Постанова № 39603009, 02.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02 липня 2014 року 08:30 № 826/7702/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Борисовій Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Базис Імпекс"

до

Київської митниці Міндоходів

про

визнання протиправним та скасування рішення від 25.04.2014

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Базис Імпекс» (надалі-позивач/ТОВ «Базис Імпекс») з адміністративним позовом до Київської митниці Міндоходів (надалі-відповідач/Митниця), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості №125000003/2014/110099/2 від 25.04.2014 р.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з’явився представник позивача, яка позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити з підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/110099/2 від 25.04.2014 р. (надалі-Рішення №125000003/2014/110099/2) є незаконним та протиправним, та таким, що прийнято з порушеннями норм митного законодавства України.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений. Через відділ документального обігу та контролю суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, водночас, жодних заперечень до суду не подавав.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Зважаючи на відсутність в судовому засіданні представника відповідача та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст.3 та ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі-КАС України), суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмові заперечення відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Базис Імпекс» уклало з фірмою «Jiangmen Huiming Imp.& Exp. Trading Company» (Китай) контракт №ВІ-47 від 02.07.2013 р. (надалі-Контракт №ВІ-47), відповідно до якого позивачу в Україну здійснювалась поставка канцелярських товарів, офісного та шкільного приладдя.

Відповідно до п.2.1 Контракту №ВІ-47 ціна на товар, що поставляється згідно даного контракту, встановлюється в інвойсах в доларах США.

Крім того, відповідно до п.3.1 Контракту №ВІ-47 асортимент, кількість та вартість товару узгоджується між сторонами по кожній поставці в інвойсах та специфікаціях.

Пунктом 5.2 Контракту №ВІ-47 визначено порядок розрахунків, зокрема передплата згідно інвойсів або оплата по факту отримання товару на складі Покупця, чи на умовах відтермінування, але не менше 180 днів, за згодою сторін.

Водночас, відповідно до п.5.3 Контракту №ВІ-47 оплата здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Так, при розмитненні товару позивачем було надано до Київської митниці Міндоходів було подано декларацію митної вартості №125130000/2014/406320 від 17.04.2014 р.

При цьому, митна вартість товару була визначена із застосуванням основного методу – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей додатково було надано Контракт №ВІ-47, інвойс №130830 від 21.02.2014 р., пакувальний лист до інвойсу від 21.02.2014 р., специфікацію до інвойсу від 21.02.2014 р., прайс-лист на продукцію від 03.02.2014 р., сертифікат походження товару форми А №G144407J90240003 від 21.02.2014 р., копію митної декларації країни відправлення №164503476 від 21.02.2014 р., коносамент SHWS201402227 від 27.02.2014 р., автомобільну накладну (CMR) №1428/1 від 16.04.2014 р., договір на перевезення №010213-01 від 01.02.2013 р., довідку про транспортні витрати №650 від 17.04.2014 р.

Однак, у митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, як наслідок відповідачем було повідомлено ТОВ «Базис Імпекс» про необхідність надання останнім додаткових документів, які б підтверджували митну вартість товарів.

Так, на виконання вимог митного органу, щодо надання додаткових документів, 18.04.2014 р. позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів було надано наступні документи, зокрема: прайс-лист виробника на весь асортимент продукції від 01.02.2013 р., проформа-інвойс від 21.02.2014 р., платіжні доручення №02783573 від 28.02.2014 р. (по даній поставці) та №02782809 від 13.12.2013 р. (по передній поставці), вантажно-митні декларації №125130000/2014/400087 від 10.01.2014 р. та №125130000/2014/400585 від 21.01.2014 р., видаткові накладні за січень-лютий 2014 р.

Однак, після вивчення додатково наданих документів, відповідачем було повідомлено про недостатність поданих документів та необхідність подання калькуляції виробника, експертного висновку щодо ціни від експертної організації.

Так, на повторну вимогу відповідача ТОВ «Базис Імпекс» було надано експертний висновок №Ц-280 від 22.04.2014 р. та калькуляцію виробника до інвойсу №130830 від 21.02.2014 р.

Після проведення процедури консультацій, Київською митницею Міндоходів було оформлено Картку відмови №125130000/2014/00121 від 25.04.2014 р. та прийнято Рішення №125000003/2014/110099/2, так як на думку відповідача, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються, не може бути прийнятий у зв’язку з тим, що у наданих декларантом до митного оформлення документах містяться розбіжності, крім того декларантом не надано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Крім того, згідно із вказаними рішеннями митна вартість була скоригована у бік її збільшення.

Як вбачається із оскаржуваного Рішення №125000003/2014/110099/2 відповідачем було запропоновано позивачу, відповідно до ч.3 ст.53 МК України надати додаткові документи, зокрема: висновок експертної організації з посиланням на ресурси в країні експортері, відповідні бухгалтерські документи (видаткові накладні), митну декларацію країни відправлення, платіжні доручення за попередні поставки товарів.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів, ТОВ «Базис Імпекс» було подано нову митну декларацію №125130000/2014/406767 від 25.04.2014 р. та випущено товари у вільний обіг із наданням останнім гарантій відповідно до ч.7 ст.55 МК України.

Таким чином, вважаючи Рішення №125000003/2014/110099/2 протиправним, та таким, що прийняте відповідачем з порушенням положень МК України, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.1 МК України відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно ст.49 МК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Поряд із цим, у ст.52 МК України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.8 ст.52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

При цьому, відповідно ст.53 МК України, документами які підтверджують митну вартість товарів є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у ч.2 та ч.3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст.54 МК України Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів.

Дослідивши, наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення сторін, суд зазначає про наступне.

Відповідно до графи 33 оскаржуваного Рішення №125000003/2014/110099/2 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості» вбачається, що вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), у зв’язку з тим, що надані документи містять розбіжності, при цьому позивачем не надано додаткових документів.

Однак, суд критично ставиться до позиції відповідача та зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, однією з підстав коригування відповідачем митної вартості товарів, було ненадання ТОВ «Базис Імпекс» додаткових документів, однак яких саме документів, не було надано, відповідачем зазначено не було.

В той же, час суд вважає за необхідне звернути увагу, на те, що відповідачем було запропоновано лише подати додаткові документи, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до Київської митниці Міндоходів усі необхідні документи, щодо підтвердження заявленої митної вартості товарів. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об’єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем жодних письмових заперечень по суті позову разом з доказами на їх підтвердження до суду надано не було.

Таким чином, відповідачем не доведено перед судом правомірності винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/110099/2, як наслідок суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Базис Імпекс». Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Імпекс» до Київської митниці Міндоходів – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/110099/2 від 25.04.2014 р.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженої відповідальності «Базис Імпекс» понесені судові витрати в розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. 80 коп. із видатків Державного бюджету України.

4. Стягнути з Київської митниці Міндоходів (адреса: 08307, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 38661040) решту суми судового збору у розмірі 1 571 (одна тисяча п’ятсот сімдесят одна) грн. 20 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва справи №826/7702/14.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б.В. Санін