Рішення № 39600443, 02.07.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

02 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Мазурик О.Ф.,Росік Т.В.

при секретарі: Гура А.А..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2014 року

в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, Головного управління Державної міграційної служби України, треті особі: Служба у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстраційного обліку,-

ВСТАНОВИЛА :

В січні 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Зазначав, що з відповідачкою ОСОБА_1 у серпні 2007 року було укладено кредитний та іпотечний договори, умови яких вона порушила. Виниклу кредитну заборгованість ОСОБА_1 не погашає, не дивлячись на рішення суду про її стягнення, вимогу про добровільне звільнення переданої в іпотеку квартири, для реалізації права кредитора укласти договір купівлі-продажу квартири від свого імені, не виконує, й навпаки без згоди кредитора зареєструвала в квартирі інших осіб.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.05.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апелянт зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом безпідставно не було ураховано, що позивач має право на задоволення своїх вимог у зв'язку із порушенням його прав боржницею, яка є одночасно й іпотекодавцем, що реалізувати предмет іпотеки державному виконавцю не виявилося можливим у зв'язку із реєстрацією в іпотечній квартирі після укладання договору іпотеки неповнолітніх осіб, на що згоди іпотекодавець не надавав. Вважає, що отримавши досудову вимогу про виселення та позовну заяву, Відповідач 1 мала час для виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку зареєстрованих у квартирі осіб, проте здійснити це добровільно не бажає.

В суді апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених в ній.

Представник ОСОБА_1- ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу відхилити, вважав що спір вирішений судом правильно.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник Служби у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися.

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала їх повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, колегія суддів приходить до висновку ,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не дотримано визначеної законом процедури звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Проте, погодитися із такими висновками суду у повній мірі не можливо, оскільки вони ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах , що мають значення для справи та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового.

Як убачається з матеріалів справи 08.08.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», яке відступило свої права ТОВ ОТП Факторинг Україна, був укладений кредитний договір № МL - 001/077/2007 за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 163 696.44 швейцарських франків, під 20 % річних терміном до 08.08.2032 року на придбання нерухомого майна.

В цей же день на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір іпотеки № РСL- 001/077/2007 відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1, в якій на час укладення договору ніхто не проживав та не був зареєстрований.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23.06.2011 року, яке набрало законної сили 10.10.2011 року, з ОСОБА_1 та ОСОБА_7, солідарно на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стягнуто заборгованість за кредитом в розмірі 2 068 910.45 грн.

На виконання цього рішення 01.02.2012 року було відкрите виконавче провадження про що винесена постанова ВП № 30970597.

Під час примусового виконання судового рішення державним виконавцем було виявлено, що після укладення договору іпотеки, в іпотечній квартирі протягом 2008-2009 років зареєструвалися 5 осіб, а саме: власник - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, фізична особа - ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2; син ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3; фізична особа -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4; син фізичної особи- ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, що стало підставою для повернення виконавчого листа без виконання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року із змінами та доповненнями у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктами 6.1.,6.2 договору іпотеки встановлено, що Іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на майно у випадку порушення Іпотекодавцем умов кредитного договору або іпотечного договору.

Відповідно до п.6.4.1. цього договору, звернення стягнення на майно здійснюється Іпотекодержателем шляхом позасудового врегулювання, згідно з яким іпотекодержатель набуває право від свого імені продати майно у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно із ч.4 ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

26.12.2013 року цінним письмом з описом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надіслало ОСОБА_1 вимогу про добровільне звільнення квартири за вих. № 3115 ( а.с.35-37), яку вона не виконала. Відправлення такого листа відповідачкою не спростовано й доказів, які б свідчили, що вказаний лист нею не був отриманий ОСОБА_1 не подані.

В суді апеляційної інстанції сторони підтвердили, що з іпотечної квартири відповідачі не виселилися.

Отже, коли позивачем були дотримані вимоги щодо направлення письмової вимоги про добровільне звільнення квартири та витримано тридцятиденний строк до звернення до суду з даним позовом, погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не дотримана процедура повідомлення ОСОБА_1 про виселення, не можливо.

За змістом п.п. е,g,h п. 5.1 зазначеного договору іпотеки іпотекодавець заявляє та гарантує, що укладанням цього договору не порушені права та (або) інтереси третіх осіб і не порушені права дітей; відсутні права будь яких третіх осіб щодо предмету іпотеки (або його частини); за адресою місцезнаходження предмету іпотеки не проживають та не зареєстровані неповнолітні діти, а також інші особи, яких за законом повинен утримувати іпотекодавець, а також відсутні діти та особи, що мають право на користування предметом іпотеки.

П.5.2 пп. g,h Договору іпотеки визначено, що Іпотекодавець зобов'язаний повідомляти Іпотекодержателя про зміну документів, що стосуються предмету іпотеки та без попередньої згоди останнього не реєструвати у переданій в іпотеку квартири третіх осіб.

У порушення вказаних умов договору ОСОБА_1 після укладення договору іпотеки зареєструвала в квартирі: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.1, 33-34).

Усі зазначені особи не є співвласниками квартири переданої в іпотеку,не проживали та не були зареєстровані в ній на час укладення договору іпотеки, а отже не мали й права на користування цією квартирою.

У п. 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним .

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-82цс12.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає заперечення відповідачів проти позову з мотивів реєстрації в іпотечній квартирі неповнолітніх дітей безпідставними.

За таких обставин, позовні вимоги про виселення відповідачів з квартири, яка є предметом іпотеки, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог про виселення відповідачів.

В частині позовних вимог про зняття відповідачів з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, провадження у справі слід закрити оскільки такій спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Крім того, згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою .

Виходячи з наведеного апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309,310, 313-314,316,317ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14.05.2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, Головного управління Державної міграційної служби України, треті особі: Служба у справах дітей Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації, ОСОБА_4 про виселення та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із квартири АДРЕСА_1.

В частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до Головного управління Державної міграційної служби України про зняття з реєстрації провадження у справі закрити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 753/2112

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 8703 /2014

Головуючий у суді першої інстанції: Сухомлінов С.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.