Постанова № 39604332, 08.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2014 року

справа № 0870/5992/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 р. у справі № 0870/5992/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИО»

до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИО» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС: від 13.06.2012 р. №0000312311, в якому визначено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 217870,50 грн., в тому числі за основним платежем 192116,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 25754,50 грн. та від 13.06.2012 р. №0000322311, в якому визначено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 229212,00 грн., в тому числі за основним платежем 229211,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 р. позов задоволено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 р. та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,на підставі направлення від 24.05.2012 року №080041, відповідно до наказу ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС від 24.05.2012 року №85 та згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТРИО» з питань взаємовідносин з ТОВ «Укроіл» у березні 2011 року та ТОВ «Южнефть» у червні та липні 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт від 29.05.2012 року № 29/2211/30256318, в якому зазначено порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.ґ200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в сумі 192 116 грн.; порушення п.5.1,пп.5.2, пп.539,п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 103 470 грн.; порушення пп.14.1 ст.14, пп.134.1.1, п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 пп139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149, п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 125 741 грн.

На підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення рішення від 13.06.2012 року №0000312311, яким визначено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 217870,50 грн., від 13.06.2012 року №0000322211, яким визначено суму грошового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 229212,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень стало виявлення порушення вимог податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 29.05.2012 року №29/2211/30256318 по взаємовідносинах ТОВ «ТРИО» з ТОВ «Укроіл» за 1 квартал 2011 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що перевіряючими безпідставно зроблений висновок про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат при взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Укроіл», ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт», ТОВ «Южнефть» щодо придбання товару на підставі нікчемних договорів поставки, оскільки дослідженими та наявними в матеріалах первинними документами фактично підтверджується постачання товарів до позивача.

Але така позиція є помилковою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТРИО» та ТОВ «Укроіл» укладено угоду від 21.03.2011 року №ДПО-26, щодо поставки нафтопродуктів, кількість та ціна товару зазначається в видаткових накладних до договору, умови поставки – на умовах само вивозу зі складу Постачальника.

Відповідно до зазначеного договору відповідно до якого постачальник (ТОВ «Укроіл») зобов'язується передати у власність продукцію (ТОВ «ТРИО») паливо та дизпаливо, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар.

Разом з тим, в податковому органі (Броварська ОДПІ) за місцем реєстрації товариства, відсутня інформація про наявність на підприємстві основних фондів та складських, офісних приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів та торгівельного обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Крім того, в матеріалах справи відсутні на підтвердження виконання умов договору, отримання паливно-мастильних матеріалів ТОВ «ТРИО» від ТОВ «Укроіл» акти прийому-передачі нафтопродуктів.

В актах прийому передачі повинно бути вказано реєстраційних номерів сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності та/або декларацій про відповідність, чим порушено вимоги ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності», оскільки з даної норми Закону випливає, що позивач не мав права реалізовувати паливно-мастильні матеріали без відповідних на це документів.

Станом на червень-липень 2011 року ТОВ «ТРИО» мало взаємовідносини з ТОВ «Южнефть», відповідно до договору від 04.05.2011 року №039, щодо поставки ППМ.

Відповідно до п.2.1 п.2 Договору товар поставляється погодженими партіями у відповідності до заявок Покупця (ТОВ «ТРИО» )які є невідємною частиною договору, повинна супроводжуватися посвідченням безпеки, сертифікатом якості, актом походження та документом про радіаційний контроль, які додаються до перевізного документу.

За умовами п.п.5.1 п.5 Договору поставки №039 від 04.05.2011 року між ТОВ «Южнефть» (постачальник) та ТОВ «ТРИО» (покупець) поставка продукції відбувається на умовах СРТ – АЗС, м. Запоріжжя, вул.. Будьоного,20, нафтобаза-Канцеровка, Запорізбка обл., Запорізький район, с.Петровське, вул..Восточна,6 відповідно до правил «ІНКОТЕРМС-2000» протягом трьох діб з моменту отримання заявки.

Відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів за 01.07.2011 року,04.07.11,08.07.11,19.07.11 тощо пунктом навантаження зазначено м. Херсон з розвантаженням у с. Канцерівка, Запорізька обл.., звідки відповідно до товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів за 01.06,11, 03.06.11,06.06.11,09.06.11,10.06.11,17.06.11,22.06.11 пунктом навантаження зазначено с. Канцерівка, Запорізька обл. з розвантаженням у Запорізька обл.. З огляду на викладене відсутня інформація щодо пунктів навантаження та розвантаження товару, що унеможливлює встановлення фактичної адреси відправлення та отримання товару (вантажу).

За приписами ч.2. 3 ст.909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі та підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно вимог п.1.1 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну, яка є складовою частиною комплекту перевізних документів та є обов'язковою двосторонньою письмовою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.

Відповідно до п.8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. за №644, після проведення розрахунків за перевезення одержувачу видається накладна під розписку в дорожній відомості із зазначенням дати видачі вантажу, номера та дати видачі довіреності, а також номера рахунку одержувача і найменування відділення банку, МФО.

Згідно з п.11.1, 11.3 11.4 11.5 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - перелається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи в підтвердження оплати послуг за перевезення та зберігання нафто продукції, оскільки як вбачається з товарно-транспортних накладних на отримання ГСМ за місцем знаходження покупця був затрачений певний проміжок часу, що в свою чергу не підтверджують реальність виконання угоди.

Суд також не звернув увагу на те, що позивачем не надані квитанції по прийманню вантажу, що також не підтверджують реальність поставки товару за угодою,крім того, в матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу нафтопродуктів.

В матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують постачання, перевезення, отримання та зберігання товару сторонами договору поставки, отже відсутність відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, зберігання товару, оплату послуг за його перевезення вказує на відсутність реального виконання договору поставки.

Враховуючи викладене , колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про нікчемність правочину укладеного між позивачем та контрагентами ТОВ «Южнефть» та ТОВ «Укроіл», а також безпідставно сформованого податкового кредиту, оскільки, виникнення у позивача права на податковий кредит залежить від фактичного одержання товару та переходу на нього права власності, а не у день списання коштів з його рахунку в оплату товарів за наявності виписаної продавцем податкової накладної, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, в тому числі не дає права ТОВ «ТРИО» на формування податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно п. п. 11.1, 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до п. п. 11.5, 11.7 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передасться перевізнику.

Тобто, на підтвердження понесених витрат позивачем з перевезення вантажів, необхідна наявність транспортних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Документи, подані позивачем, зокрема акти виконаних робіт не містять інформації про вантаж, який перевозився, транспортний засіб, що здійснював перевезення, адреси доставки та отримання вантажу, а отже правомірно розцінені судами попередніх інстанцій, як такі, що не відповідають вимогам первинних документів, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством або сплати грошових коштів.

Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, на виконання п.6 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні», затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція №281), яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

За встановлених обставин, слід зазначити, що позивачем не надано належних доказів поставлення йому нафтопродукції у відповідній кількості від ТОВ «Укроіл» та подальшої передачі його TOB «ТРИО», оскільки акти прийому-передачі нафтопродуктів та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) не відповідають вимогам первинних облікових документів, тобто вони є лише юридичною формою документа, але не обліковують операції у відповідності до їх сутності, та не фіксують факти здійснення господарської операції відповідно до вимог ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції №281.

Статтею 228 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що з'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції судам слід ретельно перевіряти доводи як податкових органів так і товариств про фактичне здійснення або нездійснення господарських операцій, викладених в акті перевірки або зафіксованих іншими доказами.

У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Як зазначено судом першої інстанції, виконання умов договорів перевезення та поставки ППМ укладеного між TOB «ТРИО» та ТОВ «Укроіл», ТОВ «Южнефть» підтверджено копіями: товаро-транспортні накладні, податкові накладні, акти приймання робіт.

Разом з тим, зазначений перелік первинних документів не може сам по собі свідчити про те, що ТОВ «Укроіл» та ТОВ «Южнефть» виконали умови вказаних договорів та здійснили поставку ГСМ.

Крім того, суду слід було застосувати, принцип офіційного з'ясування обставин справи та витребувати у сторін договору докази і під час дослідження господарських відносин між TOB «ТРИО» та контрагентами, які виникли на підставі договору на постачання паливно-мастильних матеріалів. Адже, постачання паливно-мастильних матеріалів завжди супроводжується рядом заходів пов'язаних з перевіркою якості самих паливно мастильних матеріалів, їх транспортуванням, прийомом та обліком.

Оскільки судом першої інстанції дійшов помилкового висновку у зв’язку з чим прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби – задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 р. у справі № 0870/5992/12 – скасувати. Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРИО» - відмовити.

Постанова набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров