Постанова № 39604498, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 рокусправа № 1170/2а-4318/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія", Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі № 1170/2а-4318/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді, заміненої на правонаступника - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби, з урахуванням уточнень до позовної заяви(а.с.99 т.3), про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення - рішення №0000642310/3 від 29.12.2008 та №0000832310/3 від 29.12.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані правомірністю віднесення до валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) суми нарахованих (сплачених) витрат по орендованим транспортним засобам згідно договорів суборенди, оскільки, транспортні засоби, були використані позивачем як резервний склад, створений з метою безперебійної роботи та недопущення збитків підприємства, що означає їх використання у господарській діяльності підприємства, оскільки підприємство звело до мінімуму ризик понесення збитків та, як наслідок, не поставило під загрозу отримання доходу, також зазначено про помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства при визначенні амортизаційних відрахувань і розміру витрат на поліпшення основних фондів, що призвело до завищення валових витрат

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013р. позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді № 0000642310/3 від 29.12.2008, в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за основним платежем у розмірі 228 750 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 114 375грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді № 0000832310/3 від 29.12.2008. В задоволенні інших вимог відмовити.

На вказане рішення суду подані як позивачем та і відповідачем апеляційні скарги в яких позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині позов задовольнити, відповідач просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити. Скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дійшла висновку що до задоволення апеляційної скарги позивача та часткового задоволення апеляційної скарги відповідача з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді було проведено

виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2007р.р., за результатами якої складено акт №43/23-10/32967628 від 28.05.2008р.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п.4.1. ст.4, пп.пп. 5.2.1, 5.2.10 п.5.2, пп.5.3.2 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.1.1 та пп. 8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягають у завищенні позивачем валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) за 2006 рік на загальну суму 675000 грн., в тому числі, за IV квартал на суму 675000 грн., та за 2007 рік на загальну суму 240000 грн., в тому числі, за IV квартал на суму 240000 грн., внаслідок віднесення до складу валових витрат суми нарахованих (сплачених) витрат по орендованим транспортним засобам, які не використовувались в господарській діяльності, а також у віднесенні позивачем до складу амортизації в податковому обліку сум амортизаційних відрахувань по орендованим основним фондам згідно договору оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства „Кіровограделектротранс" №174/47 від 01.12.2004, укладеного з управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (а.с. 8 - 61 т.1).

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0000642310/0 від 06.06.2008, яким ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1176208 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 588104 грн.

За результатами розгляду первинної скарги Державною податковою інспекцією у м. Кіровограді залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0000642310/0 від 06.06.2008, а скаргу позивача без задоволення, а також, згідно з пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", збільшено суму штрафної санкції по податку на прибуток підприємств на 264 572 грн. (а.с. 4-9 т.2).

В подальшому, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000642310/3 від 29.12.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 176 208 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 588 104 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000832310/3 від 29.12.2008, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 264572 грн. (а.с. 62-63 т.1).

Так позивачем оскаржені податкові повідомлення-рішення з підстав незгоди щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 323 376,18 грн. ( порушення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат за рахунок завищення витрат пов'язаних з поліпшенням основних фондів); у сумі 228 750 грн. ( порушення ст.5, 1 цього Закону в частині завищення витрат внаслідок віднесення до складу валових витрат сум по орендованим транспортним засобам, які не використовувались у господарській діяльності підприємства); у розмірі 688 565,78 грн. ( порушення ст.8 вказаного Закону в частині завищення амортизаційних витрат, а саме віднесення до складу амортизаційних витрат, суми амортизації по орендованому цілісному майновому комплексу).

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у сумі 228 750 грн. щодо порушення в частині завищення витрат внаслідок віднесення до складу валових витрат сум по орендованим транспортним засобам, які не використовувались у господарській діяльності підприємства, оскільки у ході розгляду справи не знайшло підтвердження порушення позивачем п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення витрат внаслідок віднесення до складу валових витрат сум по орендованим транспортним засобам, які не використовувались в господарській діяльності підприємства, у розмірі 915 000 грн., а також скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді № 0000832310/3 від 29.12.2008, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 264572 грн. оскільки є не обґрунтованим сума заниження податкового зобов'язання за 2006 рік у розмірі 300394 (529 144 - 228 750) грн. не може вважатися недоплатою у великих розмірах, що встановлюється на рівні визначеному КК України.

Відповідач оскаржуючи рішення суду першої інстанції просить скасувати рішення та викладає доводи щодо незгоди з таки лише в частині задоволення позовних вимог.

Проте з доводами апеляційної скарги відповідача колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так відповідачем було встановлено порушення ст.ст. 5, 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення витрат внаслідок віднесення до складу валових витрат сум по орендованим транспортним засобам, які не використовувались у господарській діяльності підприємства.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2009 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендар) та позивачем (Суборендар) укладено договір суборенди транспортних засобів, згідно умов якого Орендар зобов'язується передати Суборендареві в строкове, на строк 12 місяців, платне користування дві одиниці автомобілів марки VOLVO та дві одиниці автомобілів марки SCANIA, а Суборендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно як резервний склад транспортних засобів для перевезення пасажирів по тролейбусним маршрутам у випадках поломки тролейбусів, а також сплачувати Орендареві суборендну плату (а.с. 67-68 т.1).

01 жовтня 2009 року між ФОП ОСОБА_2 (Орендар) та позивачем (Суборендар) укладено договір суборенди транспортних засобів, згідно умов якого Орендар зобов'язується передати Суборендареві в строкове, на строк 12 місяців, платне користування три одиниці автомобілів марки VOLVO та дві одиниці автомобілів марки SCANIA, а Суборендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно як резервний склад транспортних засобів для перевезення пасажирів по тролейбусним маршрутам у випадках поломки тролейбусів, а також сплачувати Орендареві суборендну плату (а.с. 69-70 т.1).

Відповідно до умов договорів оренди між власниками автотранспорту та вищезазначеними фізичними особами-підприємцями, останні мають право надавати транспортні засоби в суборенду.

Виконання зазначених договорів суборенди транспортних засобів підтверджується щомісячними актами здачі - приймання робіт (надання послуг) з посиланнями на суму оренди згідно договорів за відповідні періоди , а також сплатою за договорами.

Укладанню зазначених договорів суборенди передувало зношеність (непридатність експлуатації) тролейбусного парку позивача 23 з 56 одиниць не придатні та підлягають списанню, що підтверджується актами ДП „ЗДРТІ МЕТ" про визначення технічного стану тролейбусів №16-2/22 від 05.09.2006, №16-1/40-1 від 26.06.2007, №21-2/29 від 02.11.2007 (а.с. 64-66 т.1), а також взяті позивачем на себе зобов'язань у 2004р. щодо організації надання транспортних послуг - договір від 15 грудня 2004 року між управлінням розвитку транспорту та зв'язку Кіровоградської міської ради (Замовник) та ТОВ „Єлисаветградська транспортна компанія" (Перевізник), з метою забезпечення перевезення пасажирів, в тому числі всіх пільгових категорій, що користуються електротранспортом в м. Кіровограді, надійного та якісного їх обслуговування на умовах виконання сторонами вимог норм чинного законодавства, що регламентує перевезення пасажирів, про організацію надання транспортних послуг №74/35 (а.с. 65-67 т.2).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено щодо відсутності порушень з боку позивача щодо формування витрат з суборенди автотранспорту.

Щодо встановлення завищення амортизаційних відрахувань та витрат на поліпшення орендованих основних фондів (Цілісного майнового комплексу).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2004 року між Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" (Орендар) укладений договір № 174/17 оренди цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Кіровограделектротранс" (а.с.11-13). За умовами Договору після його укладення КП "Кіровограделектротранс" припиніє свою діяльність шляхом реорганізації через приєднання до орендаря (п.1.2 Договору), при цьому орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства (п.1.3 Договору). Згідно Розділу 4 Договору амортизаційні відрахування на орендоване майно ЦМК залишаються у розпорядженні орендаря і використовуються для відновлення основних фондів. Покращення орендованого майна, здійснене за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю орендаря.

Позивач в податковому обліку нараховував амортизаційні відрахування на орендовані основі фонди, що за висновком податкового органу є порушенням пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; для визначення розміру витрат на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, позивач врахував сукупну балансову вартість основних фондів власних і орендованих, що є порушенням пп.8.3.2 п.8.3 та пп. 8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні терміна "лізингова (орендна) операція" (пункт 1.18 статті 1) окремо встановлено, що операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Згідно з нормами пункту 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» під цілісним майновим комплексом розуміється господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) із наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, з автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Нормами статті 23 вказаного Закону встановлено окремі особливості майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, або перебуває у комунальній власності.

Так, зокрема, пунктом 2 статті 23 вказаного Закону встановлено, що орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно. При цьому пунктом 3 статті 23 цього Закону встановлено, що амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Зазначеним пунктом також встановлено, що право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, відображення у податковому обліку амортизаційних відрахувань, нарахованих платником податку згідно з нормами статей 8 та 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"на орендоване відповідно до норм Закону N 2269 майно цілісних майнових комплексів державних підприємств, слід здійснювати як щодо будь-якого іншого майна платника податку, але з урахуванням особливостей, встановлених вищенаведеними нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

В таких випадках сума амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на вартість майна цілісних майнових комплексів державних підприємств, залишається у розпорядженні платника податку - орендаря відповідно до пункту 3 статті 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Виходячи зазначене, при визначенні об'єкта оподаткування відповідно до норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід платника податку зменшується на суму понесених (нарахованих) валових витрат та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до норм статей 8 та 9 цього ж Закону, включаючи суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на вартість зазначеного майна цілісних майнових комплексів державних підприємств, отриманих платником податку відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Таким чином, визначення об'єкта оподаткування платника податку - орендаря цілісного майнового комплексу не суперечить основним принципам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки хоча в обліку такого платника податку і не відображено витрати з придбання або виготовлення основних фондів, що входять до складу цілісного майнового комплексу, але названим Законом визначено, що його норми застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а платник податку здійснює свою господарську діяльність із використанням такого майнового комплексу, спрямовану на отримання прибутку.

Оскільки позивач мав право на нарахування амортизації на орендовані основні фонди, які знаходились на його балансі, він мав підстави врахувати їх вартість при визначенні граничного розміру витрат на поліпшення основних фондів. Крім того, позивач як правонаступник КП "Кіоровграделектротранс" отримав всі права комунального підприємства щодо порядку сплати податку на прибуток, у тому числі порядку визначення амортизаційних нарахувань.

Додатково слід зазначити, що у даному випадку, предметом оренди є цілісний майновий комплекс комунального підприємства, яке було припинено шляхом реорганізації та приєднання до позивача. Майно було передано на баланс позивача, який є правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства і якому надано право за Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору залишати у своєму розпорядженні амортизаційні відрахування на орендоване майно ЦМК і використовувати їх для відновлення основних фондів. Покращення орендованого майна, здійснене за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю орендаря.

Відповідні роз'яснення надавались і в листах ДПА України від 06.05.2000 р. №2385/6/15-1116 та від 21.05.2004 р. №4058/6/15-1116.

Однак, зазначені особливості не були враховані відповідачем при прийнятті спірного повідомлення-рішення, а ні судом першої інстанції, проте це має велике значення для визначення наявності чи відсутності порушень податкового законодавства з боку позивача.

За таких обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню а рішення суду в цій частині скасуванню.

Позов підлягає задоволенню (в частині відмови у його задоволенні) на суму за основним платежем 947458грн. та штрафних санкцій у розмірі 573729грн., відповідно до розрахунку відповідача за визначені порушення щодо завищення валових витрат пов'язаних з поліпшенням основних фонді та завищення амортизаційних витрат (а.с. 34, 39 Т3)).

На підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, у розмірі 264.572,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій з підстав встановлення заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2006р. в сумі 525000грн..

Відповідно до пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що саме заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток було предметом розгляду в цій справі та задоволені позовні вимоги, та на підставі такого (порушення) було визначено штрафні санкції, таким чином відсутні встановлення недоплати у великих розмірах позивачем яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України, а відповідачем такі висновки не спростовані.

Враховуючи вищезазначене, колегія суду приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку задовольняючи частково позовні вимоги, тому постанова суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову, з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" задовольнити.

Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі № 1170/2а-4318/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень скасувати в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Кіровограді №0000642310/3 від 29.12.2008р. в сумі за основним платежем 947458грн. та штрафних санкцій у розмірі 573729грн.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 березня 2013 року у справі № 1170/2а-4318/12 залишити без змін.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлисаветградська транспортна компанія"(ЄДРПОУ 32967628) судовий збір у розмірі 1147грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 20 червня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник