Ухвала суду № 39603415, 20.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2014 рокусправа № 804/1675/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Фастовська М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року по справі № 804/1675/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Корадо-Імпекс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000142206 від 28.12.2012 р., № 0000162206 від 28.12.2012 р , -

ВСТАНОВИЛА:

30 січня 2013 року Товариство Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Корадо-Імпекс" (далі - ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська) № 0000142206 від 28.12.2012 р., № 0000162206 від 28.12.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки позапланових невиїзних перевірок викладених ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС у актах від 12.12.2012 р. № 24498/10/226, № 24495/10/226 документальних ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "АПК Харківцукорзбут" є хибними, позивач не погоджується з висновком відповідача щодо не підтвердження реального здійснення господарських операцій з постачання ТОВ "АПК Харківцукорзбут" цукру на адресу ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс" у лютому, вересні 2011 року, посилаючись на те, що факт здійснення вказаних операцій підтверджено належним чином складеними первинними документами, а саме: договором постачання № 0202А4/123 від 01.02.2011 р., виписаними на його виконання накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оплата за поставлений ТОВ "АПК Харківцукорзбут" товар була проведена ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс" у повному обсязі, що підтверджено відповідними банківськими виписками. Придбаний у ТОВ "АПК Харківцукорзбут" товар було реалізовано на адресу ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" та ТОВ "АТБ-Маркет", що, в свою чергу, також підтверджено належним чином складеними первинними документами, а саме: договорами № 21385 від 01.01.2010 р., № 28294 від 01.01.2011 р., товарними накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Таким чином, враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., позивач зазначив, що факт виконання правочину, укладеного між ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс" та ТОВ "АПК Харківцукорзбут", підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а висновки відповідача щодо укладення вказаного правочину без мети настання реальних наслідків для його сторін не доведені належними засобами доказування. Враховуючи вищевикладені обставини, позивач вказав на відсутність підстав для не підтвердження податковим органом сум ПДВ, сплачених ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс" у складі вартості товару, отриманого від ТОВ "АПК Харківцукорзбут", та віднесених ним до складу податкового кредиту лютого, вересня 2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 р. у справі № 804/1675/13- вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що факт реальності здійснення господарських операцій між ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс" та ТОВ "АПК Харківцукорзбут" у лютому, вересні 2011 року підтверджено належним чином оформленими первинними документами, що висновки податкового органу про відсутність здійснення позивачем вказаних операцій у вересні 2011 року не підтверджені матеріалами справи, а також те, що висновки податкового органу щодо відсутності здійснення позивачем таких операцій у лютому 2011 року взагалі не мають жодного документального обґрунтування.

Не погодившись із постановою суду, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс" проти задоволення апеляційної заперечує, вважає оскаржену постанову цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не довела належним чином, що договір укладений між ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс" та ТОВ "АПК Харківцукорзбут" здійсненний без мети настання реальних наслідків.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності,достовірності, правомірності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинамТОВ "АПК Харківцукорзбут" з наступних звітних (податкових) періодів за лютий та вересень 2011 року та встановлено порушення: п. 185.1ст.185,п.198.3ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс" занижено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011 року на суму 136 166 грн. 67 коп, вересень 2011 року на суму 54 801 грн. 67 коп. За результатами перевірки складено акти від 12.12.2012. №1838, №1839.

На підставі висновків викладених в актах перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.2.12 р.: № 0000142206 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 136 167 грн. 67 коп., у тому числі 136 166 грн. 67 коп.- за основним зобов'язанням, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000162206 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 54 802 грн. 67 коп., у тому числі 54 801 грн. 67 коп. - за основним зобов'язанням, 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо реального придбання позивачем товару та послуг, зокрема судом досліджено умови поставки, і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: договору, податкових накладних, належного відображення придбання та оприбуткування товару у бухгалтерському обліку, встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками якої та на підставі податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість, а також валові витрати, пов'язані з придбанням товару з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Актами перевірок та судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту (п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р.).

Податковим органом не доведено суду те, що усі досліджені судом первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару та послуг.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Посилання ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська на фіктивність спірних операцій з огляду на відсутність у названих контрагентів (постачальників) основних фондів, транспортних засобів, складських приміщень, необхідної чисельності штату працівників для провадження будівельної діяльності є необґрунтованими. Крім того, податковим органом не доведено неможливість залучення контрагентами до виконання спірних робіт сторонніх осіб.

Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання підрядних робіт; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником. Будь-які фактичні дані, які б свідчили про виконання спірних робіт іншою особою, ніж зазначеними контрагентами, у матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов'язання.

Водночас судам при розв'язанні відповідних спорів варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку є передумовою для висновків про наявність порушень податкового законодавства.

Наведене свідчить про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ ВКФ "Корадо-Імпекс щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень № 0000142206 від 28.12.2012 р., № 0000162206 від 28.12.2012 р.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року по справі № 804/1675/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає чинності відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров