Ухвала суду № 39604301, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 рокусправа № 1170/2а-5018/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду

від 11 травня 2012 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним та скасування податкового

повідомлення-рішення № 0001352310 від 24.11.2011 року,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградобленерго» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001352310 від 24.11.2011 року. Позовні вимоги вмотивовані тим, що товариство виконало усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, тому вважають податкове повідомлення-рішення № 0001352310 від 24.11.2011 року суперечить вимогами діючого законодавства та підлягає скасуванню.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року адміністративний позов ПАТ «Кіровоградобленерго» задоволено в повному обсязі, визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001352310 від 24.11.2011 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати та прийняти нову постанову суду, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки позивачем сформовано податковий кредит за рахунок контрагентів, які допустили порушення податкового законодавства, тому оскаржуване повідомлення-рішення є правомірним, винесено у відповідності до вимог діючого законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2011 року представниками Кіровоградської ОДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат в деклараціях з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Мораксель» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.11.2011 року № 142/23-1/23226362 , яким зафіксовані встановлені під час перевірки порушення п.п. 198.3п п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 309 573,0 грн.

В обґрунтування висновків викладених у Акті зазначено, що податковий кредит ПАТ «Кіровоградобленерго» у квітні 2011 року сформовано у тому числі на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Мораксель».

Отже, в цьому акті зафіксована відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення статті 22, статті 185, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України з операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та операцій з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011року. Задекларований податковий кредит Товариства у зазначеному періоді був сформований на підставі податкових накладних,видаткових накладних від підприємств-постачальників. Задекларовані податкові зобов'язання Товариства за даний період по ланцюгу товарів сформовані неправомірно і перевіркою не підтверджені.

Відповідно до акту звірки за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011рокуТовариство задекларувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 309 573,0 грн., за рахунок контрагентів-постачальників: ТОВ «Мораксель».

Укладені Товариством правочини ДПІ кваліфікувало як такі, що не спрямовані на настання відповідних правових наслідків, та дійшов висновку про не підтвердженість факту реального виконання господарських операцій Товариства з контрагентами.

Висновки, викладені в акті звірки, були відображені податковим органом у електронній базі даних -в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України.

Оцінюючи законність висновків податкового органу щодо нікчемності спірних правочинів, суд апеляційної інстанції виходили з того, що податковим органом не встановлені порушення Товариством чи його контрагентами порядку оформлення первинних документів та виписки з податкових накладних, а акт перевірки не містить будь-якого доказу, який би ставив під сумнів реальність спірних господарських операцій.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України є програмним продуктом, який розроблений для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №266 від 18.04.2008 року (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників податку на додану вартість здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Згідно з п. 2.14 Порядку інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України з метою виявлення платників податку на додану вартість, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Відповідно до п. 2.21 Порядку підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку, що процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Суд обґрунтовано відхилив доводи податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними у перевіряємому звітному періоді, оскільки, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

ОДПІ не було виявлено факту формування позивачем податкового кредиту з порушенням строку, встановленого абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Крім того, ОДПІ послалася на відсутність у контрагента необхідної виробничо-матеріальної бази (основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів для виконання спірних операцій з поставки товарів в адресу позивача.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених, зокрема, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, умовою визнання податкової вигоди платника є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що реальність виконання господарських операцій з названим контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме -договорами, специфікаціями до них, актами приймання-передачі, прибутковими ордерами, видатковими накладними, платіжними дорученнями; перевезення товару було опосередковано складенням товарно-транспортних накладних.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Посилання ОДПІ на відсутність у постачальників об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу за даних обставин були обґрунтовано відхилені судом. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, податкова інспекція не довела неможливості поставки спірними постачальниками товарів наявними у них силами та засобами.

За таких обставин висновок суду про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту в ооспорюваній сумі та про відсутність у податкового органу підстав для позбавлення позивача права на отримання бюджетного відшкодування за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідає наявним у справі доказам.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров