Постанова № 39606383, 26.06.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 року № 813/2672/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої cудді - Потабенко В.А.

за участю секретаря судових засідань - Чернявської О.Д.,

за участю:

представника позивача - Пирви А.В., згідно довіреності,

представника відповідача - Пельо О.М., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Роздільський керамічний завод" до Миколаївської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПрАТ "Роздільський керамічний завод" звернулося до суду з позовом до Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005021520 від 30.12.2013 року, прийнятого за наслідками перевірки з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток, оформленої актом № 239/1500/33182883 від 19.12.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зі змісту акта перевірки випливає, що ПрАТ "Роздільський керамічний завод" несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток з затримкою 1 календарний день, в той час як насправді мало місце визначення грошового зобов'язання контролюючим органом (податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року № 0000212200). Крім того, позивач вказує на те, що орган доходів і зборів не в праві вносити будь-які доповнення до актів перевірок та податкових повідомлень-рішень, що, однак, було ним зроблено листами від 923/10/13-21-15-02-21/149 від 06.02.2014 року та 923/10/13-21-15-02-21/150 від 06.02.2014 року. Таким чином, оскільки податкове повідомлення рішення не відповідає за формою вимогам ч. 2 п. 58.1 ст.58 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та ч. 1 п. 2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, вони є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги, викладені в позовній заяві, підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Додатково зазначив як підставу позову той факт, що контролюючому органу не надано права проводити такі види перевірок, як перевірка своєчасності сплати грошового зобов'язання до бюджету. Зазначена перевірка з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток не може вважатись камеральною, оскільки предметом дослідження такої перевірки мали би бути дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, як це передбачено п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Відповідач позов заперечив з тих підстав, що п. 57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. 26.04.2013 року позивачу було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000212200 на суму 391856,00 грн. з податку на прибуток, грошове зобов'язання по якому було узгоджене 06.05.2013 року. Однак, підприємство сплатило всю суму узгодженого грошового зобов'язання лише 07.05.2013 року, тобто з прострочкою в 1 календарний день. Тому, згідно п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України на ПрАТ "Роздільський керамічний завод" було накладено штраф в розмірі 10% від суми грошового зобов'язання, сплаченого із затримкою до 30 календарних днів.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Просив у задоволенні позову відмовити. Щодо виду перевірки, то зазначив, що Миколаївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено камеральну перевірку ПрАТ "Роздільський керамічний завод". А листи від 923/10/13-21-15-02-21/149 від 06.02.2014 року та 923/10/13-21-15-02-21/150 від 06.02.2014 року є нічим іншим, як виправленням допущених в акті та податковому повідомленні-рішенні механічних помилок.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4, яка працює на посаді головного державного ревізора-інспектора Миколаївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, зазначила, що нею, під час проведення перевірки своєчасності сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток, 19.12.2013 року було виявлено порушення позивачем строків сплати узгодженого грошового зобов'язання в сумі 191383,96 грн. на 1 календарний день.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що приватне акціонерне товариство "Роздільський керамічний завод", ЄДРПОУ 33182883, юридична адреса 81650, смт. Розділ Миколаївського району Львівської області, вул. Промислова, 3, перебуває на обліку в Миколаївській ОДПІ.

26.04.2013 року відповідачем за наслідками проведеної перевірки, оформленої актом від 12.04.2013 року № 129/2200/33182883, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212200, яким ПрАТ "Роздільський керамічний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 391856,00 грн., в тому числі основного платежу - 313485,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 78371,00 грн.

Сума податку на прибуток, вказана в такому податковому повідомленні-рішенні в розмірі 391856,00 грн., стала узгодженою 06.05.2013 року, що не заперечується сторонами спору.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України Миколаївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області проведено перевірку ПрАТ "Роздільський керамічний завод" з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток, за результатами якої складено акт № 239/1500/33182883 від 19.12.2013 року.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату (1 день затримки) узгодженої суми самостійно визначеного податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 191383,96 грн., що є порушенням п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Фактично ж перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 191383,96 грн., що є порушенням п. 57.3 ст. 57 ПК України.

30.12.2013, на підставі встановлених порушень, Миколаївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0005021520, яким за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 191383,96 грн. платника зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% за платежем податок на прибуток у сумі 19384,00 грн.

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржував таке спочатку в адміністративному порядку, а в зв'язку з залишенням скарг без задоволення - до суду.

Слід зазначити, що листами від 923/10/13-21-15-02-21/149 від 06.02.2014 року та 923/10/13-21-15-02-21/150 від 06.02.2014 року Миколаївська ОДПІ внесла до акта перевірки № 239/1500/33182883 від 19.12.2013 року та до податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 року №0005021520 зміни в частині норм ПК України, які були порушені платником податків. Так, акт і податкове повідомлення-рішення були доповнені "п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України".

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У п. 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктами 36.1 та 36.2 ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. А також, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати сумі грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з зворотного боку облікової картки з податку на прибуток ПрАТ "Роздільський керамічний завод" та не заперечується представниками сторін, позивач станом на 06.05.2014 року мав переплату з податку на прибуток в сумі 122101,40 грн.

Як вже зазначалось вище, 06.05.2013 року стало узгодженим грошове зобов'язання з податку на прибуток, визначене ПрАТ "Роздільський керамічний завод" податковим повідомленням-рішенням № 0000212200 в розмірі 391856,00 грн., в тому числі основного платежу - 313485,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 78371,00 грн.

Таким чином, частина узгодженого грошового зобов'язання, що залишилась непогашеною у відповідний строк після зарахування переплати станом на 06.05.2013 року, становила 191384,00 грн. (313485,00 - 122101,40 = 191383,00).

Платіжним дорученням № 464 від 07.05.2013 року платником податків було сплачено в рахунок податкового боргу, що виник в зв'язку з несвоєчасною сплатою узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток, 181856,00 грн., а платіжним дорученням № 460 від 07.05.2013 року - ще 30000,00 грн.

Таким чином, як встановлено судом на підставі матеріалів справи, 07.05.2013 року позивач погасив борг з податку на прибуток, що виник з основного платежу, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000212200 від 26.04.2013 року.

Водночас, не спростованим залишається той факт, що таке погашення боргу відбулось на 1 календарний день пізніше, ніж це передбачено п. 57.3 ст. 57 ПК України.

З урахуванням наведеного та норм п. 126.1 ст. 126 ПК України, контролюючим органом було вірно визначено суму штрафу з податку на прибуток, яку повинно сплатити ПрАТ "Роздільський керамічний завод" за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж) в розмірі 19138,40 грн. (10% від 191383,96 грн.).

Щодо заперечень позивача про внесення Миколаївською ОДПІ листами від 923/10/13-21-15-02-21/149 від 06.02.2014 року та 923/10/13-21-15-02-21/150 від 06.02.2014 року до акта перевірки № 239/1500/33182883 від 19.12.2013 року та до податкового повідомлення-рішення від 30.12.2013 року № 0005021520 змін в частині норм Податкового кодексу України, які були порушені платником податків шляхом доповнення словами та цифрами "п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України", то хоча таке (податкове повідомлення-рішення) і містить окремі дефекти, вони не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності такого рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення, таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

У такому разі рішення контролюючого органу про застосування штрафу варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що контролюючим органам, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, а, відповідно до п.п. 20.1.19 вищевказаної статті, - застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Крім того, відповідно до 191.1.2 п. 191.1 ст. 191 ПК України, органи доходів і зборів контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено лише три види перевірок: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм законодавства та змісту акта перевірки № 239/1500/33182883 від 19.12.2013 року, перевірка, яка проводилась Миколаївською ОДПІ, була камеральною.

Так, відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 86.2 ст. 86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що контролюючий орган при застосуванні податковим повідомленням-рішенням штрафу в сумі 19138,00 грн. за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток діяв на підставі та в межах повноважень, наданих чинним законодавством України.

Що ж стосується встановленого в акті перевірки № 239/1500/33182883 від 19.12.2013 року факту порушення позивачем строків сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 20,00 грн., то таке ПрАТ "Роздільський керамічний завод" не заперечувалось, а, отже, не було і предметом дослідження в судовому засіданні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками контролюючого органу про порушення ПрАТ "Роздільський керамічний завод" п.57.3 ст. 57 ПК України.

Звідси, правомірним є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 126 ПК України.

Отже, прийняті Миколаївською ОДПІ Львівської області спірні податкове повідомлення-рішення № 0005021520 від 30.12.2013 року є правомірним і скасуванню не підлягає.

З врахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України, з позивача в доході Державного бюджету України слід стягнути суму судового збору в розмірі 1644,30 грн., недоплаченого при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 7 - 14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Роздільський керамічний завод" (ЄДРПОУ 33182883, смт. Розділ Миколаївського району Львівської області, вул. Промислова, 3, 81650) до Державного бюджету України 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 коп. недоплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.07.2014 року.

Суддя Потабенко В.А.