Рішення № 39611291, 03.07.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р. Справа № 918/845/14

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради

про стягнення заборгованості в сумі 57 380 грн. 73 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Халіна А.О., довіреність №14/106 від 18 квітня 2014р.;

від відповідача - не з'явився;

В судовому засіданні 03 липня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (далі - КП «Сарнитеплосервіс» Рівненської міської ради, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 57 380 грн. 73 коп., з яких 35 094 грн. 08 коп. - основний борг, 15 503 грн. - пеня, 3 914 грн. 08 коп. - 3% річних, 2 869 грн. 23 коп. - інфляційні втрати.

Позивач посилається на те, що 28 серпня 2012 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі - Продавець) та КП «Сарнитеплосервіс» Рівненської міської ради (далі - Покупець) був укладений договір №12/544-БО-28 купівлі-продажу природного газу. Згідно умов договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємством, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10 червня 2014 року позовну заяву №14/2-456 від 02.06.2014р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/845/14, розгляд якої було призначено на 23 червня 2014 року.

У судовому засіданні 23 червня 2014 року оголошено перерву до 03.07.2014 року для можливості проведення звірки взаєморозрахунків.

02 липня 2014 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення надійшов відзив на позовну заяву №277 від 01.07.2014р., з якого вбачається, що суму основного боргу у розмірі 35 094 грн. 08 коп. КП «Сарнитеплосервіс» Рівненської міської ради визнає. Крім того просить суд застосувати положення п.3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій, вважаючи їх надмірними у порівнянні із сумою боргу, так як заборгованість відповідача за природний газ утворюється внаслідок невідшкодування йому державою різниці в тарифах. Зазначає, що однією із причин несвоєчасного розрахунку за спожитий природний газ являється тяжкий фінансовий стан підприємства. Відповідно до фінансового звіту підприємство являється збитковим. Звертає увагу суду на те, що КП «Сарнитеплосервіс» Рівненської міської ради не відшкодовано різницю в тарифах на теплову енергію. А також у відзиві відповідач просить суд провести розгляд справи без участі представника останнього.

Представник позивача в судовому засіданні 03 липня 2014 року позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.

03 липня 2014 року в судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, день та час слухання справи, про що свідчить особистий підпис відповідача в розписці про оголошення перерви від 23 червня 2014 року (а.с.47).

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі Продавець) та Комунальним підприємством "Сарнитеплосервіс» Сарненської міської ради (надалі Покупець) укладено договір №12/544-БО-28 купівлі-продажу природного газу, відповідно до предмету якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємством, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору (далі Договір, а.с.11-16).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 424 тис. куб. м. (чотириста двадцять чотири тисячі куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): жовтень - 80; листопад - 160; грудень - 184; IV кв. - 424.

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3 509, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305, 60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61, 12 грн., всього з ПДВ - 366, 72 грн. (триста шістдесят шість гривень 72 коп.).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884, 78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776, 96 грн., всього з ПДВ - 4 661, 74 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня, 74 коп.) гривень.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 30.11.2012р. до Договору п.7.2 Договору викладено у наступній редакції (а.с. 17):

«У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору Продавець має право здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. Уразі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.».

Судом встановлено, що на момент закінчення строку дії Договору, Продавцем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено природного газу в об'ємі 214, 965 тис.куб.м на загальну суму 1 002 110, 08 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.18-20). Водночас, Покупець зобов'язання виконав не в повному обсязі, а саме не оплатив 35 094 грн. 08 коп. за поставлений природний газ.

На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 35 094 грн. 08 коп. боргу за поставлений природний газ обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 15 503 грн. 34 коп., інфляційних в розмірі 2 869 грн. 23 коп., та 3% річних в розмірі 3 914 грн. 08 коп. судом враховується наступне.

Згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку пені, який міститься у матеріалах справи, вбачається, що останній був здійснений без урахування приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по спірному періоду за жовтень 2012 року та грудень 2012 року.

Таким чином, позивач при розрахунку пені за жовтень та грудень 2012 року помилково брав в розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір пені становить 15 322 грн. 62 коп.

Зважаючи на строки виконання грошових зобов'язань, визначені п.6.1 договором, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлений природний газ, заявлені позивачем періоди нарахування, суд вважає правомірною до нарахування пеню в розмірі 15 322 грн. 62 коп..

При цьому, суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 83 ГПК України, здійснити зменшення зазначеної суми пені з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічна норма також міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оцінивши в сукупності обставини щодо майнового стану відповідача, враховуючи статус боржника, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, зважаючи на невідшкодування різниці в тарифах на послуги централізованого теплопостачання, наданого населенню, а також з огляду на розмір інфляційних втрат та річних, що підлягають стягненню з відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50%, тобто з 15 322 грн. 62 коп. до 7 661 грн. 31 коп..

На підставі наведеного задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 7 661 грн. 31 коп. пені. У решті заявленої до стягнення пені у позові необхідно відмовити.

На підставі статті 625 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 914 грн. 08 коп. на відповідні суми заборгованості (з урахуванням часткового погашення відповідачем боргу).

Водночас з наданого позивачем розрахунку 3% річних, який міститься у матеріалах справи (а.с.9 -10), вбачається, що останній був здійснений без урахування приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599 ЦК України.

Так, відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 статті 255 ЦК України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Водночас з наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу по кожному спірному періоду.

Посилання представника позивача у своїх поясненнях на приписи частини 4 статті 232 ГК України, яка встановлює нарахування відсотків по день сплати суми заборгованості кредитору, не беруться судом до уваги, оскільки у даній нормі закріплено порядок нарахування відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами, встановлені статтею 536 ЦК України. Проте три проценти річних, які заявлені до стягнення позивачем, визначені частиною 2 статті 625 ЦК України, а відтак мають іншу правову природу, що виключає можливість застосування до них положень частини 4 статті 232 ГК України.

У той же час суд не може погодитися з розрахунком трьох процентів річних, який був наданих представником відповідача (а.с.9-10), оскільки цей розрахунок містить арифметичні помилки.

Крім того, суд зауважує, що позивачем при розрахунку 3% річних помилково брав у розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості у жовтні та грудні 2012 року, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір 3% річних становить 3 886 грн. 08 коп..

Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 3 886 грн. 08 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 3 914 грн. 08 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 886 грн. 08 коп..

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків у розмірі 2 869 грн. 23 коп. - інфляційні втрати.

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Суд здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат встановив, що останній становить - 3 260 грн. 89 коп., при заявленому - 2 869 грн. 23 коп.. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, відтак задоволенню підлягає заявлений позивачем до стягнення розмір 2 869 грн. 23 коп..

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства «Сарнитеплосервіс» Сарненської міської ради підлягають задоволенню в частині стягнення 35 094 грн. 08 коп. - основного боргу, 7 661 грн. 31 коп. - пені, 3 886 грн. 08 коп. - 3% річних, 2 869 грн. 64 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до п.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1820 грн. 36 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Сарнитеплосервіс» Сарненської міської ради

(34500, Рівненська обл., Сарненський р-н, м. Сарни, вул. Кулікова, буд.7, код ЄДРПОУ 35132153) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 35 094 (тридцять п'ять тисяч дев'яносто чотири) грн. 08 коп. - основного боргу, 7 661(сім тисяч шістсот шістдесят один) грн. 31 коп - пені, 3 886 (три тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 08 коп. - 3% річних, 2 869 (дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 64 коп. - інфляційних втрат, а також 1 820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 36 коп. витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 04.07.2014р.

Cуддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);

3- відповідачу рекомендованим (34500, Рівненська обл., м.Сарни, вул. Кулікова, буд. 7).