Постанова № 39611431, 01.07.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 922/100/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Фільшиній Н.І.

за участю представників:

позивача - Полфьорової Я.В. за довіреністю №3797-О від 18.10.2012 р.

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №80 від 11.02.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (вх. №791Х/2-8) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2014 р. у справі №922/100/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ,

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Червоне Знамено Первомайського району Харківської області

про стягнення коштів в сумі 42759,78 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2014 р. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, ПАТ КБ "ПриваБанк", Банк) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_3.) 42759,78 грн. заборгованості, з яких 40815,68 грн. - сума заборгованості за кредитом, 1305,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 271,30 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 367,34 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, що утворилася на підставі неналежного виконання договору банківського обслуговування б/н від 16.08.2012 р. В якості правових підстав позову позивач посилався на норми ст.ст. 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2014 р. у справі №922/100/14 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором б/н від 14.03.2011 р. в розмірі 42759,78 грн. (40815,68 грн. - заборгованість за кредитом; 1305,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 271,30 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 367,34 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом) та 1720,50 грн. судового збору.

Вказане рішення мотивовано тим, що вимоги позивача ґрунтуються на умовах зазначеного договору та підтверджені матеріалами справи, тому визнані судом обґрунтованими, документально доведеними та такими, що не суперечать чинному законодавству України, документально не спростовані відповідачем, а отже, є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2014 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення /неправильне застосування судом норм статей 207, 215, 216, 218, 628, 638,639,1054, 1055 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, скаржник зазначає, що в момент підписання заяви про відкриття поточного рахунку сторони не обмінювались жодними Умовами та Правилами банківського обслуговування, Тарифами банку, які нібито є невід'ємною частиною правочину, тому правочин не може вважатись таким, що вчинений у письмовй формі і містить відповідні умови, в зв'язку з цим об'єктивно неможливо встановити дійсну на момент підписання заяви редакцію зазначених документів.

Крім того, оригінал заяви не містить підпису уповноваженої посадової особи Банку та печатки Банку, лише поліграфічні зображення підпису та печатки, що додатково свідчить про недотримання письмової форми вчинення правочину з боку Банку.

Також заявник скарги вказує, що сторони не погоджували між собою істотні умови договору кредиту в установленій законом письмовій формі: умови надання та повернення кредиту, розмір грошової суми, яка передаєтья, тощо.

При цьому, кредитний ліміт є граничним розміром суми, в межах якої банк може здійснювати кредитування певного суб'єкта, а не конкретною грошовою сумою, яка передається за договором кредиту.

Отже, на думку скаржника, позивачем не доведені обставини укладення з відповідачем договору б/н від 14.03.2011 р.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач, використовуючи банківські автомати самообслуговування, використав саме кредитні грошові кошти зі свого рахунку.

Згідно з п.7.3.Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 30.04.2010 р.№223, операції користувачів банкоматів повинні використовуватися з оформленням квитанції платіжного термінала, чека банкомата, сліпа та інших документів за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів у паперовй формі, що складаються та друкуються державною мовою за місцем проведення операції в такій кількості примірників, яка потрібна для всіх учасників операції, та/або документів в електронній формі, передбачених правилами платіжної системи.

Документи за операціями з використанням спеціальних платіжних засобів повинні включати такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор еквайра та торговця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати; ідентифікатор платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; суму комісійної винагороди; реквізити спеціального платіжного засобу, які допустимі правилами безпеки платіжної системи; вид операції; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі.

Скаржник вказує на те, що в матеріалах справи не міститься жодного документа за операціями з використанням спеціального платіжного засобу (банківської картки), з якого випливало б, що відповідач використав грошові кошти позивача у відповідності з договором б/н від 14.03.2011 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 р. апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.04.2014 р.

Розгляд справи відкладався на 22.05.2014 р. та на 24.06.2014 р.

На виконання ухвали апеляційного суду від 24.04.2014 р. сторони надали письмові пояснення з урахуванням питань, які були предметом дослідження у судовому засіданні.

Зокрема, заявник апеляційної скарги в своїх поясненнях (вх. №4046 від 22.05.2014 р.) зазначає, що ПАТ КБ "ПриваБанк" необгрунтовано ухилилось від підписання акту звірки взаєморозрахунків та дослідження питання щодо наявності/відсутності заборгованості відповідача перед позивачем.

Також ФОП ОСОБА_3 вказує на те, що позивач не повідомляв його про встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок ні в письмовій формі, ні засобами електронного зв'язку. Докази такого повідомлення в матеріалах справи відсутні. Обов'язок повідомлення про встановлення кредитного ліміту випливає з заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтиска печатки від 14.03.2011 р., на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Оригінал заяви від 14.03.2011 р. не містить підпису уповноваженої посадової особи банку та печатки банку, лише поліграфічні зображення підпису та печатки, а вказівка у заяві від 14.03.2011 р. про допущення банком та клієнтами при укладенні договорів, а також додаткових угод до них використання факсимільного відтворення печатки банку і підпису особи, уповноваженої підписувати договори та додаткові угоди до них від імені банку, здійснених за допомогою засобів копіювання, не є достатньою підставою для використання факсимільного відтворення підпису та печатки, оскільки використання факсимільного відтворення підпису та печатки допускається лише за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога власноручного підпису (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Позивач у своїх письмових поясненнях (вх. №4046 від 22.05.2014 р.) вказує на те, що ФОП ОСОБА_3, в результаті підписання 14.03.2014 р. заяви про відкриття поточного рахунку, приєднався до "Умов та Правил надання банківських послуг" (далі - Умов та Правил), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 14.03.2011 р., та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Згідно з зазначеним договором відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг",

Позивач зазначає, що позичальник (відповідач) неодноразово користувався і погашав кредитний ліміт, але внаслідок збільшення сальдо кредиту в зв'язку зі зняттям відповідачем готівкових коштів через банкомати Банку, а також через те, що платіжною картою здійснювався розрахунок за товари за рахунок кредитного ліміту, станом на 09.12.2013 р. відповідач має заборгованість за кредитом в сумі 42759,78 грн.

В письмових поясненнях №2 (вх. №4980 від 24.06.2014 р.) заявник скарги вказує на те, що:

- в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про встановлення на його рахунок кредитного ліміту;

- в матеріалах справи відсутні докази присвоєння ФОП ОСОБА_3 електронного цифрового підпису (ЕЦП), а також докази використання відповідачем ЕЦП;

- в матеріалах справи відсутній сам договір б/н від 14.03.2011 р.;

- позивач не довів належними та допустимими доказами (первинними документами) фактів здійснення перерахування відповідачу кредитних грошових коштів, а ФОП ОСОБА_3 відповідні платіжні доручення ніколи не оформлювались та не подавались до Банку;

- виписка по особистому рахунку ФОП ОСОБА_3 НОМЕР_2 взагалі стосується не того рахунку, який було відкрито на підставі заяви від 14.03.2014 р.

В судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 24.06.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача зазначив, що апеляційну скаргу вважає необґрунтованою, просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін.

Дослідивши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників заявника скарги та позивача, колегія суддів встановила наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 14.03.2011 р. фізична особа- підприємець ОСОБА_3 звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із заявою про відкриття поточного рахунку НОМЕР_1 ( т.1 а. с. 32).

В цій заяві про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підписів та відтисків печатки, з якою відповідач звернувся до Банку, зазначено, що Клієнт, підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі, з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованими на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування.

У заяві про встановлення кредитного ліміту від 14.03.2011 р. вказано, що Банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту Клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, розмір якого Банк повідомляє клієнту на свій розсуд або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, і разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Згідно з п. 3.18.1.16 Умов та Правил надання банківських послуг при укладанні договорів та угод, або вчинені інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Отже, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 після підпису заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів Банку, та уклав з Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" договір банківського обслуговування б/н від 14.03.2011 р., на підставі якого йому було встановлено кредитний ліміт на рахунок НОМЕР_1.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил, розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Розділом 3.18 Умов та Правил передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта (т. 1 а.с. 33-40).

В пункті 3.18.6.1. Умов та Правил зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Згідно з п. 11.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за №377/8976, системи типу "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

З огляду на використання між позивачем та відповідачем систем дистанційного обслуговування (Інтернет клієнт-банк) шляхом обміну електронними повідомленнями та направлення повідомлень sms на верифікований номер телефону, позивач дійсно не мав можливості надати суду документального доказу про повідомлення відповідача про ліміт кредиту.

За таких обставин твердження відповідача про необізнаність про Умови та Правила надання банківських послуг та про Тарифи банку відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду як необґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що 14.03.2014 р. між сторонами був укладений договір банківського обслуговування.

Як зазначає позивач, і це не спростовано відповідачем, Банк надав відповідачу кредитний ліміт в розмірі 54000,00 грн., а відповідач неодноразово користувався кредитним лімітом (витяг по рахунку та меморіальні ордери, т. 1 а. с. 71-100, 118-142).

Позивач стверджував, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань за вищевказаним договором банківського обслуговування від 14.03.2011 р., у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованістьна загальну суму 42759,78 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією №10221HAU1S02W від 21.11.2013 р. (т. 1 а.с. 52 - 53), в якій повідомив останнього про наявність заборгованості перед ним, яка станом на момент розгляду справи не сплачена.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2 ст. 1069 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525 і 526 ЦК України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5. Умов та Правил Клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

Згідно з розділом 3.18.4 Умов та Правил надання банківських послуг, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг).

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягає обнулінню (п. 3.18.4.1.2 Умов та Правил надання банківських послуг).

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості - порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і Правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань (п. 3.18.4.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п. 3.18.4.4. Умов та Правил Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 3.18.5.1 Умов та Правил при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами та Правилами (п. п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3) термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (увідсотках річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно з п. 3.18.5.4. Умов та Правил нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.18.5.7 Правил строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

За розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за договором банківського обслуговування б/н від 14.03.2011 р. станом на 09.12.2013 р. становить 42 759.78 грн. та складається з наступного:

- 40 815,68 грн. - заборгованість за кредитом;

- 1 305,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 271,30 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

- 367,34 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом (т. 1 а. с. 44-47).

Зважаючи на документальне підтвердження існування у відповідача на час розгляду справи заборгованості перед позивачем в сумі 42 759,78 грн., на відсутність доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості, а також враховуючи, що скаржник не оспорює арифметичний розрахунок суми заборгованості, зазначений у позовній заяві, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про визнання позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" обгрунтованими, такими, що підтверджені належними та допустимими доказами та не суперечать чинному законодавству України.

Аналогічну позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2014 р. у справі №39/5005/11412/2012.

На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, в зв'язку з чим апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2014 р. у справі №922/100/14 має бути залишене без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Червоне Знамено Первомайського району Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2014 р. у справі №922/100/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2014 р. у справі №922/100/14 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 01.07.14

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шутенко І.А.