Ухвала суду № 39604465, 05.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2014 рокусправа № 804/16288/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року у справі № 804/16288/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндохоів про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000392120 від 15.11.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з висновками відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, на час перебування у господарських відносинах з ТОВ Компанія з ІІ «ДГС» підприємство було зареєстровано в установленому порядку, у тому числі як платник податку на додану вартість. Враховуючи наявність всіх первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення зазначених господарських операцій, позивач вважає, що має право на відображення їх у податковому обліку, зокрема формуванні податкового кредиту при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013р. позовні вимоги було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що порушення встановлені та відображені у акті перевірки щодо формування податкового кредиту що призвело до заниження податку на додану вартість за відповідні періоди, а у ході розгляду справи вважають не спростовані.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, у її задоволенні просив відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідачем в період з 23.10.2013 року по 25.10.2013р. було проведено документальну невиїзну перевірку ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з питання правомірності формування податкового кредиту по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ Компанія з іноземними інвестиціями «ДГС», за результатами якої складено 30.10.2013р. акт № 282/21.2-00659101.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 198.1, 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1,202.2

ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 52617,52 грн., в т.ч. за липень 201 року на 52617,52 грн.

До такого висновку перевіряючи прийшли з підстав нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Компанія з іноземними інвестиціями «ДГС» .

15.11.2013р. відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № 0000392120, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах , послугах) на загальну суму 78926,28 грн., з яких 52617,52 грн. - за основним платежем, 26308,76грн. - за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ТОВ Компанія з іноземними інвестиціями «ДГС» укладено договір № 13049т від 27.05.2013 року, відповідно до якого ТОВ Компанія з ІІ «ДГС» (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ПрАТ «ДТРЗ»(замовник) товар, відповідно специфікації, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах договору. Відповідно спеціфікацї предметом договору є дизельне пальне, бензин А- 80. Відповідно до специфікації вартість договору складає 2841000,00 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем наданокопії податкових накладних № 2 від 05.07.2013 року,№ 3 від 10.07.2013 року, № 7 від 15.07.2013 року та № 9 від 22.07.2013 року; видаткових накладних : № РН-0000033 від 05.07.2013, № РН-0000034 від 10.07.2013 року, № РН -0000037 від 15.07.2013 року, № РН - 0000039 від 22.07.2013 року; прибуткові акти від 05.07.2013 року № 127 склад № 3, від 10.07.2013 року № 131 склад № 3 , від 15.07.2013 року № 134 склад № 3, від 22.07.2013 року № 142 склад № 3; актів прийому - передачі нафтопродуктів та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти ) по формі № 1-ТТН (нафтопродукт): акт № 6 від 05.07.2013 року, ТТН № 28-13049т від 05.07.2013 року; акт № 7 від 10.07.2013 року, ТТН № 32-13049т від 10.07.2013 року; акт № 8 від 15.07.2013 року, ТТН № 38-13049т від 15.07.2013 року; акт № 9 від 22.07.2013 року, ТТН № 46-13049т від 22.07.2013 року; паспортами продукції наданими до перевірки; платіжні доручення.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо правосуб'єктності контрагентів позивача, відповідачем сумнівів не зазначено.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами та документами податкової звітності.

Враховуючи вищезазначена, наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає, вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем до перевірки були пред'явлені первинні документи які підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами, а в Акті перевірки не визначено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вищевказаними правочинами, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року у справі № 804/16288/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного Управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2014року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак