Ухвала суду № 39603447, 22.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2014 рокусправа № 808/5380/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Пермінов С.О., дов. від 02.01.14 р.

відповідача: - Крючек К.В., дов. від 27.06.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 р. у справі № 808/5380/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

третя особа Управління Державної казначейської служби України в м. Запоріжжя Запорізької області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

06.06.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнень позовних вимог, а. с.79-84) просило:

- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо ненадання до Управління Державної

казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 436 669,50 грн. ПДВ;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна» заборгованість з податку на додану вартість у сумі 436 669,50 грн. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем обов'язку подати органу держказначейства висновок про відшкодування позивачу бюджетного відшкодування за листопад 2011 року, оскільки податкове повідомлення-рішення відповідача про зменшення суми бюджетного відшкодування скасовано судовим рішенням.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 р. у справі № 808/5380/13-а вищевказаний адміністративний позов ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна» до СДПІ з ОВП у м.Запоріжжя, за участю третьої особи на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України в м.Запоріжжя Запорізької області (далі - УДКСУ в м.Запоріжжя) задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність СДПІ з ОВП у м.Запоріжжя щодо ненадання до органу казначейства висновку про відшкодування ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна» 436 669 грн. податку на додану вартість;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна» суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України у розмірі 436 669 грн. та пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України у розмірі 25 087,53 грн.;

- в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано наявністю і законодавчо визначеного обов'язку відповідача подати до органу Державної казначейської служби висновок про відшкодування з бюджету податку на додану вартість після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження.

Постанову суду щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог мотивовано тим, що судовим рішенням у справі № 0870/1695/12 встановлено факт неправомірного зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування в розмірі 436 669 грн., тому суд першої інс танції, з урахуванням заявленої позивачем суми зменшення бюджетного відшкодування в розмірі більшому, ніж зазначено в скасованому повідомленні -рішенні, зазначив, що позивачем необґрунтовано заявлено до стягнення суму в розмірі 436 669,50 грн, що на 0, 50 грн. більше та є необґрунтованим. Крім того, позивачем при заяві позовної вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ не визначено грошовий розмір цієї пені.

З постановою суду першої інстанції не погодилась СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі в зв'язку з чим подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 р. у справі №808/5380/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно визначив питання закінчення процедури судового оскарження. Скаржник вказує на те, що позивач вимагав бюджетного відшкодування після отримання судового рішення суду першої та апеляційної інстанції в той час як на теперішній час триває процедура касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень якими позивачу зменшено суму від'ємного значення та встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Крім того, особа, що звернулась з апеляційною скаргою зазначає, що нормами податкового законодавства не передбачено стягнення пені з державного бюджету.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги, підтримали власні правові позиції по суті спірних питань даної справи.

В процесі розгляду апеляційної скарги , судом встановлено, що за хронологію подій обставини справи свідчать про наступне:

19.01.2012 р. ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2011 року (а. с.88-90) та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, згідно якої бюджетному відшкодуванню на рахунок платника підлягала сума в розмірі 18 012 523 грн. (а. с.91).

СДПІ з ВВП у м.Запоріжжя проведено документальну камеральну перевірку ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року, за результатами якої складено акт № 84/08-01/00186536 від 06.02.2012 р.

Даною перевіркою встановлено порушення ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, п.10.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002, зареєстрованого в Мін'юсті України 29.12.2010 р. за № 1402/18697, розділу V п.4 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, зареєстрованого в Мін'юсті України 16.02.2011 р. за № 197/18935, внаслідок чого Товариством завищено заявлену за грудень 2011 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 436 669 грн.

15.02.2012 р. на підставі даного акту перевірки СДПІ з ВВП у м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000640801, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 436 669 грн. за грудень 2011 року та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 218 334,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р. у справі № 0870/1695/12 задоволено позов ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» та визнано протиправним і скасовано вищевказане податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 15.02.2012 . № 0000640801 (а. с.39-52).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р. у справі №0870/1695/12 залишено без змін, а апеляційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі - без задоволення (а. с.53).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.03.2013 р. відмовлено у відкриті касаційного провадження за касаційною скаргою СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.04.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 р. (а. с.92-94).

Зазначена ухвала ВАСУ оскарженню не підлягає.

З огляду на те, що СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі свого обов'язку щодо складення та передачі до Управління Державної казначейської служби України у м.Запоріжжі висновку про відшкодування Товариству суми в розмірі 436 669,50 грн. ПДВ, не виконало, ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга СДПІ з ОВП у м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно абз.«а» п.200.4 ст.200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

За визначенням, наведеним у п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначений ст.200 ПК України.

Так, відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У пункті 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 200.15 статті 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За приписами п.200.13 ст.200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Згідно Постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 р. "Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість" відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Відповідачем підтверджується, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 р. у справі № 0870/1695/12 отримана податковим органом 30 січня 2013 р.

За приписами ч.3 ст.254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, постанова Запорізького окружного адміністративного суду у справі №0870/1695/12 набрала законної сили 04.12.2012 р.

Скаржник наполягає на тому, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується, а учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції, тому з боку позивача відбулось передчасне звернення до суду з вимогою про стягнення суми бюджетної заборгованості.

З цього приводу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дійсно, останній абзац п.200.15 ПК України передбачає, що відшкодування спірних сум ПДВ повинно здійснюватись після закінчення судового оскарження, тобто до часу коли судове рішення буде оскаржено і переглянуто останньою судовою інстанцією, перший абзац даної статті передбачає, що органи державної казначейської служби повинні зупиняти процедуру відшкодування сум ПДВ, які є предметом судового спору до часу набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто норма однієї і тієї статті Податкового кодексу надає різне визначення часу з якого спірні суми бюджетного відшкодування повинні перераховуватись на користь платника податків.

При цьому, суд першої інстанції, застосувавши у даному випадку принцип конфлікту інтересів, правомірно послався на положення п.56.21 ст.56 ПК України, згідно якого, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, Мін?юст України листом від 11.04.2011 р. № 195-0-2-11-18 роз'яснив (мовою оригіналу): «…подпунктом 4.1.4 пункта 4.1 статьи 4 Налогового кодекса Украины к принципам налогового законодательства Украины отнесена презумпция правомерности решений плательщика налога в случае, если норма закона или другого нормативно-правового акта, изданного на основании закона, или если нормы разных законов или разных нормативно-правовых актов допускают неоднозначную (множественную) трактовку прав и обязанностей плательщиков налогов или контролирующих органов, вследствие чего имеется возможность принять решение в пользу как плательщика налогов, так и контролирующего органа.

Из приведенного следует, что при условии коллизий положений нормативно-правовых актов, регулирующих права и обязанности плательщиков налогов или контролирующих органов, вследствие чего имеется возможность принять решение в пользу как плательщика налогов, так и контролирующего органа, решение принимается в пользу плательщика налогов».

Отже, враховуючи приписи п.56.21 ст.56 ПК України, орган податкової служби зобов'язаний був подати до органу ДКС України висновок про здійснення бюджетного відшкодування з ПДВ у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням, прийнятого за результатами оскарження податкового повідомлення-рішення, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відсутні будь-які підстави для невиконання відповідачем дій, передбачених абз.2 п.200.15 ст.200 ПК України щодо направлення до органів Державної казначейської служби висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування на користь Товариства.

Разом з тим, відповідачем не вжито заходів щодо відшкодування позивачу сум податку на додану вартість.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту цього права є вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості). Вищезазначене зокрема підтверджується практикою Верховного Суду України (постанову Верховного Суду України від 24 лютого 2009 року №09/81).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності СДПІ з ОВП у м.Запоріжжя щодо ненадання до УДКСУ у м.Запоріжжі висновку щодо відшкодування 436669,50 грн. ПДВ та в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства заборгованості з податку на додану вартість у сумі 436 669 грн.

При цьому, суд першої інстанції вірно відмовив у стягненні 0,50 грн., оскільки позивачем у даній справі заявлено до стягнення 436 669,50 грн., в той час, як судовим рішенням у справі № 0870/1695/12, яке набрало законної сили 04.12.2012 р., встановлено факт неправомірного зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування в розмірі 436 669 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Скаржник зазначає, що нарахування пені знаходиться в компетенції податкового органу та не відноситься до повноваження суду.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Положеннями п.200.23 ст.200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, положення п.200.23 ст.200 ПК України не визначають, що нарахування пені відноситься до повноважень податкового органу.

Посилань на інші норми податкового законодавства, які б визначали такі повноваження податкового органу, відповідачем не зроблено.

Вищенаведеними положеннями п.200.13 та п.200.15 ст.200 ПК України встановлюються строки відшкодування податку на додану вартість платнику податків, наслідком недотримання яких відповідачем є право позивача щодо нарахування пені в порядку, встановленому п.200.23 ст.200 ПК України з 05.02.2013 р.

Разом з тим, за приписами ч.4 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги зокрема про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, є невірно обраним способом захисту порушених прав та законних інтересів Товариства, оскільки мова йдеться про стягнення саме коштів у певному розмірі. Тобто вказана вимога потребує грошового виразу.

Так, з 05.02.2013 р. по 25.09.2013 р. (день прийняття оскарженої постанови у даній справі) на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 25 087,53 грн. (436 669 грн. (сума бюджетної заборгованості) х 233 (кількість днів затримки) : 100 % х 7,5% (облікова ставка НБУ в період з 05.02.2013 р. по 25.09.2013 р. становила 7,5 % річних згідно Постанови НБУ № 102 від 21.03.2012 р.) х 1,2/365 = 25 087,53 грн.).

З огляду на те, що на день судового засідання сума бюджетного відшкодування з ПДВ позивачу не відшкодована, та те, що судом першої інстанції розрахунок пені перевірений та обґрунтовано розрахований на день судового засідання, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовної вимоги Товариства щодо стягнення з Державного бюджету України пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ у розмірі 25 087,53 грн.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія судів не вбачає підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 р. у справі №808/5380/13-а залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 р. у справі № 808/5380/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко