Ухвала суду № 39606976, 18.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5936/13-к Головуючий у І інстанції Гришко О.М.Провадження № 11-кп/780/172/14 Доповідач у 2 інстанції ГайдайКатегорія 20 18.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 червня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Гайдай Р.М.

суддів - Капічон О.М., Сливи Ю.М.

при секретарі - Вороніній А.В.

з участю прокурора - Красківського В.О.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1- адвоката ОСОБА_2

захисника обвинуваченого ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_4

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2013 року, яким, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.м.т. Іванопіль, Чуднівського р-ну, Житомирської обл., мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

27.08.2002р. Дніпровським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 187 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, -

засуджено та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 121 КК України 10 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 в силу ст. 89 КК України не судимого;

визнано невинуватим та виправдано за пред'явленим обвинуваченням за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України у зв'язку з недоведеністю вини у вчиненому правопорушенні.

Вирішено питання речових доказів по справі.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду, ОСОБА_3 в ніч з 28 на 29 березня 2010 року, за попередньою змовою з невстановленою особою та особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном, у невстановленому місці вчинили напад на ОСОБА_5 та застосували до нього насильство небезпечне для життя та здоров'я, яке виразилось в тому, що вони зв'язали руки ОСОБА_5, тим самим подавивили волю останнього до опору та нанесли потерпілому численні удари руками, ногами і дерев'яною палицею, яка обтягнута шкірою по різних частинах тіла, чим згідно висновку СМЕ № 98/Д/134 тр спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження від яких ОСОБА_5 помер.

Після цього, ОСОБА_3, діючи спільно за попередньою змовою з невстановленою особою та особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження, відкрито заволоділи майном ОСОБА_5, а саме: банківською карткою «Укрсиббанку» № НОМЕР_1, на рахунку якої знаходились гроші в сумі 107,30 грн., банківською карткою «Приватбанку» № НОМЕР_2, на рахунку якої коштів не зберігалось, мобільним телефоном марки «LG», в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Life», з місяця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядилися на власний розсуд, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму 1386,15 грн.

За вчинення зазначених дій та при таких же обставинах органами досудового розслідування обвинувачувався і ОСОБА_1, проте Києво-Святошинський районний суд Київської області цим же вироком його виправдав у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненому правопорушенні, оскільки вважає що обвинувачення побудоване на припущеннях, що ставить під сумнів винуватість підсудного, а інших належних чи допустимих доказів, які б свідчили про причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому злочинів стороною обвинувачення суду не надано.

В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок незаконним, в частині виправдання ОСОБА_1 та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Також прокурор зазначає, що суд безпідставно дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України, так як його вина підтверджується наступними доказами: показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; протоколами пред'явлення знімків для впізнання від 18.04.10 р. та від 20.04.10 р.; протоколом відтворення обстановки та обставин подій зі свідком ОСОБА_6 від 02.04.10 р., зазначені докази, на думку прокурора, підтверджують факт здійснення ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 та невстановленою слідством особою поїздки в ліс, поблизу с. Круглик і повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що 29.03.2010 року ОСОБА_3 звернувся до нього з проханням відвезти його та його знайомих в ліс, поблизу с. Круглик, з метою знайти та заховати труп людини, яку вони побили і вивезли до лісу, але не змогли заховати належним чином і зупинялись саме на тому місці, де за кілька годин до того було знайдено труп ОСОБА_5 Крім того, прокурор вказує, що з показань свідка ОСОБА_9, який є працівником правоохоронного органу, видно, що він, будучи одягненим по формі, перебуваючи на стихійному Феофанівському ринку, побачив ОСОБА_1 та спробував його затримати, однак не зміг цього зробити, оскільки останній почав тікати, при чому викинув свій мобільний телефон, даний факт є прямим доказом причетності ОСОБА_1 до вчинення злочину. У зв'язку з вказаним, прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 скасувати, у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, і ухвалити новий вирок, яким:

- ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 121 КК України 8 років позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання: за ч. 4 ст. 187 КК України 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 121 КК України 10 років позбавлення волі, та на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що апеляційна скарга подана з пропущеним строком на апеляційне оскарження, а тому просить відмінити апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вважає вирок несправедливим, упередженим та необ'єктивним, оскільки він не вчиняв жодних протиправних дій щодо ОСОБА_5, а пред'явлене йому обвинувачення - є надуманим правоохоронними органами. Також обвинувачений зазначає, що районний суд проігнорував докази, які свідчать про його непричетність до вчинення злочину, а саме: показання свідка ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, водночас взявши до уваги неправдиві показання ОСОБА_6, які нічим не підтверджуються, тим самим районний суд невірно оцінив факти і обставини та ухвалив незаконний вирок. У зв'язку із викладеним, обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його за пред'явленим обвинувачення та звільнити з під варти.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора захисник виправданого ОСОБА_1 , зазначає, що апеляційна скарга прокурора є неаргументованою, безпідставною та документально не підтвердженою, а тому не підлягає до задоволення. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та вірних висновків та постановив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора , котрий апеляційну скаргу прокурора підтримав у повному обсязі, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 не підтримав, обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_4, котрі апеляційну скаргу підтримали та просять вирок скасувати і виправдати ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, котрі апеляційну скаргу ОСОБА_3 підтримали, щодо апеляційної скарги прокурора - покладаються на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Проте, межі перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення не припускають встановлення й доказування фактів, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції.

Вирок ухвалений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог ст.ст. 369-371, 373-380 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 373, 374 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим і в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, а також при встановленні підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Структура мотивувальної частини виправдувального вироку регламентована п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України. в мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. У виправдувальному вироку не повинен залишатися недослідженим жоден доказ, на якому ґрунтувалось обвинувачення.

Також у мотивувальній частині виправдувального вироку має бути чітко викладено, за якою з підстав суд вважає за необхідне виправдати обвинуваченого.

Суд першої інстанції, при постановленні вироку, цих вимог КПК України не дотримався.

Так, суд у вироку вказав, що виключає з пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення вчинення ним злочину близько 20 год. 53 хв. поряд із комп'ютерним клубом « Формат», який розташований по вул. Сечєнова, 7а у м. Києві, оскільки точний час та місце вчинення злочину не було встановлено під час досудового розслідування та не доведено стороною обвинувачення під час судового розгляду.

Проте, час та місце вчинення кримінального правопорушення відповідно до ст. 91 КПК України є обставинами, які підлягають доказуванню. Ці ознаки є невід'ємними елементами об'єктивної сторони складу злочину і події злочину.

Відсутність події злочину тягне за собою закриття кримінального провадження.

Окрім того, суд виправдовуючи ОСОБА_1 за обвинуваченням передбаченим ст.ст. 187 ч. 4, 121 ч. 2 КК України вказав, що обвинувачення ґрунтується лише на наданих в судовому засіданні показах свідків ОСОБА_6 та досліджених в судовому засіданні матеріалах кримінального провадження, які у своїй сукупності підтверджують факт поїздки ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ще однієї невстановленої особи 29.03.2010 року в ліс поблизу с. Круглик і що саме ОСОБА_1 сказав зупинитись поблизу того місця в лісі, де в подальшому було виявлено труп ОСОБА_5 крім того, перераховує інші докази вини ОСОБА_1 вказані в обвинувальному акті.

Проте, у вироку суд не вказує чому він їх не бере до уваги як докази винуватості ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні, хоча показання свідка ОСОБА_14 суд вважає правдивими і бере як доказ винуватості ОСОБА_3

Такі висновки суду є суперечливими і не можуть бути усунуті в судовому засіданні апеляційного суду.

Відповідно до ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

За таких обставин, вирок підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки судом допущені грубі порушення вимог кримінального процесуального закону.

В ході нового судового розгляду суду необхідно суворо дотримуватися вимог КПК України, ретельно перевірити зібрані у справі докази, доводи апеляційних скарг, дати належну оцінку всім доказам та постановити законне, обґрунтоване та належним чином мотивоване судове рішення.

Щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3, у виді тримання під вартою, то колегія суддів вважає, що підстав для його скасування або зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2013 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 у виді тримання під вартою залишити, строком на 60 діб до 17 серпня 2014 року.

Головуючий

Судді