Постанова № 39603115, 04.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 липня 2014 року 08:50 справа №826/8386/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Систем”

до

Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Систем” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Систем”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Дарницькому районі), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо корегування даних податкової звітності ТОВ “Систем” за період січень 2014 року у системі АІС “Податковий блок” підсистемі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів, внесені на підставі акта перевірки від 16 травня 2014 року №3988/22-03/38193549; 2) зобов’язати відповідача поновити у системі АІС “Податковий блок” підсистемі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів дані податкової звітності за січень 2014 року; 3) підтвердити реальність господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки від 16 травня 2014 року №3988/22-03/38193549; 4) заборонити територіальним органам Міністерства доходів і зборів України використовувати акт перевірки від 16 травня 2014 року №3988/22-03/38193549, як доказ при проведенні перевірок підприємств, установ та організацій на території України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8386/14, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26 червня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав; відповідач свого уповноваженого представника не направив, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 26 червня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Матеріали справи підтверджують, що ДПІ у Дарницькому районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Систем” з питань підтвердження або спростування проведених взаємовідносин з постачання товарів (робіт, послуг) від ТОВ “ІБК “Систем-Груп” (код 37516319) та ТОВ “Промбуд Маркет” (код 38654416) та подальшої їх реалізації ТОВ “БМК “Перспектива” (код 3562384) за період з 01січня 2014 року по 31 січня 2014 року”, за результатами яких складено акт від 16 травня 2014 року №3988/22-03/38193549 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Систем” (код ЄДРПОУ 38193549) з питань підтвердження або спростування проведених взаємовідносин з постачання товарів (робіт, послуг) від ТОВ “ІБК “Систем-Груп” (код 37516319) та ТОВ “Промбуд Маркет” (код 38654416) та подальшої їх реалізації ТОВ “БМК “Перспектива” (код 3562384) за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.” (далі по тексту – Акт перевірки).

Позивач вважає протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі щодо внесення коригувань даних податкової звітності до автоматизованої інформаційної системи “Податковий блок”, зокрема, до підсистеми автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів, на підставі висновків Акта перевірки.

Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сума грошового зобов’язання, яка зазначається у податковій декларації визначається платником податків самостійно, крім випадків, встановлених статтею 54 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач стверджує, що ДПІ у Дарницькому районі на підставі акта перевірки від 16 травня 2014 року №3988/22-03/38193549 в односторонньому порядку внесено коригування показників податкової звітності до автоматизованої інформаційної системи “Податковий блок”, зокрема, до підсистеми автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту внесення ДПІ у Дарницькому районі коригувань до автоматизованої інформаційної системи “Податковий блок”, зокрема, до підсистеми автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів, або до будь-яких інших інформаційних баз даних на підставі Акта перевірки, тобто позивачем не наведено, які саме відомості у податковій звітності ТОВ “Систем” були відкориговані відповідачем, в якій частині та яким чином здійснено коригування податкової звітності позивача, які відомості та в яких інформаційних базах даних податкової служби підлягають відновленню.

Враховуючи викладене, судом під час розгляду справи не встановлено, а відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачем вчинено протиправні дії по зміні/коригуванню відомостей, що містяться в податкових деклараціях ТОВ “Систем” в автоматизованій інформаційній системі “Податковий блок”, зокрема, в підсистемі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів, або в будь-яких інших інформаційних базах даних та, відповідно які, відомості в податковій звітності позивача підлягають відновленню, відтак, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Суд також не погоджується з позовними вимогами щодо заборони територіальним органам Міністерства доходів і зборів України використовувати акт перевірки від 16 травня 2014 року №3988/22-03/38193549, як доказ при проведенні перевірок підприємств, установ та організацій на території України, оскільки позивачем не доведено факту вчинення таких дій, а тому права позивача наразі є непорушеними.

В частині позовних вимог, у яких позивач просить підтвердити реальність господарських операцій з контрагентами, зазначеними в акті перевірки від 16 травня 2014 року №3988/22-03/38193549, суд звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що вказані позовні вимоги фактично спрямовані на скасування висновків акта перевірки, у яких зазначається, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, акти перевірок, а також висновки, зазначені в таких актах не можна вважати рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише викладенням суб’єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку чи заходи по її проведенню.

Будь-які висновки, викладені в Акті перевірки, самі по собі не можуть порушувати права, свободи чи інтереси позивача, а тому, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

При цьому суд звертає увагу на те, що дослідження питання щодо реальності господарських операцій може бути предметом розгляду у справі про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених/прийнятих за наслідками висновків акта перевірки, які спричинили негативні наслідки для позивача, наприклад, оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності в межах спірних правовідносин факту вчинення відповідачем протиправних дій, тобто не доведено обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Систем” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Систем” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко