Рішення № 39601213, 12.06.2014, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/3305/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 року м.Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Андрієць Д.Д.

за участю секретаря - Бєлєнького О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним та дійсним, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним та дійсним.

Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що 05.06.2001 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого він передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18338 грн. для придбання у власність квартири АДРЕСА_1 строком до 05.06.2003 року. 31.07.2013 року відповідач виконав свої зобов'язання за вказаним договором та повернув грошові кошти в сумі 18338 грн. Однак 31.03.2014 року на його адресу надійшов лист ОСОБА_1 з вимогою про повернення вказаних грошових коштів, оскільки останній вважає що кошти за розпискою від 05.06.2001 року були йому надані як особистий дарунок та не підлягають поверненню.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати дійсним договір позики укладений між ним та ОСОБА_2 05.06.2001 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у борг від нього грошові кошти у розмірі 18338 грн. зі строком користування до 05.06.2003 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що відповідач при отриманні правової допомоги був не вірно орієнтований щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем 05.06.2001 року стосовно передачі коштів на суму 18338 грн. В результаті цього він дійсно звернувся до позивача з вимогою про повернення коштів. В даний час відповідач визнає, що вказана сума коштів була передана йому позивачем за договором позики і не заперечує проти задоволення позову.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надані суду докази, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що 05.06.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 18338 грн. для придбання у власність квартири АДРЕСА_1 строком до 05.06.2003 року. Вказане підтверджується розпискою відповідача від 05.06.2001 року. Оригінал даної розписки був наданий суду представником відповідача і досліджений в судовому засіданні.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України у цивільних правовідносинах проголошений принцип свободи договору в сулу якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 п.3 ст. 208 ЦПК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму , що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів , передбачених частиною першою ст. 206 цього Кодексу .

Відповідно до п. 8 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 9 листопада 2009 року, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Договір позики, укладений сторонами 05.06.2001 року був укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч. ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Судом встановлено, що розписка про отримання у позику коштів була підписана відповідачем, що не заперечувалося його представником в судовому засіданні.

За таких обставин за правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, застережень до договору не висловлювали.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Однак, згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

На основі з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд враховуючи те, що відповідач визнав позов і не надав суду доказі, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 14, 57-59, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору укладеним та дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05.06.2001 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 18338 грн. зі строком користування до 05.06.2003 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: