Ухвала суду № 39604324, 08.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2014 року

справа № 2а/0470/7849/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбуд-Еко 77»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/7849/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбуд-Еко 77»

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбуд-Еко 77» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 04.07.2012 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ТОВ «Комбуд-Еко 77» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 року у справі № 2а/0470/7849/12, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи у зв’язку з чим, в основу постанови покладено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 19.06.2012 року ДПІ здійснила документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2012 року, а саме з контрагентом ТОВ «Дидактика», за результатами якої був складений акт № 596/22-02/36906092 від 19.06.2012 року.

За висновками акту перевірки встановлено що надані для перевірки копії договорів та акти виконаних робіт не містять місця складання, змісту господарської операції, посад і прізвищ осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, що надає цим документам статусу первинних документів і не дозволяє зробити висновки використання цих послуг в фінансово-господарській діяльності підприємства, тобто в операціях, які враховуються при визначені об’єкту оподаткування, отже, Товариством завищено податковий кредит за березень 2012 року на суму 30 241,67 грн., чим порушено п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України.

В даному акті зафіксована відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статті 22, статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України з операцій з придбання послуг у контрагента та операцій з продажу послуг за березень 2012 року. Задекларований податковий кредит Товариства у зазначеному періоді був сформований на підставі податкових накладних та актах виконаних робіт. Задекларовані податкові зобов'язання Товариства за даний період по ланцюгу послуг сформовані неправомірно і перевіркою не підтверджені.

Укладені Товариством правочини ДПІ кваліфікувало як такі, що не спрямовані на настання відповідних правових наслідків, та дійшов висновку про непідтвердженість факту реального виконання господарських операцій Товариства з контрагентом. Також висновки про недійсність сформованого позивачем податкового кредиту зазначено у зв'язку з ненаданням документів, а саме: товарно-транспортних накладних, замовлень на виконання певних робіт, документів про оплату, які б підтверджували реальність здійснення операцій тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених, зокрема, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, умовою визнання податкової вигоди платника є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Судом у розгляді справи встановлено, що реальність виконання господарських операцій з названим контрагентом не підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, специфікаціями до них, актами приймання-передачі, прибутковими ордерами, видатковими накладними, платіжними дорученнями, подорожніх листів.

Відсутність наведених документів було об'єктивно розцінено судом як неналежне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з надання послуг.

Крім того, щодо доводів представника позивача, що Товариство виконувало роботу по обрізу дерев у місті, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», де вказано, що охороною та утриманням зелених насаджень є охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Будь-яких доказів щодо сплати вказаних послуг з боку Товариства надано не було, так само як не було доведено на якій території виконувалися роботи.

В ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. а) ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що до відання виконавчих органів міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень.

Отже позивач не мав змоги самовільно здійснювати відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою.

Виходячи з вищевикладеного, та приймаючи до уваги висновок суду першої інстанції про правомірність та законність дій відповідача під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Комбуд-Еко 77» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Дидактика» за березень 2012 року та висновків під час складання акту №596/22-02/36906092 від 19.06.2012 року, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги,

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбуд-Еко 77» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 р. у справі № 2а/0470/7849/12 – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров