. та 26% річних в розмірі 14900,72 грн.

Прострочення з оплати вартості Товару, поставленого згідно видаткової накладної № РН-0000035 від 16.01.2014 на суму 34632,76 грн., на яку позивач нараховує пеню і 26% річних з розрахунку одного дня прострочення, відсутнє, оскільки оплата Товару здійснена відповідачем в день граничного дня оплати - 30.01.2014.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Інтер-Контакт-Агро" пені 15205,06 грн. та 36258,96 грн. річних підлягають частковому задоволенню в сумі 7871,46 грн. пені та 14900,72 грн. 26% річних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Є безпідставним також нарахування позивачем інфляційних в розмірі 234,70 грн. на суму боргу з вартості поставленого Товару згідно видаткової накладної № РН-0004263 від 28.11.2013, оскільки період прострочення сплати названої суми становить менше місяця (17 к.дн.), а тому підстави для стягнення вказаної суми відсутні.

Необхідно враховувати, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Отже, період прострочення платежу за менший період не тягне нарахування інфляційних втрат.

Нарахування позивачем інфляційних за період лютий-квітень 2014 в розмірі 10103,64 грн. на суму простроченого платежу 162803,49 грн., що є вартістю Товару, поставленого згідно видаткової накладної № РН-0000034 від 16.01.2014, є правомірним та вказана сума підлягає стягненню з відповідача. При стягненні інфляційних, господарський суд враховує, що згідно умов договору поставки № ДГ-0000220 від 01.08.2013 вартість Товару визначена у гривнях.

Окрім викладеного, ст. 220 Господарського кодексу України та ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами частини п'ятої ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Отже, норма частини п'ятої ст. 225 Господарського кодексу України, яка є спеціальною для застосування до спірних правовідносин, передбачає право сторін господарського зобов'язання за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у разі невиконання умов зобов'язання.

У пункті 7.5. договору поставки № ДГ-0000220 від 01.08.2013 сторони погодили, що Покупець відшкодує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань. У названому пункті договору сторони домовилися про те, що при порушенні грошових зобов'язань на строк понад один місяць, розмір збитків Постачальника встановлюється у вигляді відсоткової ставки залежно від обсягу невиконання зобов'язання, а саме 20% від суми порушеного зобов'язання. При нарахуванні збитків використовується сума порушеного зобов'язання, що існувала на перший день другого місяця прострочення виконання Покупцем грошового зобов'язання. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад штрафні санкції.

Таким чином, сторони у договорі самостійно за взаємною згодою заздалегідь погодили порядок та розмір відшкодування збитків, завданих Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням Покупцем зобов'язань за цим договором, що відповідає та не суперечить положенням частини п'ятої ст. 225 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, враховуючи підтвердження матеріалами справи неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № ДГ-0000220 від 01.08.2013 з оплати вартості отриманого Товару, заздалегідь визначених сторонами у пункті 7.5. цього договору розміру збитків та недоведеність відповідачем відсутності своєї вини у порушенні ним зобов'язання, позовні вимоги про стягнення 32560,70 грн збитків, що становить 20% від суми простроченого понад один місяць боргу в розмірі 162803,49 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, в пункті 7.6. договору поставки № ДГ-0000220 від 01.08.2013 сторони домовилися про те, що у разі порушення Покупцем грошових зобов'язань по оплаті вартості Товару і при цьому збільшення на день проведення простроченого платежу за Товар або на день пред'явлення вимоги до Покупця про оплату повної вартості Товару з урахуванням індексації офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України, більш як на 2% від офіційного курсу, встановленого Національним банком України на граничну дату виконання грошового зобов'язання - оплати вартості відповідної партії Товару, Постачальник має право, а Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику проіндексовану вартість Товару, який поставлений Постачальником, але не оплачений Покупцем у належний строк. Індексація вартості товару проводиться за формулою:

ПВТ=СПх(А1/А0), де

ПВТ - проіндексована вартість товару;

СП - сума проведеного простроченого платежу;

А0 - офіційний курс гривні долара США, встановлений Нацбанком України на граничну дату виконання грошового зобов'язання з оплати вартості відповідної партії Товару;

А1 - офіційний курс гривні долара США, встановлений Нацбанком України на день надходження від Покупця простроченого платежу за Товар.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір, згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно довідки Національного банку України від 06.06.2014 № 13-014/2356 про курси валют вбачається зміна офіційного курсу долара США більш як на 2% на дату оплати відповідачем прострочених платежів, а саме: 14.04.2014, 18.04.2014, 22.04.2014 та 07.05.2014 (а.с. 75).

Отже, враховуючи умови договору, відповідач мав сплатити позивачеві прострочену суму з урахуванням індексації, розрахованої за наведеною в договорі формулою.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 71406,93 грн. проіндексованої суми підлягають задоволенню.

Провадження у справі в частині стягнення 3% річних в розмірі 3457,66 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині згідно заяви позивача від 25.06.2014.

При цьому, господарським судом враховано, що за нормами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяв.

Отже, відмова позивача від позову в частині стягнення 3457,66 грн. 3% річних не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому приймається господарським судом.

До прийняття відмови від позову в частині та припинення провадження у справі господарський суд роз'яснив присутньому в судовому засіданні представнику позивача наслідки припинення провадження у справі, у відповідності до яких повторне звернення до суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав не допускається.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 7871,46 грн. пені, 32560,70 грн. збитків, 71406,93 грн. індексації, 14900,72 грн. проценти річних, 10 103,64 грн. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 3457,66 грн. 3% річних підлягає припиненню. У задоволені позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Судовий збір за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 78, 80, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Контакт-Агро" (28200, Кіровоградська область, Новгородківський район, смт. Новгородка, вул. Кірова, 9, ідентифікаційний код 30898998) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" (25030, м. Кіровоград, вул. Бєляєва, 25, корп. 1, ідентифікаційний код 33064422) - 7 871,46 грн. пені, 32 560,70 грн. збитків, 71 406,93 грн. індексації, 14 900,72 грн. процентів річних, 10 103,64 грн. інфляційних, а також 2 736,86 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Прийняти відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтаком" від позову в частині стягнення 3457,66 грн. 3% річних та припинити провадження у справі в цій частині.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 07.07.2014.

Суддя В.В.Тимошевська