Постанова № 39603106, 27.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 червня 2014 року 10:40 справа №826/8256/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртранснафта"доМіжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпроскасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Укртранснафта") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, МГУ-ЦО), в якому просить: 1) скасувати податкову вимогу від 24 березня 2014 року №84-11; 2) зобов'язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку ПАТ "Укртранснафта" шляхом виключення з неї податкового боргу у розмірі, що становить 4 731 199,00 грн. з податку на додану вартість; 3) зобов'язати відповідача звільнити майно ПАТ "Укртранснафта" з-під податкової застави та виключити її з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8256/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19 червня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкової вимоги МГУ-ЦО від 24 березня 2014 року №84-11 повідомлено ПАТ "Укртранснафта", що станом на 24 березня 2014 року сума податкового боргу за узгодженими ми грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість становить 4 731 199,00 грн., та попереджено, що, починаючи з 21 березня 2014 року, на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховуються пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України; органом доходів і зборів буде здійснено опис майна у податкову заставу.

Зазначена податкова вимога отримана представником позивача 25 березня 2014 року, що підтверджується копією корінця податкової вимоги, долученої до матеріалів справи.

Згідно рішення МГУ-ЦО про опис майна у податкову заставу від 24 березня 2014 року №6390110128-10-25-17 відповідно до статті 89 Податкового кодексу України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ПАТ "Укртранснафта".

На підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 24 березня 2014 року №6390110128-10-25-17 податковим керуючим МГУ-ЦО Омельчук В.В. складено акт опису майна від 15 травня 2014 року №12, згідно якого проведено опис майна ПАТ "Укртранснафта" (бензин, паливо дизельне) всього на загальну суму 25 350 862,48 грн.

За даними витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 19 травня 2014 року №44244128 до вказаного реєстру внесено запис про податкову заставу майна ПАТ "Укртранснафта" згідно з актом опису майна від 15 травня 2014 року №12.

Позивач вважає податкову вимогу МГУ-ЦО від 24 березня 2014 року №84-11 незаконною, виходячи з того, що МГУ-ЦО не виконало вимоги заяву позивача про зарахування переплати з частини чистого прибутку у рахунок сплати податкового боргу з податку на додану вартість; у свою чергу наявність переплати з частини чистого прибутку підтверджується актом звірки від 11 березня 2014 року №1536-20 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 вересня 2013 року по справі №6/536 (К/9991/1732/11).

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про правомірність оскаржуваної податкової вимоги та відсутність у МГУ-ЦО повноважень зарахувати переплату з частини чистого прибутку у рахунок сплати податкового боргу з податку на додану вартість, оскільки частина чистого прибутку не є податковим платежем, а питання списання помилкового сплаченого платежу з частини чистого прибутку у розмірі 26 035 650,00 грн. знаходиться на розгляді Вищого адміністративного суду України.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Пункт 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначає, що платник податків зобов'язаний зокрема сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 Податкового кодексу України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Як встановлює пункт 57.2 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що у разі прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення контролюючого органу, яким визначено суму грошового зобов'язання, вказане грошове зобов'язання вважається узгодженим з дня набрання відповідним судовим рішенням законної сили та підлягає сплаті платником податків протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження; у разі ж несплати узгодженої суми грошового зобов'язання в установлений строк, така сума вважається податковим боргом, що є підставою для надсилання (вручення) податкової вимоги.

Таким чином, податкова вимога може бути сформована та надіслана (вручена) платнику податків виключно за наявності податкового боргу.

Вирішуючи питання наявності у ПАТ "Укртранснафта" податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 731 199,00 грн., суд встановив наступне.

За даними картки особового рахунку ПАТ "Укртранснафта" з податку на додану вартість вбачається, що сума податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 731 199,00 грн. виникла 24 березня 2014 року у зв'язку із зменшенням переплати з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 10 серпня 2005 року №882/23-4/0, на обліку у якій раніше перебувало ПАТ "Укртранснафта".

Правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 10 серпня 2005 року №882/23-4/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 7 664 143,00 грн. підтверджена постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року в адміністративній справі №2а-350/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року в адміністративній справі №2а-350/12/2670 набрала законної сили від 28 січня 2014 року з моменту проголошення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду.

За таких підстав, якщо на підставі вказаного судового рішення у позивача збільшилася сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, позивач зобов'язаний сплатити таку суму податкового зобов'язання у встановленому Податковим кодексом України порядку.

Докази сплати позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 731 199,00 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідно, така сума є податковим боргом.

При цьому суд звертає увагу, що позивач погоджується із наявністю у нього податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 731 199,00 грн. на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року в адміністративній справі №2а-350/12/2670, про що зазначається у позовній заяві.

З урахуванням доведення факту наявності у ПАТ "Укртранснафта" податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4 731 199,00 грн. суд приходить до висновку, що податкова вимога МГУ-ЦО від 24 березня 2014 року №84-11 прийнята у повній відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, та не знаходить підстав для її скасування.

Суд враховує, що відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів, однак звертає увагу, що бездіяльність МГУ-ЦО щодо не зарахування на підставі заяви позивача переплати з частини чистого прибутку у рахунок сплати податкового боргу з податку на додану вартість не є предметом спору у даній справі, та не спростовує наявності у позивача податкового боргу станом на день винесення оскаржуваної податкової вимоги.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "Укртранснафта" про скасування податкової вимоги МГУ-ЦО від 24 березня 2014 року №84-11 та внесення відповідних змін до картки особового рахунку є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до пунктів 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Враховуючи підтверджену правомірність оскаржуваної податкової вимоги, на думку суду, підстави для зобов'язання відповідача звільнити майно ПАТ "Укртранснафта" з-під податкової застави та виключити її з державних реєстрів застав рухомого та нерухомого майна, і задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, МГУ-ЦО доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної податкової вимоги з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "Укртранснафта" задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що за вимоги майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута з позивача на корить Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству "Укртранснафта" відмовити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (ідентифікаційний код 31570412, 01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко