Ухвала суду № 39604521, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 рокусправа № 804/8921/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі № 804/8921/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна Фірма ВІФ" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перевірка проведена з порушенням норм чинного законодавства, а начебто виявлені порушення не відповідають дійсності та спростовуються первинними документами.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 19.11.2012р. відповідачем проведено фактичну перевірку з питань щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявність ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт № 0120/04/62/22/23070196 від 29.11.2012 року. Відповідно до зазначеного акту сформовано податкові повідомлення-рішення № 0000012303, №0000022303, №0000032303 від 09.01.2013 року.

Підстава проведення перевірки визначена в наказі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Перевіркою встановлені порушення: п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п.п.267.6.1. - п.п.267.6.3. п.267.6. ст.267 Податкового кодексу України; п.2.2, п.2.6, п.2.8, п.3.5, п.7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.01.2013 р. №0000012303, №0000022303, №0000032303.

Щодо задоволення позовних вимог з визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки та невиконання вимог законодавства з надіслання акту перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, фактична перевірка проведена, як зазначено в наказі, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Відповідно до вимог п.п. 80.2.2. п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності таких обставин - у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано відповідачем, що податковий орган не отримував в установленому законодавством порядку інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка б свідчила б про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби.

Також як зазначає відповідач, у тому числі у запереченнях на позов, що результатами перевірки складено акт № 0120/04/62/22/23070196 від 29.11.2012 року який також зазначений в оскаржених рішеннях відповідача.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки, його направлення (вручення) визначено ст.86 ПК України.

Проте, судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, на адресу позивача направлено акт перевірки № 006290 від 29.11.12р.

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо порушення норм законодавства при проведенні перевірки та направлення (вручення0 результатів такої.

Щодо виявлених порушень.

Так перевіркою встановлено порушення позивачем п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і на підставі встановленого порушення винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012303 від 09.01.2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 021 грн., а саме встановлена невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, невідповідність склала 53 грн. та не роздрукування фіскального звітного чеку з РРО за 22.10.2010 року, 17.01.2012 року та 29.10.2012 року.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Нероздрукування фіскального звітного чеку з РРО за 22.10.10р., 17.01.12р. та 29.10.12р. спростовується розрахунковими операціями за 22.10.10., 17.01.12р., 29.10.12р., суми готівкових коштів були проведені через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку РРО відповідно до вимог вказаного Закону.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачем були роздруковані фіскальні звітні чеки за вказані в акті перевірки дні та зберігались належним чином, та відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Перевіркою встановлено порушення п.п. 267.6.1. - п.п. 267.6.3. п.267.6. ст. 267 Податкового кодексу України, оригінал торгового патенту не був розміщений у кутку споживача.

Проте під час розгляду справи з'ясовано та не заперечується представником відповідача, що у зв'язку з проведенням фактичної перевірки, перевіряючі податкового органу затребували письмовою вимогою надати їм торговий патент.

Патент, у присутності перевіряючих, був взятий з куточку споживача та наданий перевіряючим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що перевіряючими безпідставно в акті перевірки вказано на факт порушення позивачем порядку використання торгового патенту, оскільки у кутку споживача знаходилась копія торгового патенту, яка не засвідчена нотаріально, тільки на час огляду перевіряючими оригіналу торгового патенту.

Також відповідачем на підставі п.п.54.3.3. п.54.3. ст.54 Податкового кодексу України та згідно з абз.2, абз.3 ст.1 Указу Президента України від 12.06.95 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», за порушення п.2.2, п.2.6, п.2.8, п.3.5, п.7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 № 637, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000032303 від 09.01.2013 року. про застосування штрафних санкцій на суму 1 599 938, 65 грн. по акту перевірки № 0120/04/62/22/23070196 від 29.11.2012.

Відповідно до обставини справи та підтверджується безпосередньо перевіряючими особами у Акті перевіки (стор.5 Акту перевірки) сума готівкових коштів у розмірі 335 947, 97 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна Фірма ВІФ» була проведена через РРО; дана готівка була облікована у КОРО в повному обсязі. Отже, дана сума була внесена до податкового та бухгалтерського обліку ТОВ «Виробничо-комерційна Фірма ВІФ», оскільки її проведення через РРО, зазначення цієї суми у фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованому та збереженому фіскальному звіті, вклеєному до КОРО, робить неможливим ухилення від сплати податків.

Саме дані КОРО ТОВ «Виробничо-комерційна Фірма ВІФ» стали підставою для висновків ДПІ про несвоєчасне оприбуткування готівки у касі ТОВ «Виробничо-комерційна Фірма ВІФ»; зауважень щодо ведення КОРО податковим органом, при цьому, не надано.

Відповідно до абз.3. ст.1 Указу № 436/95 передбачено застосування фінансових санкцій за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судом встановлено та не спростовані відповідачем, що позивачем було оприбутковано готівку в розмірі 335 947, 97 грн. шляхом відповідного її обліку у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО, що відповідає вимогам п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Умовою своєчасного оприбуткування готівки в касах підприємств згідно Постанови Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі касових ордерів.

Касова ж книга, як витікає з абзацу третього п.п.4.4 п.4 Постанови №637 може роздруковуватися у кінці місяця або у кінці року. Тобто, оприбуткуванням готівки в касову книгу підприємства, яка ведеться в електронній формі, є внесення даних про операції з надходження в касу та видачі готівкових коштів з каси підприємства до касової книги в електронній формі, а не роздрукування такої касової книги. Друкованим підтвердженням внесення даних до касової книги, що ведеться в електронній формі, є не тільки касова книга, а й роздруковані і підписані «Звіти касира», які були надані особам, що проводили перевірку, в повному обсязі за період з 4 кварталу 2009 року по 4 квартал 2011 року.

Як зазначив суд першої інстанції та не спростовується відповідачем, касова книга за період з 4 кварталу 2009 року по 4 квартал 2011 року була повністю відновлена з електронних носіїв, як того вимагає останній абзац п.4.4 Положення №637 та зберігалася на підприємстві.

З встановлених обставин вбачається, що сума готівкових коштів у розмірі 335 947, 97 грн. за період з 19.11.09р. по 31.12.11р. була проведена ТОВ «ВКФ ВІФ» через зареєстрований та опломбований у встановленому законом порядку РРО відповідно до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що підтверджується фіскальними звітними чеками на відповідну суму.

Таким чином, спірна сума була внесена ТОВ «ВКФ ВІФ» до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення цієї суми у фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, вклеєному до книги обліку розрахункових операцій, робить неможливим ухилення ТОВ «ВКФ ВІФ» від оподаткування означеної суми.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі № 804/8921/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна Фірма ВІФ" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник