Ухвала суду № 39603211, 22.05.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2014 рокусправа № 808/5209/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Берегова С.М., дов. від 27.12.13 р.

відповідача: - Крючек К.В., дов. від 27.06.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 р. у справі № 808/5209/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі) від 17.05.2013 р.:

- № 0000342610, яким ПАТ "Запоріжвогнетрив" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 98 095,50 грн., з яких 65 397 грн. за основним платежем та 32 698,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000352610, яким ПАТ "Запоріжвогнетрив" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 103 000,50 грн., з яких 68 667 грн. за основним платежем та 34 333,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства, оскільки зобов'язання за договором між ТОВ "Технопромгруп" та ПАТ "Запоріжвогнетрив" виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними первинними документами. Податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, наявності факту узгодженості дій з ТОВ "Технопромгруп" з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 р. у справі № 808/5209/13-а вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано недоведеністю відповідачем фактів порушень, які слугували підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Правомірність та реальність господарських операцій позивача підтверджена належним чином оформленою первинною документацією, з огляду на що висновки перевірки відповідача не знаходять свого підтвердження .

Не погодившись з постановою суду, СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 р. у справі № 808/5209/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу встанови реальність вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентом: відсутність документів, що підтверджують транспортування товару, на думку скаржника, свідчить про безтоварність господарських операцій, відповідно формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок цих операцій здійснено позивачем протиправно.

ПАТ "Запоріжвогнетрив" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, про що зазначено в письмових запереченнях позивача, долучених до справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представниками сторін підтримані визначені правові позиції по суті спірних питань даної справи, надані пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги.

Обставини, пов'язані з проведенням СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Запоріжвогнетрив» з питання реальності та правомірності відображення в податковому обліку правових відносин з платником податків ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП» у період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. (акт перевірки №198/26-1/00191885 від 23.04.2013 р., т.1, а. с.25-34), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень (т.1, а. с.45, 48) відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування Товариством валових витрат за рахунок придбаного товару та податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбання цього товару згідно нікчемного на думку податкового органу правочину, укладеного позивачем з контрагентом - ТОВ «ТЕХНОПРОМГРУП».

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга СДПІ з ОВП у м.Запоріжжі не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної позапланової перевірки в результаті порушення:

- п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України Товариством занижено податок на прибуток у розмірі 68 667 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2012 р. - на суму 32 495 грн., за півріччя 2012 р. - на суму 95 630 грн., за 2012 р. - 68 667 грн.;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України Товариством занижено суму податку на додану вартість у розмірі 65 396,87 грн., у тому числі по періодах: за січень 2012р. - 10299,96 грн., за лютий 2012р. - 10357,82 грн., за березень 2012р. - 10289,96 грн., за квітень 2012р. - 3654,08 грн., за травень 2012р. 15310 грн., за червень 2012р. - 10217,05 грн., за жовтень 2012р. - 5268 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентом ТОВ "Технопромгруп" є безтоварними, підставою для чого стали:

- дані отриманого відповідачем акту ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська ДПС від 15.02.2013 р. № 653/226/37301047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Технопромгруп" (код ЄДРПОУ 37301047) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р.» (т.2, а. с.127-156), яким встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. ТОВ "Технопромгруп", оскільки в ході вказаної перевірки не встановлено жодних юридичних документів, що підтверджують здійснення ТОВ "Технопромгруп" приймання,передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, відсутня будь-яка товарно-транспортна документація;

- встановлення за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту розбіжностей між задекларованими сумами ПДВ в податковому кредиті ПАТ «Запоріжвогнетрив» та податковими зобов'язаннями ТОВ "Технопромгруп" у періоді з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. у розмірі 65 396,87 грн.

При цьому, висновки даного акту від 15.02.2013 р. покладені в основу висновків по акту перевірки позивача від 23.04.2013 р.

Так, за результатами матеріалів звірки не підтверджено реальності здійснення операцій, які мали місце в зв'язку з відсутністю ТОВ "Технопромгруп" за юридичною адресою, що, як зазначено податківцями в акті від 15.02.2013 р., обумовлює відсутність первинних документів, які засвідчують здійснення господарських операцій.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Крім того, наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути визначення грошових зобов'язань для контрагента такого платника податків.

Стосовно встановлення відповідачем за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту розбіжностей, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що дані бази автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту не мають доказової сили щодо показників податкової звітності, оскільки, зазначена база створена для службового користування податковими органами, а по-друге її дані формуються не лише на підставі податкової звітності, але й на підставі висновків актів перевірок, тож показники податкової звітності і дані системи співставлення можуть не відповідати один одному.

Так, колегія суддів бере до уваги, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, ПАТ «Запоріжвогнетрив» мало господарські відносини за договором № 18-128 від 03.01.2011 р., згідно умов якого ТОВ «Технопромгруп» (Постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ПАТ «Запоріжвогнетрив» (Покупець) товар - ТМЦ (підшипники, шнур плавочний), а Покупець прийняти й оплатити цей товар (т.1, а. с.147-150).

Поставка товару здійснюється окремими партіями транспортом Постачальника на умовах СРТ - м.Запоріжжя (в редакції Інкотермс-2000) (п.4.2 Договору). Оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється покупцем по факту поставки протягом 10-ти днів (п.5.1. Договору).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за №168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність необхідної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки ПАТ «Запоріжвогнетрив» мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, які також досліджені судом першої інстанції, а саме: специфікації, додаткові угоди, накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки, що свідчать про оплату товару Товариством, витяг з журналу довіреності, прибуткові ордери, виписки з матеріальних звітів, що свідчать про отримання позивачем ТМЦ від ТОВ «Технопромгруп» (т.1, а. с.170-249; т.2., а. с.21-63).

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що товар отримувався працівником ПАТ «Запоріжвогнетрив» від перевізників поштових відправлень «Гюнсел», «Автолюкс», «Євроекспрес», «Нічний експрес», «Деливери» з їх складів у м.Запоріжжі (т.2, а. с.72-76).

Від пункту видачі поштових відправлень до складу ПАТ «Запоріжвогнетрив» перевезення товару здійснювалось вантажним автомобілем ПАТ «Запоріжвогнетрив»: Газель, державний номер НОМЕР_3, водій-експедитор ОСОБА_4 Позивачем надані суду товарно-транспортні накладні (т.1, а. с.172, 175, 178, 188, 193, 203, 208, 213, 218, 223, 228, 233, 238, 243) та подорожні листи (т.2, а. с.98-107), які підтверджують факт перевезення на склад покупця.

Посилання скаржника щодо ненадання ПАТ «Запоріжвогнетрив» до перевірки оригіналів документів, виписаних перевізниками поштових відправлень: декларацій, вантажно-транспортних декларацій або накладних на отримання багажу, є необґрунтованими, враховуючи те, що перевезення придбаного позивачем товару у м.Запоріжжя було обов'язком контрагента позивача - ТОВ «Технопромгруп» за умовами договору, тому питання способу та порядку транспортування товару не встановлювало обов'язку позивача в оформленні відповідних документів.

Крім того, судом першої інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_5, пояснення якої узгоджуються з документами, наявними в матеріалах справи, а саме: копіями товарно-транспортних накладних про перевезення відправлень від перевізників до ПАТ «Запоріжвогнетрив» та копіями витягів з журналу реєстрації довіреностей.

Так, вищезазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у колегії суддів сумнівів щодо їх недостовірності.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що податкові накладні, які виписані ТОВ «Технопромгруп» і які, за приписами Податкового кодексу України, є підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням Наказу Міністерства фінансів України «Про порядок заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071.

Використання позивачем придбаних у ТОВ «Технопромгруп» ТМЦ у власній господарській діяльності відповідачем не заперечувалось.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, а з цього можливо зробити висновок, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Частинами 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у підприємства-контрагента умов, необхідних для здійснення господарських операцій, то це само по собі не свідчить про безтоварність господарської операції, адже підприємство-постачальник може здійснювати реальні операції та не обов'язково має бути виробником товару (послуги).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду доказів правомірності збільшення позивач грошових зобов'язань:

- з податку на прибуток у загальному розмірі 103000,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 68 667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціям у розмірі 34333,50 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000352610 від 17.05.2013 р. (т.1, а. с.48);

- з податку на додану вартість у загальному розмірі 97 095,50 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 65 397 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 32698,50 грн., згідно податкового повідомлення-рішення № 0000342610 від 17.05.2013 р. (т.1, а. с.45).

Наведене свідчить про правомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013р. у справі № 808/5209/13-а залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 р. у справі № 808/5209/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко