Ухвала суду № 39606984, 26.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 380/371/13-к Головуючий у І інстанції Косович Т.П.Провадження № 11/780/206/14 Доповідач у 2 інстанції СеменцовКатегорія 34 26.06.2014

УХВАЛА

іменем України

26 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Семенцова Ю.В.,

суддів Костенко І.В., Гриненка О.І.,

за участю прокурора Ляшенка Р.О.,

засудженого ОСОБА_1,

захисників адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора Защитинської Т.І., яка приймала участь у розгляді справи, засудженого ОСОБА_1 та його захисників адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 30 січня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Алмазик Ташкентської області, Узбекистан, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого у КОФ ВАТ «Укртелеком» ТП № 1, жителя АДРЕСА_1, не маючого судимості відповідно до ст. 89 КК України,

визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 26696 грн. матеріальної шкоди та 100000 гривень моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області 656 грн. 88 коп. за проведення автотехнічного дослідження та 450 грн.72 коп. за проведення судової дактилоскопічної експертизи.

Вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, 29 червня 2009 року близько 22 год. 50 хв. ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 217030-110-01, державний номерний знак НОМЕР_1, який на праві власності належав ОСОБА_7, і в якому знаходилися пасажири: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, рухаючись зі швидкістю 120 км/год. про проїзній частині вул. Кооперативна в с.м.т. Володарка Київської області в напрямку м. Сквира, що має по одній смузі для руху транспортних засобів, в кожному напрямку та правостороннє заокруглення, біля будинку № 127, в порушення вимог п.1.3 Правил дорожнього руху України «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими», п.1.5 Правил дорожнього руху України «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п.12.1 Правил дорожнього руху України «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен врахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», п. 12.4 Правил дорожнього руху України «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.», допустив бездіяльність, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, перевищив дозволену в населених пунктах швидкість, втратив керування автомобілем та виїхав за межі проїзної частини на ліве узбіччя, відносно напрямку його руху, де допустив зіткнення із залізобетонною опорою. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 217030-110-01, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_7 від отриманих ушкоджень помер на місці пригоди, а інший пасажир цього автомобіля ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 9/59/Д від 23 жовтня 2009 року смерть ОСОБА_7 наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломом кісток основи та склепіння черепа з тяжким забоєм головного мозку. Окрім того, ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав наступні тілесні ушкодження: в області верхньої та нижньої повіки лівого ока синець синього кольору розміром 6 х 4 см., в області лоба справа садно неправильної форми розміром 7 х 4 см., розташоване нижче рівня оточуючої шкіри, в області правої щоки садно розміром 5 х 3 см, в області правового вуха садно характеру вище описаного розміром 0,5 х 0,2 см., в області завитка правового вуха синець характеру вище описаного розміром 0,5 х 0,2 см, в області правого дельтовидного м'язу садно характеру вище описаного розміром 4 х 0.2 см, на боковій поверхні живота справа садно характеру вище описаного розміром 9 х 7 см, в області лівого тім'яного бугра рана щелевидної форми з осадженими нерівними краями розміром 8 х 4 см, дном якої є кістки склепіння черепа, на зовнішній поверхні лівого плеча садно характеру вище описаного розміром 9 х 3 см та садно розміром 9 х 3 см, на зовнішній поверхні лівого промінцеві-зап'ясного суглобу садно характеру вище описаного розміром 3 х 0,5 см., на передній поверхні лівого колінного суглобу синець характеру вище описаного розміром 5 х 3 см., на передній поверхні лівої гомілки садно характеру вище описаного розміром 14 х 3 см, на боковій поверхні живота зліва садно характеру вище описаного розміром 6 х 4 см, на внутрішній поверхні правого гомілко-стопного суглобу садно характеру вище описаного розміром 5 х 3 см, , перелом 4-7 ребер зліва по середній підмишечній лінії з пошкодженням пристінної плеври, зі сторони внутрішньої кісткової пластини лінія перелому рівна, перелом грудини на рівні 3 ребра зі сторони зовнішньої кісткової пластинки лінія перелому з викришуванням губчастої речовини, на передньо-діфрагмальній поверхні печінки три розриви деревовидної форми довжиною по 8 см, черепно - мозкову травму з переломом кісток основи, склепіння черепа та забоєм головного мозку, які виникли від дії тупих предметів можливо в час та за обставин вказаних в постанові і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 275 від 23 листопада 2009 року ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав наступні тілесні ушкодження: забій грудної клітки - перелом 6,7,8 ребер зліва, підшкірну емфізему лівої грудної стінки, розрив акроміально-ключичного з'єднання, забійну рану лівого колінного суглоба, забій лівого плечового суглобу, садно в ділянці лоба, на задній поверхні грудної клітки, правого ліктьового суглобу, кровонапливу на задній поверхні грудної клітки, які утворилися від дії тупого (их) предмету (ів), можуть відповідати строку та обставинам вказаним у постанові і відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Порушення п.п.2.9 ( а.), 1.3, 1.5, 2.3 (б), 12.1,12.4 Правил дорожнього руху України підсудним ОСОБА_1 перебувають у прямому причинному зв'язку із дорожньо-траснпортною пригодою та наслідками, що настали, а саме: смертю потерпілого ОСОБА_7 та отримання потерпілим ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

В апеляції прокурор, не оспорюючи вирок суду щодо доведеності вини та правильної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, просив скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженому покарання особі засудженого та тяжкості вчиненого злочину та постановити новий вирок, яким призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В змінах до апеляції прокурор просить скасувати вирок суду у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що судом в мотивувальній частині не наведено мотиви, з яких він відкинув показання свідка ОСОБА_10 Вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_1 не може визнаватися таким, що відповідає вимогам закону.

В апеляції і доповненні до неї захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду та повернути справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає вирок незаконним з підстав однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Зазначає, що вирок ґрунтується на протирічивих і надуманих обставинах. Так суд вважає доведеним рух автомобіля зі швидкістю 120 км/год., однак досліджень з цього приводу не проводилось. Суд прийшов до висновку, що незважаючи на невизнання підсудним своєї вини, його знаходження за кермом автомобіля і відповідно вина, підтверджується сукупністю доказів, зокрема показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які бачили як ОСОБА_1 виліз із автомобіля через дверці водія. В протиріччя даному висновку суд визнає правдивими показання підсудного ОСОБА_1 в частині того, що після ДТП він покинув салон автомобіля через заднє скло, яке змушений був вибити, а свідки ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 могли переплутати. Якщо суд прийшов до висновку, що заднє скло вибив ОСОБА_1, то через який отвір, на думку суду, салон автомобіля залишив загиблий ОСОБА_7, який згідно вироку знаходився на задньому сидінні і за обставинами ДТП залишив салон автомобіля (вилетів) самий перший? Єдиний неблокований отвір салону автомобіля, який за своїм розміром був достатній для переміщення тіл пасажирів являється пройма дверей з боку водія. Через нього вилетів ОСОБА_7, ним скористався пасажир переднього сидіння ОСОБА_15 Висновок суду про те, що водій ОСОБА_1 з метою приховати факт свого перебування за кермом автомобіля, замість того щоб зразу покинути його через двері водія, став просувався по салону автомобіля з передньої частини до задньої між закривавлених тіл (предметів), вимастив свою футболку в кров потерпілих та вибрався через вибиту пройму заднього скла - виглядає неприродно. Суд, виходячи з показань ОСОБА_5 прийшов до висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 помінялись місцями на зупинці біля магазину «Дім сад город». Але його пояснення виглядають нелогічно. Дані пояснення суд не перевірив, а до заперечень сторони захисту про їх неспроможність з технічної точки зору, віднісся без належної уваги. Пояснення потерпілого ОСОБА_5 в тій частині, що за кермом автомобіля в момент ДТП був ОСОБА_1 не можна вважати послідовними. Так в первинному своєму поясненні від 30.06.2009 року ОСОБА_5 вказував, що за кермом автомобіля був ОСОБА_7 В послідуючих своїх поясненнях починаючи з 8.07.2009 року стверджував про зміну ОСОБА_1 ОСОБА_7 за кермом автомобіля при зупинці біля квіткового магазину. Разом з цим в ході судового засідання пояснював, що не пом`ятає як ОСОБА_1 сів за кермо та почав набирати швидкість. Лише пам'ятає, як шукав ОСОБА_7 Висновок суду про стресовий стан ОСОБА_5 є надуманим і не ґрунтується на відповідних дослідженнях. Первинні медичні обстеження ОСОБА_5 свідчать про відсутність стресового стану і легку ступінь сп'яніння. Свідок ОСОБА_15, який в первинному своєму поясненні від 30.06.2009 року, хоч і намагався взагалі відмежуватись від участі в пригоді, однак в цей же день і в подальшому надав послідовні показання щодо керування автомобілем лише ОСОБА_7 та будь яких зупинок автомобіля та зміни водія між площею Миру і місцем ДТП по вул. Кооперативній. У вироку суд не навів переконливих підстав чому він критично відноситься до показань даного свідка не бере їх до уваги, хоча описані в них обставини дорожньо-транспортної пригоди, повністю співпадає з викладеним в синтезуючому розділі перебігу даного ДТП висновку експерта № 44, 45, 46, 47/13049-11,52/94-12 від 27.06.2012 року, на які суд посилається у вироку. Також апелянт зазначає, що суд свій висновок про знаходження підсудного в момент ДТП на місці водія обґрунтовує висновками судмедекспертів додаткової комплексної судової медико-автотехнічної експертизи № 28/3-113 від 30.03.2010 року обласного бюро СМЕ Житомирської обласної ради та висновком № 44,45,46,47/13049-11,52/94-12-52 від 27.06.2012 року Головного бюро СМЕ МОЗ України, які вважають, що більш травмовані ОСОБА_7 та ОСОБА_5 знаходилися в більш ушкодженій задній частині автомобіля, а менш травмовані ОСОБА_1 та ОСОБА_15 знаходились в передній частині салону автомобіля. Даний висновок заперечується судмедекспертами Київського обласного бюро СМЕ, викладений у висновку № 165/к/1 від 15.01.2010 року. Вважає апелянт, що позиція даних експертів видається більш обґрунтованою, оскільки пов`язується не з кількісним обсягом травм, а з їх локалізацією на тілі потерпілих. Тілесні ушкодження виявлені на трупі ОСОБА_7 та у ОСОБА_5 мають переважно лівобічну локалізацію, що вказує на їх знаходження на лівих сидіннях автомобіля ВАЗ НОМЕР_1. Переважно правобічна локалізація тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_15 може вказувати на більш ймовірне їх розташування у момент ДТП на правих передньому та задньому сидіннях автомобіля. Більш того, судмедексперт Тетіївського бюро СМЕ, який первоначально оглядав потерпілих, в акті судмедобстеження № 84 відмітив, що ушкодження ОСОБА_1 не характерні для ушкоджень, які виникають під час ДТП в салоні автомобіля на місці водія. Найбільш ушкодженою частиною автомобіля ВАЗ НОМЕР_1 є його задній багажник, який по всій площині задніх пасажирських сидінь в'їхав в бетонну електроопору. Суд без належного аналізу віднісся до того факту, що тільки у ОСОБА_1 і ОСОБА_5 маються тілесні ушкодження в області спини. А у ОСОБА_7 та ОСОБА_15 в даній області тіла тілесні ушкодження відсутні. Беручи до уваги дану обставину, з врахуванням ліво- і правосторонньої локалізації тілесних ушкоджень пасажирів, навіть без прямих свідчень очевидця ОСОБА_15, можна прийти до висновку, що автомобілем в момент ДТП управляв ОСОБА_7 Жодного незаперечного доказу знаходження ОСОБА_1 за кермом автомобіля в момент ДТП і відповідно його вини в порушенні Правил дорожнього руху України, стороною обвинувачення суду не представлено. І якраз навпаки, доказів невинуватості ОСОБА_1 в матеріалах справи достатньо для безсумнівного виправдувального вироку. Для встановлення істини по справі та вирішення питання - хто знаходився в момент ДТП за кермом автомобіля, необхідно було ясно і об'єктивно розв'язати лише одне питання: через який отвір в кузові автомобіля тіло загиблого ОСОБА_7 залишило салон автомобіля, перелетівши через паркан зверху впало до подвір'я будинку ОСОБА_11 за 8-10 метрів від проїжджої частини дороги. Єдиний можливий отвір - двері з боку водія. Інші отвори перекриті. Пройом заднього скла, через який на думку експертів відділу НДЕКЦ при УЦМВС України в Житомирській області тіло ОСОБА_7 вилетіло, був заблокований в момент удару електроопорою. Крім того, в момент зіткнення з електроопорою на тіло водія та пасажирів діяли інерційні зусилля в напрямку даху автомобіля та в напрямку його задньої частини. При цьому автомобіль був перекинутий на лівий бік. Саме тоді водій та пасажири отримали основні травми. Після контактування з електроопорою автомобіль ВАЗ продовжив рух обертаючись далі навколо повздовжньої та поперечної осі автомобіля перевернувшись на правий борт. Саме в цей момент продовження обертання автомобіля за годинниковою стрілкою з лівого борту на правий, тіло ОСОБА_7 могло через отвір дверей з боку водія залишити салон, перелетіти огорожу і впасти в подвір'ї будинку. Викладений у вироку вищеописаний механізм ДТП вказує на те, що водієм автомобіля ВАЗ був його власник - ОСОБА_7

В апеляції захисник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду та направити справу на новий судовий розгляд. Вважає вирок незаконним у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неповнотою досудового і судового слідства та неправильним застосуванням кримінального закону. Зазначає, що суд, в порушення вимог ст. 323 КПК України, дійшов висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи, не розглянув всіх обставин скоєної дорожньо-транспортної пригоди. Досудовим слідством не вжито заходів до повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди. Судом також не були вжиті всі заходи для встановлення всіх обставин вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Так суд призначив і провів комплексну медико-автотехнічну експертизу, яку доручив експертам Київського НДІСЕ та експертам Головного Бюро СМЕ МОЗ України, де в постанові про призначення указав запитання щодо встановлення обставин залишення салону автомобіля ВАЗ ОСОБА_7 Відповідно висновку експертизи № 44, 45, 46, 47/13049-11, 52/94-12-52 від 27.06.2012 року всі обставини залишення салону автомашини ВАЗ ОСОБА_7 не встановлено, а тому висновок даної експертизи є неповним. Оскільки висновок указаної експертизи є неповним, то висновки судової експертизи викликають сумніви в їх об'єктивності, всебічності та повноті дослідження всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди. Адже з'ясування цих обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: при яких обставинах ОСОБА_7 залишив салон автомобіля ВАЗ та з якого місця, враховуючи, що відповідно протоколу огляду автомобіля ВАЗ права передня, ліва та права задня дверка автомобіля заблокована внаслідок деформації кузова автомобіля, відкривається лише передня ліва дверка, має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Зазначає апелянт, що як на досудовому слідстві так і під час судового розгляду справи вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не доведена. Засуджений ОСОБА_1 з першого дня давав показання, що станом на 29.06.2009 року - на момент дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля ВАЗ перебував його власник - ОСОБА_7 Свою вину ОСОБА_1 не визнавав і не визнає. Допитаний свідок ОСОБА_15 показав суду, що 29.06.2009 року на момент дорожньо-транспортної пригоди за кермом автомобіля ВАЗ перебував ОСОБА_7 Потерпілий ОСОБА_5 в перших поясненнях зазначав, що за кермом автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував ОСОБА_7, а потім змінив свої показання та зазначив, що за кермом авто ВАЗ на момент ДТП перебував ОСОБА_1 Допитана в суді свідок ОСОБА_17 показала, що працювала дізнавачем Володарського РВ ГУ МВС України в Київській області і приймала рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі пояснень ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_10, які вказали що за кермом автомобіля ВАЗ перебував ОСОБА_7 Пояснення ОСОБА_10, яке було в матеріалах справи, на даний час відсутнє. Суд невмотивовано і необгрунтовано відмовив в заявлених захистом клопотаннях про надання доручення про проведення відтворення обстановки і обставин події (ДТП), про призначення і проведення судової медико-автотехнічної експертизи щодо встановлення всіх обставин залишення салону автомобіля ОСОБА_7, з якого місця. Саме це має істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення. Внаслідок істотних порушень кримінально-процесуального закону, неповноти досудового і судового слідства, судом неправильно застосовано кримінальний закон, який підлягав застосуванню, що призвело до упередженого необгрунтованого засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України.

В апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок суду та повернути справу для проведення додаткового розслідування. Обґрунтовує апеляцію тим, що суд першої інстанції поверхнево розглянув справу, дав неправильну оцінку доказам, деяким доказам не дав оцінку взагалі, деякі докази суд не дослідив, а в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив вирок, який суперечить обставинам справи. Зазначає апелянт, що не був за кермом автомобіля під час ДТП. Про його непричетність до ДТП зазначив в первинних свідченнях і сам ОСОБА_5, який змінив потім свої показання. Його непричетність підтверджують і тілесні ушкодження від деталей салону автомобіля, отримані під час ДТП його учасниками і ним. Характер цих ушкоджень, описаних експертами під час проведення досудового слідства, свідчить про те, що вони отримані ним не на місці водія, а тілесні ушкодження ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - на місці водія, ушкодження лівосторонні і вони перебували на лівих: передньому і задньому сидіннях. Окрім того, кров з рани ОСОБА_5, яка виявлена на чохлі заднього правого сидіння і на його футболці, могла б з`явитися в той час, коли він ( ОСОБА_1 ) перебував під ОСОБА_5 на задньому сидінні справа, коли авто знаходилося на правому борту. ОСОБА_7 не міг вилетіти через пройом заднього скла, оскільки цей пройом був перекритий по всій площині електричною опорою в момент удару. Не зігнуті в напрямку з салону на зовні підголовники задньої спинки. Те, що автомобілем керував ОСОБА_7, показали і свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_10 В основу обвинувачення, зазначає апелянт, суд поклав показання потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив суду, що наступного ранку після ДТП начебто в телефонній розмові ОСОБА_15 повідомив йому, що під час аварії за кермом автомобіля був ОСОБА_1, але в подальшому він відмовився від своїх пояснень і став говорити, що за кермом був ОСОБА_7 Але як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_15, що телефонної розмови з ОСОБА_4 ніколи не було і він ніколи не говорив, що за кермом сидів ОСОБА_1, а такі пояснення ОСОБА_4 є надуманими і неправдивими. Суд взяв до уваги неправдиві показання потерпілого ОСОБА_4 про те, що він (ОСОБА_1) розмовляв з ним на місці ДТП, хоча такої розмови з ним не відбувалось. Потерпілий ОСОБА_4 протягом трьох місяців не заявляв, що він дізнався від ОСОБА_5, про те, що за кермом автомобіля міг знаходитись ОСОБА_1 і тільки лише в протоколі допиту потерпілого від 17.09.2009 року, складений слідчим Тарасюком А.О., він зазначив, що за кермом автомобіля його сина сидів ОСОБА_1 або ОСОБА_15, але не його син. З цього випливає, що його свідчення у судовому засіданні про те, що він дізнався на наступний день після ДТП від ОСОБА_5, про те, що за кермом автомобіля міг знаходитись ОСОБА_1, не відповідає його ж показанням. Всі обвинувачення його (ОСОБА_1) в скоєнні ДТП та висновки експертиз, судом ґрунтуються на показаннях лише одного ОСОБА_5, який на досудовому слідстві і в суді неодноразово змінював свої показання, але суд критично до них суд не віднісся. Апелянт зазначає, що матеріали справи не доводять його винуватість і те, що він міг керувати автомобілем на момент ДТП. Те, що потерпілий ОСОБА_5 намагається довести, що він обмінювався місцями в автомобілі з ОСОБА_7, не відповідає дійсним обставинам. Про це свідчать пояснення ОСОБА_10, які зникли з матеріалів справи. Зникли з матеріалів справи перше пояснення ОСОБА_5, яке було відібране 29.06.2009 року о 23-й год. дільничним інспектором Моргуном Р.А., в якому він пояснював, що за кермом був ОСОБА_7 В другому поясненні, яке відібране 30.06.2009 року о 10-й год. дізнавачем ОСОБА_18, ОСОБА_5 пояснював, що за кермом під час ДТП знаходився ОСОБА_7 В третьому пояснення, яке було відібрано слідчим Міяль А.Ю. і зникло з матеріалів справи, ОСОБА_5 пояснив, що за кермом під час ДТП знаходився ОСОБА_7 Свідок ОСОБА_19 пояснила, що на підставі пояснень ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_10 та інших очевидців події, нею було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку із смертю ОСОБА_7 І тільки в четвертому поясненні 8.07.2009 року ОСОБА_5 пояснив, що за кермом знаходився ОСОБА_1 і в подальшому дотримувався такої думки. Тому посилання на те, що пояснення відбиралося працівниками міліції відразу після ДТП в лікарні, де він був ще в шоковому стані і не перечитував написане - безпідставні. Якщо б ОСОБА_5 був би переконаний в тому, що за кермом перебував він ( ОСОБА_1), то на наступний же день після візиту ОСОБА_4, він би змінив свої показання. Однак він цього не робив протягом 7 днів. Потерпілий ОСОБА_5 вказує, що змінив свої показання відносно того, що за кермом перебував не ОСОБА_7, а ОСОБА_1, посилаючись на свій стан здоров'я. Про стан здоров'я, стан свідомості і адекватності поведінки ОСОБА_5 свідчать документи, що також знаходяться в матеріалах справи, в яких зазначено, що відхилень від норми не зафіксовано. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 275 від 23 листопада 2009 року - струс головного мозку не підтверджується. Вказані документи є офіційними, достовірними і складені спеціалістами, а тому спростовують показання ОСОБА_5 про свій неадекватний стан здоров`я. Таким чином суд прийняв надуману нічим не підтверджену версію про передачу керма. Тому вважає, що суд неналежно оцінив показання потерпілого ОСОБА_5 Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що за кермом автомобіля під час ДТП знаходився ОСОБА_7, а він виліз з автомобіля через водійські двері та з місця ДТП втік, своїх показань по суті справи про те, що ОСОБА_7 знаходився під час ДТП за кермом автомобіля, не міняв. Це підтверджено його поясненням від 30.06.09 року, протоколом допиту від 17.09.09 року, протоколами очних ставок від 03.02.2010 року, а також свідчив про це у всіх судових засіданнях. Дані показання співпадають з його (ОСОБА_1) показаннями. Тому незрозуміло, чому суд прийшов до висновку, що ОСОБА_15 неодноразово змінював свої показання і до його свідчень необхідно відноситись критично. Свідок ОСОБА_11 в своїх перших поясненнях зазначив, пояснював, що не бачив, хто конкретно виліз через вікно передніх водійських дверей і навіть не бачив хто ж вилазив з вікна заднього пройому. Про це ним вказано в поясненнях від 05.07.2009 року та 06.07.2009 року. Тільки лиш через 9 днів в поясненні від 08.07.2009 року він почав говорити, що через вікно передніх водійських дверей виліз ОСОБА_1 До цього часу він в поясненні від 05.07.2009 року та 06.07.2009 року і в доповненні до пояснення від 06.07.2009 року не бачив, що невідома особа був ОСОБА_1 Свідок ОСОБА_12 пояснював, що не пам'ятає, щоб хтось вилазив із автомобіля. Показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 не співпадають з показаннями ОСОБА_13 і ОСОБА_20, а присутність їх в перші хвилини безпосередньо після ДТП, підлягає сумніву, так як в протоколі допиту свідка ОСОБА_11 від 05.12.2010 року, зазначив, що на місці ДТП ОСОБА_13 не бачив. Його не бачили ні брати ОСОБА_11 ні ОСОБА_21, а ні ОСОБА_22, ні ОСОБА_1 І ці показання суд не перевірив та не взяв до уваги. Це свідчення того, що деякі свідки давали неправдиві покази. Свідки ОСОБА_23, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в поясненнях від 02.07.2009 року та в показаннях від 17.09.2009 року зазначили, що не бачили, хто знаходився за кермом транспортного засобу. Наведені факти, які підтверджуються матеріалами справи, свідчать про те, що жоден із свідків не бачив його (ОСОБА_1) за кермом автомобіля під час ДТП і в первинних показаннях вони не вказували, що саме він (ОСОБА_1) вилазив через водійське вікно. На підтвердження його (ОСОБА_1) вини в ДТП суд зазначає як доказ акти судово-медичного дослідження № 84, 85 від 07.07.2009 року про те, що тілесні ушкодження, які були виявлені у ОСОБА_1 та ОСОБА_15 після ДТП, відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню тяжкості. Але при цьому навмисно виключає основний висновок експерта: описані тілесні ушкодження ОСОБА_1 не характерні для ушкоджень, які виникають під час ДТП, в салоні автомобіля на місці водія. Обгрунтовуючи його (ОСОБА_1) вину суд посилається на висновок Житомирської додаткової судової комплексної медико - автотехнічної експертизи № 28/3 - 113 від 30.03.2010 року, з якої вбачається автомобіль рухався з проїжджої частини безпосередньо задньою частиною на електроопору (а не вздовж паркану), що не відповідає матеріалам кримінальної справи.Вищевикладене вказує на те, що експерти штучно створили напрямок руху автомобіля задньою частиною прямо на електроопору, з метою показати можливість залишення ОСОБА_7 через отвір заднього скла. В протоколі огляду місця події від 29.06.2009 року вказано, що «радіуса заокруглення дороги» на даній ділянці - немає. Немає його і в Акті обстеження дороги від 30.09.09 року: «Ділянка дороги прямолінійна». Це свідчення того, що експерти написали завідомо неправдиву інформацію про обстановку на місці ДТП, тим самим на основі неправдивої інформації визначили неправильним рух автомобіля під час ДТП до електроопори. На цей факт, що висновок експерта № 28/3 - 113 від 30.03.2010 р. не відповідає матеріалам справи тому і, що в схему ДТП внесені зміни, які вказують напрямок руху автомобіля на опору і заокруглення дороги безпосередньо перед місцем ДТП на місцевості такого заокруглення нема, суд не звернув увагу суду. Потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_5 отримали травми і переломи ребер з лівої сторони. Експерти розміщують ОСОБА_7 ліворуч, а ОСОБА_5 праворуч. Єдиним поясненням такого розміщення є тільки лише показання ОСОБА_5 Розміщення його (ОСОБА_1) за кермо автомобіля являється нічим не обгрунтованим і випливає лише із змінених показань ОСОБА_5 Також у матеріалах справи є висновок № 44, 45, 46, 47/13049-11, 52/94-12-52 судової комплексної медико-автотехнічної експертизи за матеріалами кримінальної справи, в якому напрямок руху автомобіля протирічить напрямку руху в висновку експерта № 28/3 - 113 від 30.03.2010 року. Розбіжності і неспівпадіння напрямку руху автомобіля в момент ДТП по висновках судом не усунуті. Висновок № 44, 45, 46, 47/13049-11, 52/94-12-52 передбачає значні забруднення салону автомобіля кров'ю потерпілих. Однак це протирічить висновкам експерта № 120 від 15.072010 року, № 122 від 15.07.2010 року, № 121 від 15.07.2010 року. Судом ці протиріччя не усунуті. Він (ОСОБА_1) та його захисники неодноразово звертались до суду з клопотаннями про допит в судовому засіданні експертів вказаних експертиз, для усунення виявлених протиріч, для повного об'єктивного і всебічного розслідування кримінальної справи, але суд безпричинно відхилив дані клопотання. А те, що розміщують пасажирів по «найбільш пошкоджених частинах салону» і слова: «значна зовнішня кровотеча», не вказуючи конкретне місце і які деталі салону автомобіля мають пошкодження, в якій кількості і в яких місцях знаходиться кров, - свідчить про не наукове обґрунтування висновку і непрофесійність експертів. На думку апелянта, експерти припустились помилки вважаючи, що найбільш травмо небезпечним було заднє сидіння в автомобілі. Це значить, що всі пасажири заднього сидіння в момент первинного удару рухались в сторону удару і отримати відповідні травми, так як електроопора була перешкодою на шляху їх руху. Тому пасажири заднього сидіння, повинні отримавши травми, знаходячись на задньому сидінні, і залишитись в салоні авто, так як опора явилась перешкодою на шляху їх руху. (Прикладом цьому є ОСОБА_5). Враховуючи те, що експерти вважали місцезнаходження ОСОБА_7 на задньому сидінні і він отримав при первинному ударі травми з значними крововиливами, він повинен би залишитись в салоні автомобіля, так як опора являлась перешкодою його прямолінійного руху із салону і перекривала пройом заднього вітрового скла. В подальшому вже не було сил які б змогли виштовхнути тіло ОСОБА_7 в напрямку пройому заднього скла, так як автомобіль продовжив рух обертаючись далі навколо поздовжньої та поперечної осі автомобіля перевернувшись на правий борт. А тому знаходження ОСОБА_7 поза межами автомобіля виключає його перебування на задньому сидінні. А той факт, що тіло ОСОБА_7 вилетіло з салону автомобіля, не підлягає сумніву і підтверджено матеріалами справи. Ці експертні висновки незавершені, так як не дають відповіді на поставлені судом питання: Яким був механізм залишення автомобіля ОСОБА_7 під час ДТП?» Відповідь на це питання дало б можливість підтвердити або спростувати місцерозташування в салоні автомобіля ОСОБА_7 під час ДТП. А всі переміщення учасників ДТП в салоні і поза ним, повинні логічно і науково обґрунтовуватись. Тільки в такому випадку висновок експерта можна було б вважати повним і об'єктивним, та який би не суперечив матеріалам справи. Суду необхідно було б з метою повного всебічного і об'єктивного судового слідства, встановити: яким був механізм залишення автомобіля ОСОБА_7 під час ДТП? Для вирішення цього питання захисники подавали клопотання про огляд місця ДТП судом, відтворення обстановки, проведення огляду місця події за участю експертів. 26.04.2010 року слідчим Тарасюком А.В. було призначено судово-імунологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського обласного бюро судово - медичної експертизи. На вирішення експертизи поставлено питання : чи маються сліди крові на фрагменті оббивки даху чохлах і футболці; якщо так, то яка їх групова належність і кому вони належать: ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7 чи іншим особам? Висновком експерта» №120, № 121, №122 від 15 червня 2010 року виявили лише групову належність крові, але не встановили кому ж належать сліди крові на футболці і на чохлах. Це прямо вказує на неповноту даних експертиз. Так як вони не дали відповіді на конкретно поставлені питання: кому належать сліди крові, то в розпорядження експертів для дослідження було направлено зразки крові ОСОБА_1, ОСОБА_5, зразки крові ОСОБА_7, які знаходяться в архіві КОБ СМЕ. Проведенням ДНК - експертизи є можливість категоричного встановлення належності крові конкретній людині. Не зважаючи на це молекулярно-біологічна (ДНК) - експертиза під час досудового слідства та судового слідства призначена і проведена не була. За допомогою цієї експертизи є реальна можливість встановити: кому конкретно належить кров на чохлі спинки заднього правого сидіння і кому конкретно належить кров на футболці зліва ( не змазані, а з чіткими контурами), в яку був одягнений він, ОСОБА_1 під час ДТП. З метою всебічного, повного, об'єктивного дослідження обставин справи, він (ОСОБА_1) звернувся до суду з клопотанням і просив призначити судову молекулярно-біологічну експертизу (ДНК), але суд відмовив у задоволенні такого клопотання, обґрунтовуючи відмову тим, що відсутні зразки крові ОСОБА_7, хоча письмового запиту й відмови Головного бюро СМЕ МОЗ України з цього приводу у матеріалах кримінальної справи немає. Не зважаючи на відмову суду провести вказану експертизу через відсутність зразків крові ОСОБА_7, він (ОСОБА_1) повторно наполягав на тому, щоб суд провів судову молекулярно-біологічну експертизу (ДНК), отримавши зразки крові у ОСОБА_5, щоб виключити або підтвердити належність йому (ОСОБА_1) крові на його футболці. Проте суд відмовив у задоволенні такого клопотання. Під час судового слідства ним (ОСОБА_1) надавались докази на підтвердження його невинуватості, в цьому ДТП, але вони судом не брались до уваги і не розглядались. До даної справи було долучено дослідження незалежних експертів: №145-10 від 25.09.10 року №059-13 від 22.04.2013 року «ДП Центру експертних досліджень» про результати експертних досліджень обставин цієї ДТП, в якому викладено висновки і дослідження та науково обґрунтовано, механізм контактування автомобіля і його переміщення в процесі даної ДТП, місце розташування пасажирів та вказано місце з якого міг залишити салон автомобіля ОСОБА_7 Дані результати експертних досліджень і висновки судом не досліджені, не дана їм оцінка, а самі висновки не спростовані. Судом було відмовлено в задоволенні клопотання на підставі того, що експерти не попереджувались про кримінальну відповідальність. При всебічності розгляду справи суду нічого не заважало викликати даних експертів до суду і згідно ст. 384, 385 КК України, попередивши про кримінальну відповідальність, допитати їх з приводу висновків їх досліджень. Ними ( ОСОБА_1 та його захисниками) були подані клопотання про проведення експертних досліджень автомобіля. В процесі судового огляду даного автомобіля було встановлено, що праві задня і передні та ліві задні двері авто - заблоковані. Відкривається тільки двері водія. Згідно експертного висновку № 44,45,46,47.... в момент ДТП, електрична опора повністю перекривала пройом заднього вікна і була перешкодою для вильоту тіл з салону автомобіля. Той факт, що тіло ОСОБА_7 залишило салон автомобіля в момент удару об електричну опору, підтверджено свідками, матеріалами справи і не піддається сумніву. Вищевказане дослідження виключає перебування ОСОБА_7 на задньому сидінні зліва. Єдиною можливістю залишити автомобіль в момент удару, являються незаблоковані двері водія. Враховуючи прямолінійний рух тіла в момент удару об перешкоду. То напрямок вильоту тіла з передніх дверей водія співпадає з місцем розміщення тіла в подвір'ї будинку 127. При судовому огляді автомобіля було виявлено деформацію верхньої частини пройому кузова водійських дверей. Напрямок деформації направлений з салону авто на зовні. Гумове ущільнення теж звисає назовні. Нами було заявлено клопотання про дослідження експертами цих слідів деформації в поєднанні з лівосторонню раною голови ОСОБА_7, описаною в висновку СМЕ № 9/59/Д від 23.10.09 року. Однак суд не задовольнив їхнє клопотання і не дослідив цей доказ. На думку апелянта, отримана ОСОБА_7 форма травми голови зліва, прямо вказує на його присутність на місці водія в момент ДТП. З метою усунення суперечностей висновків експертів проводиться перевірка всіх доказів на місці ДТП. Для вирішення даних питань і усунення протиріч в експертизах ним та його захисниками до суду подано клопотання про судове доручення на проведення відтворення обстановки подій з участю експертів обох експертиз. Для вивчення поставлені питання: чи була можливість залишити салон пасажирами заднього лівого сидіння при заблокованих дверях (замках) і перекриття електричною опорою по всій площині отвору заднього пройому авто. Якщо ні - то з якого отвору і місця в салоні авто через які двері або вікно була можливість залишити салон автомобіля ОСОБА_7? Але суд відмовив у задоволенні клопотання провести огляд місця ДТП: огорожу на місці; електричну опору на тому самому місці і в тому ж отворі в землі, що й до ДТП; авто, що знаходиться на штраф майданчику РВ ГУ. При вирішенні даного клопотання була б отримана відповідь на запитання: хто знаходився за кермом авто під час ДТП.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисників, які підтримали свої апеляції, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, думку потерпілих та представника потерпілого, які заперечували щодо задоволення апеляцій засудженого, його захисників та прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції захисників засудженого та прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, щодо повернення справи на новий судовий розгляд підлягають задоволенню, апеляція засудженого - задоволенню частково, а справа направленню до суду першої інстанції на новий судовий розгляд з наступних підстав.

Згідно ст. 367 КПК України підставами для скасування вироку при розгляді справи в апеляційному суді є однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку ( постанові ) фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінально- процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину

Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді обставин справи, керуючись законом. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні в справі кримінально-процесуального закону.

Згідно з вимогами ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілої, підсудного, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Але зазначених вимог закону суд першої інстанції у повній мірі не дотримався.

Як вбачається вироку, суд першої інстанції, незважаючи на не визнання ОСОБА_1 своєї вини, обґрунтовував доведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, сукупністю доказів, зібраних під час досудового слідства, а саме: показаннями потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_20, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_17, ОСОБА_18, а також протоколом огляду місця ДТП, схемою та фототаблицею до нього, протоколом огляду автомобіля ВАЗ 217030-110-01 д.н.з. НОМЕР_1, актами судово-медичного дослідження № 84, 85 від 07.07.2009 року, висновком експерта №9/59/Д від 23.10.2009 року, висновком експерта №275/Е від 23.11.2009 року, висновком експерта № 57 від 29.10.2009 року, висновком експерта № 58 від 29.10.2009 року, висновком експерта № 186 від 14.10.2009 року, висновком експерта № 122 від 16.06.2010 року, висновком додаткової комплексної судової медико-автотехнічної експертизи № 28/3-113 від 30.03.2010 року Обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради, висновком експерта № 44, 45, 46, 47/13049-11,52/94-12-52 від 27.06.2012 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

Але потерпілий ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснював, що ОСОБА_7, який керував автомобілем, обмінювався місцями з ОСОБА_1 і на час ДТП автомобілем керував ОСОБА_1, в своїх перших поясненнях зазначав, що за кермом автомобіля знаходився саме ОСОБА_7 Свої різні показання пояснював тим, що перші його пояснення були відібрані працівниками міліції в лікарні, коли він перебував у шоковому стані і стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, як вбачається з висновку судово-медичної експертизи № 275/Е від 23.11.2009 року - ОСОБА_7 поступив у хірургічне відділення 20.06.2009 року о 23 год. 30 хв. із скаргами на біль в тілі більше в лівій стороні грудної клітки, біль в лівому плечі. Об`єктивно: загальний стан середньої важкості. Серцеві тони ритмічні. АТ - 120/80 мм рт.ст., пульс - 84 уд./хв. Неврологічний статус: в свідомості, орієнтований, контактний. Зіниці рівномірні, фотореакції збережені. Рефлекси рівномірні, Чутливість збережена. Струс головного мозку не підтверджений об'єктивними даними.

Але при оцінці доказів даний висновок експерта залишився поза увагою суду.

В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 суд посилається на показання свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_15, але дані показання містять суперечності.

Так, потерпілий ОСОБА_4 показав, що на місці ДТП присутні там люди повідомили йому, що ОСОБА_1 покинув автомобіль через передні водійські двері. Наступного ранку після ДТП в телефонній розмові ОСОБА_15 повідомив йому, що під час ДТП за кермом автомобіля був ОСОБА_1

Але свідок ОСОБА_15 в своїх поясненнях як під час дізнання, досудового та судового слідства показав, що за кермом автомобіля на час ДТП знаходився ОСОБА_7 Телефонної розмови з ОСОБА_4 ніколи не було і він не говорив, що за кермом автомобіля на час ДТП сидів ОСОБА_1 В поясненні від 30.06.2009 року, яке у ОСОБА_15 відбирав ДІМ ОСОБА_31, зазначено, що на час ДТП він знаходився дома, але того ж дня в поясненні від 30.06.2009 року, яке у ОСОБА_15 відбирав ст. дізнавач ОСОБА_18, зазначив, що за кермом автомобіля на час ДТП знаходився ОСОБА_4

Судом не з'ясовано, чому наявні суперечності у поясненнях ОСОБА_15

Свідок ОСОБА_11, який в судовому засіданні пояснював, що бачив, як ОСОБА_1 виліз із передніх водійських дверей, а ОСОБА_15 виліз через заднє скло по ОСОБА_5, в своїх перших поясненнях від 05.07.2009 року та 06.07.2009 року зазначив, що не бачив хто конкретно виліз із передніх водійських дверей і навіть не бачив, хто ж вилазив з вікна заднього пройому.

Судом не з'ясовано, чому свідок ОСОБА_11 давав різні показання під час дізнання та в суді.

Свідок ОСОБА_13 як в своїх перших поясненнях, так і в судовому засіданні зазначив, що із водійських дверей вилазив ОСОБА_1 Хто був за кермом автомобіля на час ДТП не бачив.

Обґрунтовуючи доведеність вини ОСОБА_1, суд посилається на показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_32

Але свідок ОСОБА_12, як в своїх перших поясненнях, так і в судовому засіданні зазначив, що не бачив, хто знаходився за кермом автомобіля і хто вилазив із передніх водійських дверей та через заднє скло автомобіля.

Свідки ОСОБА_23, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 в поясненнях від 02.07.09 року під час дізнання, досудового та судового слідства зазначили, що не бачили, хто знаходився за кермом транспортного засобу під час ДТП.

Свідок ОСОБА_25 показав, що під час чергування в Володарському РВГУ він розмовляв по телефону з ОСОБА_1, який йому повідомив, що під час ДТП за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_7, є постраждалі і запитував, що йому робити.

Свідок ОСОБА_10, який по матеріалам даної справи останнім перед ДТП бачив ОСОБА_7, показав, що 29.06.2009 року ввечері біля ресторану в с.м.т. Володарка він зустрічався із ОСОБА_7, у якого працював водієм, який під`їхав на власному автомобілі, в якому знаходилися ОСОБА_15, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 За кермом автомобіля був ОСОБА_7, який йому повідомив, що вони їдуть грати у більярд, і сказав щоб він після гри завіз ОСОБА_1 у м. Біла Церква. Коли вони від`їзджали від ресторану в сторону до більярдного клубу, за кермом автомобіля був ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_17 показала, що вона приймала рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за наслідками ДТП від 29.06.2009 року по вул. Кооперативній в с.м.т. Володарка у зв'язку зі смертю водія ОСОБА_7 на підставі пояснень ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_10, які вказали, що за кермом автомобіля перебував ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_18 показав, що він 29.06.2009 року у складі слідчо-оперативної групи Володарського РВ ГУ МВС України в Київській області виїжджав на місце події, складав процесуальні документи та опитував ОСОБА_5, який перебував у лікарні, і, на його думку, був у адекватному стані, коли вказував, що за кермом перебував ОСОБА_7

Але суд не дав оцінки показанням даних свідків.

Як вбачаться з вироку, на докази, які підтверджують вину ОСОБА_1, суд посилається також на акт судово-медичного дослідження № 84 від 07.07.2009 року, висновок додаткової комплексної судової медико-автотехнічної експертизи № 28/3-113 від 30.03.2010 року обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради, висновком експерта № 44, 45, 46, 47/13049-11,52/94-12-52 від 27.06.2012 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

Але згідно акта судово-медичного дослідження № 84 від 07.07.2009 року отримані під час ДТП ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження не характерні для ушкоджень, які виникають під час ДТП в салоні автомобіля на місці водія.

Висновок додаткової комплексної судової медико-автотехнічної експертизи № 28/3-113 від 30.03.2010 року обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради та висновок експерта № 44, 45, 46, 47/13049-11,52/94-12-52 від 27.06.2012 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України є неповними. Не дана відповідь на запитання - яким був механізм залишення автомобіля ОСОБА_7 під час ДТП. Крім того, у висновках цих експертиз зазначено різний механізм дорожньо-транспортної пригоди.

Так, як вбачається з висновку додаткової комплексної судової медико-автотехнічної експертизи № 28/3-113 від 30.03.2010 року обласного бюро судово-медичної експертизи

Житомирської обласної ради автомобіль рухався з великою швидкістю, на заокругленні проїзної частини водій автомобіля ВАЗ 217030-110-01 д.н. НОМЕР_1 виїхав на ліве узбіччя по напрямку руху до міста Сквира та втратив керування над ним. В результаті неконтрольованого руху вищевказаний автомобіль розпочало заносити, від чого даний автомобіль здійснив наїзд задньою частиною кузова на електроопору. Контакт з електоопорою відбувся верхньою горизонтальною частиною заднього правого крила, панель кришки багажника ( права передня сторона), задня права стійка панелі даху кузова, задня частина панелі даху, перегородки кузова, спинка заднього лівого сидіння пасажира. В результаті контакту з електроопорою в автомобіля було пошкоджено заднє вітрове скло, скло задніх боковий кузова та задніх дверей. Враховуючи пошкодження автомобіля ВАЗ 217030-110-01 д.н.з. НОМЕР_1 ( фото 3-6 додаткового протоколу огляду місця події та транспортного засобу від 10 лютого 2010 року), які сконцентровані в задній частині кузова, на верхній горизонтальній площині( складки металу та зміщення складових деталей кузова від дії сили, направленої ззаду вперед) з технічної точки зору необхідно в вірогідній формі стверджувати, що до моменту контакту з електричною опорою автомобіль міг знаходитися не в горизонтальному положенні , а дещо з нахилом, при цьому ліва сторона була при піднята від правої ( занос в праву сторону та рух на колесах тільки правої сторони автомобіля) Далі автомобіль ВАЗ 217030-110-01, д.н. НОМЕР_1 зламує електроопору та внаслідок втрати поперечної стійкості перекидається на праву бічну сторону.

Згідно висновку експерта № 44, 45, 46, 47/13049-11,52/94-12-52 від 27.06.2012 року Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України наступний механізм дорожньо - транспортної пригоди. Безпосередньо перед зіткненням автомобіль ВАЗ рухався по проїзній частині, яка мала заокруглення праворуч. Автомобіль ВАЗ в процесі заносу виїхав за межі проїзної частини (на ліве узбіччя), де рухаючись лівим бортом вперед задньою лівою частиною контактує з огорожею. Після контактування з огорожею автомобіль ВАЗ продовжив рух в тому ж напрямку з розвертанням за ходом годинникової стрілки та почав перекидатися на лівий борт. Перекинувшись на лівий борт автомобіль ВАЗ вже рухаючись частково задньою частиною вперед контактує з електроопорю. При чому в момент контактування з електроопорою задня частина автомобіля ВАЗ повинна була дещо піднята. Тобто в момент зіткнення з електроопорою на тіла водія та пасажирів діяли інерційні зусилля в напрямку даху автомобіля та в напрямку його задньої частини. Після контактування з електроопорою остання була зламана та впала верхньою частиною в напрямку смт. Володарка, а автомобіль ВАЗ продовжив рух обертаючись далі навколо повздовжньої та поперечної осі автомобіля перевернувшись на правий борт зупинився в положенні, зафіксованому на схемі ДТП.

На зазначено суд першої інстанції також не звернув уваги.

З матеріалів справи вбачаться, що під час досудового слідства для з`ясування питання щодо розташування пасажирів автомобіля під час ДТП, було призначено та проведено судово-імунологічні експертизи, на вирішення яких були поставлені запитання: чи маються сліди крові на футболці ОСОБА_1, на підголовниках та сидіннях автомобіля? Якщо так та яка їх групова належність і кому вони належать: ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_7, іншим особам?

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи № 121 від 15.05.2010 року та № 122 від 16.05.2010 року на футболці ОСОБА_1 та на чохлі спинки правого заднього сидіння виявлено лише групову належність крові, але не встановлено, кому ж належать сліди крові.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції в обгрунтування вини ОСОБА_1 послався на висновок судово-імунологічної експертизи № 122 від 15.05.2010 року та № 122 від 15.05.2010 року, згідно якого на чохлі спинки правого заднього сидіння можливо походження крові як від ОСОБА_7 так і від ОСОБА_5 Але як під час досудового та судового слідства не встановлювалося, кому ж належать дані сліди крові.

Висновку судово-імунологічної експертизи № 121 від 15.05.2010 року та № 122 від 16.05.2010 року судом взагалі не надано оцінки.

Отже судом першої інстанції було однобічно та неповно проведено судове слідство, не надано аналіз усіх зібраних у справі доказів, залишилися не дослідженими всі обставини скоєної дорожньо-транспортної пригоди, з`ясування яких має істотне значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає , що наведені порушення вимог закону при постановленні вироку та розгляді справи перешкодили суду об'єктивно та повно розглянути справу і винести законний, обґрунтований і справедливий вирок, що за змістом ст. 370 КПК України є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і тягне обов'язкове скасування вироку, а справа, відповідно до ст. 374 КПК України - направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути зазначені недоліки, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати належну оцінку всім доказам в їх сукупності, врахувати доводи, на які звертає увагу в апеляціях захисники, засуджений та прокурор, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, захисників - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 щодо повернення справи на новий судовий розгляд задовольнити, апеляцію засудженого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Вирок Тетіївського районного суду Київської області від 30 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити попередній - підписку про невиїзд.

Головуючий

Судді