Ухвала суду № 39603723, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/9321/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Загороднього А.Ф.,

суддів Білуги С.В.,

Малиніна В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації про скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій та рішень Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації щодо порушення установленого порядку звільнення згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, дати дня звільнення та видачі наказу №80-к від 19 липня 2012 року, проведення остаточного розрахунку при звільненні та порядку видачі трудової книжки. Зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації скасувати наказ №80-к від 19 липня 2012 року. Зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації вважати недійсним наказ №80-к від 19 липня 2012 року. Зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації видати новий наказ з новим номером і новою датою звільнення 16 серпня 2012 року з включенням в трудовий стаж 15 календарних днів додаткової відпустки, відпрацьованої у 2012 року та в трудову книжку. Зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації, скасувати наказ №80-к від 19 липня 2012 року донарахувати та стягнути заробітну плату за вимушений час прогулу 9 робочих днів у сумі 1.349,21 грн. Зобов'язання Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації донарахувати та стягнути заробітну плату за вимушений час прогулу до моменту винесення рішення судом. Визнати дату звільнення 16 серпня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Департамент економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації вирішити питання подальшого проходження публічної служби ОСОБА_2 на посадах державних службовців з дотриманням вимог статей 40, 492 Кодексу законів про працю України. В частині позовних вимог до Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації провадження закрито. В решті вимог адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходила публічну службу на посаді головного спеціаліста відділу соціально-економічного розвитку та комп'ютерного забезпечення.

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 08 травня 2012 року № 277 передбачено припинення Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації шляхом ліквідації.

Згідно повідомлення державного реєстратора від 06 березня 2013 року № 1269/10-21/13, Головне управління економіки Харківської обласної державної адміністрації виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

На виконання частини 1 статті 492 Кодексу законів про працю України, 14 травня 2012 року позивача було письмово попереджено під розпис про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації.

Наказом Голови Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації від 19 липня 2013 року № 80-к, звільнено ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу соціально-економічного розвитку та комп'ютерного забезпечення відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України. Також, ОСОБА_2 виплачено вихідну допомогу та частину невикористаної відпустки.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається відсутність юридичного факту, зокрема, змін в організації виробництва і праці, який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що штатна чисельність ліквідованого органу управління складала 91 особи, штатна чисельність новоствореного органу управління дорівнювала 102 особам, управлінські функції Головного управління економіки були передані до новоствореного органу управління та наразі виконуються Департаментом економіки і міжнародних відносин.

Позивачу усно пропонувались для працевлаштування вакантні посади в Департаменті житлово-комунального господарства Харківської ОДА та Інспекції праці Харківської ОДА, документально ані факт пропонування вакантних посад, ані факт відмови позивача від працевлаштування не оформлювались, позивач відмовився від запропонованих посад з мотиву наявного наміру працевлаштуватись в апараті Харківської ОДА.

При цьому, під час розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій встановлено, що доказів неможливості працевлаштування позивача в штаті новоствореного органу управління - фактичного правонаступника ГУЕ Харківської ОДА за професією чи за спеціальністю, та доказів неможливості надати позивачу іншу роботу в згаданому органі з урахуванням навичок, вмінь та інших професійних параметрів, відповідачами надано не було.

Тобто, зобов'язання щодо працевлаштування працівника ліквідованої установи, Головне управління економіки Харківської обласної державної адміністрації не виконало, і відповідно, трудові гарантії позивача, як працівника, порушені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо зобов'язання Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської ОДА (у зв'язку з припиненням діяльності Ліквідаційною комісією ГУЕ Харківської ОДА) вирішити питання подальшого проходження ОСОБА_2 публічної служби на посадах державних службовців в Департаменті економіки і міжнародних відносин Харківської ОДА, з дотриманням частини 2 статті 40 та статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постанові від 17 жовтня 2011 року № 21-237а11.

При цьому, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно закрив провадження в частині позовних вимог до Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2, з огляду на їх безпідставність та неправомірність.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, Харківської обласної державної адміністрації, Ліквідаційної комісії Головного управління економіки Харківської обласної державної адміністрації про скасування наказу, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді С.В. Білуга

В.В. Малинін