Постанова № 39612708, 26.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 р. Справа № 2а/0570/1600/2012

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Азовпромтранс» до Маріупольської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000100700, 0000080700, 0000090700 від 20.12.2011р.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Азовпромтранс», звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000100700, 0000080700, 0000090700 від 20.12.2011р.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року провадження у даній адміністративній справі було відкрито у відповідності до ст. 107 КАС України (том 1, а.с. 1).

Ухвалою від 27.03.2012 року відповідача у справі - ДПІ у м. Маріуполі було замінено його правонаступником - Маріупольською ОДПІ Донецької області ДПС.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2012 року у справі № 2а/0570/1600/2012 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Азовпромтранс» до Маріупольської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000100700, 0000080700, 0000090700 від 20.12.2011р. (том 2, а.с. 68-73).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2012 року у справі № 2а/0570/1600/2012 (том 2, а.с. 36-38).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2014 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду 02.04.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року, справу направлено до суду першої інстанції.

Справу № 2а/0570/1600/2012 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорову А.Б. для розгляду по суті.

Ухвалою судді Христофорова А.Б. від 18.04.2014 року справу № 2а/0570/1600/2012 прийнято до провадження.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Транспортна компанія Азовпромтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р. були встановлені порушення та складений акт № 78/23-2/32397410 від 12.12.2011 року.

На підставі цього акту, були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується із спірними рішеннями, оскільки висновки акту перевірки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Вказує, що в нього є весь необхідний обсяг документів, які підтверджують право на податковий кредит, а відсутність факту реєстрації податкової накладної вважає порушенням з боку його контрагента. З посиланням на Конституцію України, Податковий кодекс України вказує на індивідуальну юридичну відповідальність платника податків.

Крім того, зазначає про те, що наведені у декларації за березень 2011 року відомості про склад податкового кредиту були самостійно зменшені внаслідок їх коригування у декларації за липень 2011 року на суму 3 503 283 грн. Також, 16.11.2011 року позивачем був поданий уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за березень 2011 року, згідно з яким податкова накладна на суму 5 019 873,33 грн. була виключена зі складу податкового кредиту. Перевірка позивача розпочалася 17.11.2011 року, а отже відповідач під час її проведення повинний був її врахувати.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, за змістом яких, в обґрунтування незгоди із позовом визначив, що доводи адміністративного позову не спростовують встановлених порушень з боку позивача. Вважає висновки акту перевірки документально обґрунтованими і такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а спірні рішення, такими, що прийняті правомірно.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Азовпромтранс» (Далі - ТОВ «ТК АЗОВПРОМТРАНС»), - є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (Далі,- контролюючий орган), є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Контролюючим органом, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Транспортна компанія Азовпромтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., встановлені порушення та складений акт № 78/23-2/32397410 від 12.12.2011 року (далі- акт перевірки) (том 1 а.с. 9-86).

Згідно висновків акту перевірки з боку позивача встановлені порушення, зокрема п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі-ПКУ), внаслідок чого:

завищене від'ємне значення ПДВ у сумі 5 019 873 грн. за березень 2011 року, внаслідок чого занижений ПДВ за квітень 2011 року на суму 5 019 873грн.;

занижено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року на суму 3 503 283 грн.;

надмірно сплачено в бюджет ПДВ у розмірі 310 411 грн., у тому числі по деклараціям за липень 2011 року у сумі 80 216 грн., серпень 2011 року у сумі 68 896 грн., вересень 2011 року у сумі 161 296 грн.;

завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2011 року у розмірі 1 458 300 грн.;

занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з ПДВ за вересень 2011 року у сумі 1 734 572 грн. На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2011 року № 0000100700, № 0000080700, № 0000090700, (далі - спірні рішення).

Спірним рішенням № 0000100700 за порушення п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4709462 гривень (том 1 а.с. 89).

Спірним рішенням № 0000080700 за порушення п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5019873 за декларацією № 9002215596 від 19.04.2011 року за 3 міс. 2011 року (том 1 а.с. 91).

Спірним рішенням № 0000090700 позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1458300 гривень за декларацією № 9007780817 від 19.09.2011 року за 8 міс 2011 року (том 1 а.с. 90).

Суд не погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем була здійснена попередня оплата ВАТ "Азовзагальмаш" за договором №3РСБ-02075/10/10-Т від 01.06.2010р. Сп№4, що підтверджується платіжними дорученнями №132 від 23.03.2011р, на суму 4 300 000 грн., №139 від 23.03.2011р. на суму 19 240 грн., №133 від 23.03.2011р. на суму 4 300 000 грн., №134 від 23.03.2011р. на суму 4 300 000 грн., № 138 від 23.03.2011р. на суму 4 300 000 грн., №137 від 23.03.2011р. на суму 4 300 000 грн., № 135 від 23.03.2011р. на суму 4 300 000 грн., №136 від 23.03.2011р. на суму 4 300 000 грн. (т.1 а.с.136-139).

У зв'язку з цією господарською операцією відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ВАТ "Азовзагальмаш" була видана податкова накладна №273 від 23.03.2011р. на суму ПДВ 5 019 873,33 грн. (т.1 а.с. 135).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 11 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2011 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 1 мільйон гривень.

Відповідачем наданий витяг з Єдиного державного реєстру податкових накладних за березень 2011 року, з якого вбачається, що податкова накладна №273 від 23.03.2011 року не зареєстрована у ньому.

Не зважаючи на це, позивач включив суму податку за цією податковою накладною до складу податкового кредиту у березні 2011 року, що підтверджується реєстром одержаних на виданих податкових накладних (т.1 а.с. 128) та додатком 5 до декларації з ПДВ за березень 2011 року (т.1 а.с. 119).

Позивачем наведені факти не оспорюються. Саме на підставі зазначених обставин відповідач у Акті перевірки дійшов висновку про неправомірне включення до податкового кредиту у березні 2011 року сум ПДВ у розмірі 5 019 783,33 грн. (т.1 а.с. 42).

Водночас судом встановлено, що позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року та додаток 5 до нього (т.1 а.с.163-170). Надання даних документів засобами електронного зв'язку в електронній формі підтверджується квитанціями №2 від 16.11.2011р. (т.1 а.с. 162, 168). Можливість їх надання у такий спосіб передбачена договором №21/03/10-Т від 15.01.2010 року (т.1 а.с. 201-202).

Вказаний уточнюючий розрахунок та додаток 5 до нього від 16.11.2011р. отримані відповідачем, відмови у їх прийнятті в порядку п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України судом не встановлено.

Як вбачається з цих документів, позивач зменшив податковий кредит з ПДВ за березень 2011 року на суму 5 019 873,33 грн. за наслідками господарських операцій з платником податків - ВАТ "Азовзагальмаш". Одночасно позивач збільшив його на ту саму суму, включивши до складу податкового кредиту суму податку у розмірі 5 019 873,33 грн. за постачальником ВАТ "Азовзагальмаш".

Пунктами 201.14., 201.15. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до п.50.1 ст. 50 того самого кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 25.01.2011 N41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935 у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

З наведеного слідує, що платник податків має право виправити помилки у податковому обліку шляхом надіслання відповідного уточнюючого розрахунку та додатків до нього.

З наданого позивачем уточнюючого розрахунку та додатку 5 до декларації вбачається, що ним зменшений податковий кредит з ПДВ у сумі 5 019 873,33 грн., сформований за березень 2011 року за постачальником ВАТ "Азовзагальмаш". Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, помилка полягала у включенні до податкового кредиту сум ПДВ на підставі виданої ВАТ "Азовзагальмаш" податкової накладної, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином позивачем самостійно виправлена помилка, та виключена з податкового кредиту березня 2011 року сума податку, щодо якої відповідач у Акті перевірки дійшов висновків про неправомірність її включення.

Відповідач у Акті перевірки не відобразив поданого позивачем уточнюючого розрахунку, та визначив порушення, яке вже було фактично виправлено позивачем.

Згідно до п. 50.2 ст. 50 ПКУ,- платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Відповідач вважає, що перевірка була розпочата 16.11.2011 року в день прийняття керівником податкового органу наказу про її проведення, уточнюючий розрахунок поданий позивачем також 16.11.2011 року, тобто під час проведення перевірки.

При вирішенні питання щодо застосування норми п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України у спірних правовідносинах суд виходить з наступного.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульований ст. 78 Податкового кодексу України. Згідно з її приписами про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Цією статтею передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З аналізу перелічених норм випливає, що вручення наказу про проведення позапланової документальної перевірки та направлення на перевірку передує початку проведення перевірки. У випадку непред'явлення цих документів платник податків має право не допустити посадових осіб контролюючого органу до її проведення. У цьому разі перевірка не відбувається.

Як вбачається з наказу про проведення перевірки позивача №323 від 16.11.2011 року, строк проведення перевірки визначений з 17.11.2011 року по 30.11.2011 року.

Направлення на проведення перевірки від 16.11.2011р. №№ 0069/69, 0074/74, 0075/75, 0076/76, 0078/78, 0077/77, 0079/79, 0080/80 та наказ про проведення перевірки вручені представникам позивача 17.11.2011 року о 12 год. 00 хвил., про що зазначено на їх тексті.

Зважаючи на це суд дійшов висновку, що перевірка позивача розпочалася саме 17.11.2011 року. Як вже зазначалося, позивачем уточнюючий розрахунок був поданий 16.11.2011 року, тобто до проведення перевірки, а тому встановлені п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України обмеження на спірний уточнюючий розрахунок не розповсюджуються.

Таким чином, відповідач під час перевірки повинний був врахувати наданий позивачем 16.11.2011 року уточнюючий розрахунок до декларації позивача з ПДВ за березень 2011 року. У порушення перелічених вище норм права відповідач не врахував таке, а тому викладені у Акті перевірки висновки не відповідають нормам податкового законодавства.

Разом з тим, в ухвалі Вищого адміністративного суду від 18.03.2014 року, підставою скасування рішень судів попередніх інстанцій у даній справі зазначено, що судами попередніх інстанцій висновок про самостійне зменшення позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 5019873,33 гривень, сформований за березень 2011 року, а постачальником ВАТ «Азовзагальмаш» зроблено без підтвердження належними засобами доказування, як то дослідження податкових декларацій та відповідних розрахунків з ПДВ з метою достеменного встановлення фактичних обставин у межах спірних правовідносин. При цьому, з урахуванням встановленого, судам необхідно перевірити чи мав місце факт подвійного зменшення або збільшення розміру бюджетного відшкодування з ПДВ на відповідні суми у податковому обліку позивача.

Згідно ч.5 ст. 227 КАС України,- висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Таким чином, з урахуванням зазначених обставин, судом було витребувано у позивача докази на підтвердження вищезазначених обставин.

На вимогу суду, представником позивача надано до суду бухгалтерську довідку від 12.06.2014 року, згідно якої зазначено, що 16.11.2011 року, позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2011 року та додаток 5 до нього, яким зменшено податковий кредит з ПДВ за березень 2011 року на суму 5019873,33 гривень за наслідками господарських операцій з платником податків ВАТ «Азовзагальмаш». А також збільшено податковий кредит на ту саму суму, шляхом включення до складу податкового кредиту суми податку у розмірі 5019873,33 гривень за постачальником ВАТ «Азовзагальмаш». Подвійного зменшення або збільшення розміру бюджетного відшкодування з ПДВ в податковому обліку ТОВ «ТК АЗОВПРОМТРАНС» не відбувалося.

За таких обставин висновки відповідача у частині порушення позивачем п.198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищене від'ємне значення ПДВ у сумі 5 019 873 грн. за березень 2011 року, спростовуються зібраними у справі доказами та є неправомірними.

Згідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 ПК України,- податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, як вбачається із наведеної норми, при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Згідно п. 55.1. ст. 55 ПК України,- податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірність прийняття спірних рішень.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 КАС України,- якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Азовпромтранс» до Маріупольської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати недійсними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі № 0000100700, № 0000080700, № 0000090700 від 20.12.2011р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія Азовпромтранс» витрати зі сплати судового збору на суму 32,19 гривень (тридцять дві) гривень 19 коп.

Постанова ухвалена в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 26 червня 2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.