Ухвала суду № 39597904, 13.06.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів - Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

при секретарі - Марчишака Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим, вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про накладення обтяжень про заборону відчуження рухомого майна, скасування стягнення на рухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 8 квітня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим, вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про накладення обтяження про заборону відчуження рухомого майна, скасування звернення стягнення на рухоме майно.

Позивачка зазначала, що 7 серпня 2006 року між нею на ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №MKTWAU01050096 про надання кредиту в сумі 34085 гривень строком до 7 серпня 2013 року для придбання легкового автомобіля, в тому числі на сплату страхових платежів зі страхування даного кредиту у випадку його непогашення в розмірі 15629 гривень.

На забезпечення виконання кредитного договору 7 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПриватБанк» було укладено договір застави придбаного за отримані в кредит кошти автомобіля марки ВАЗ 21043, 2006 року випуску, тип - легковий універсал, номер кузова - НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, і накладено на автомобіль обтяження у виді заборони на відчуження.

До листопада 2009 року позивачка своєчасно, щомісячно, з 25 по 30 число, погашала кредит по 730 гривень, а з листопада 2009 року на усну телефонну пропозицію відповідача - по 1000 гривень щомісячно і до 30 серпня 2011 року повністю погасила кредит.

За власними підрахунками майже 10000 гривень позивачка переплатила відповідачу, оскільки отримавши реально у відповідача 34085 гривень вона достроково виплатила йому 50246 гривень. З незрозумілих причин працівники відповідача по телефону систематично вимагали від позивачки оплатити ще страхування по кредиту в сумі 15629 гривень, яку вона у відповідності до п.2.2.7 кредитного договору зобов'язана відшкодовувати ПАТ КБ «Приватбанк» лише в тому випадку, якщо би Банк сплатив страховій компанії вищеназвані щомісячні платежі, чого насправді не було.

У березні 2013 року відповідач зареєстрував у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на вказаний вище автомобіль.

ОСОБА_1 важає, що нею повністю виконано умови укладених договорів про надання кредиту та заставу автомобіля, що у відповідності до ст. 599 ЦК України привело до припинення зобов'язань, які витікали з цих договорів в зв'язку з їх реальним виконанням, а значить і до втрати підстав для збереження обтяження у виді заборони на відчуження і тим більше для звернення стягнення на автомобіль, оскільки такі заходи у відповідності зі ст. 20 Закону України «Про заставу» та п.п. 15.7.1, 15.7.3, 15.89, 27 укладеного між ними договору застави можуть застосовуватися в період дії кредитного договору в кінцевому рахунку при даних обставинах лише у випадку невиконання нею графіку погашення кредиту.

Наведені дії відповідача порушують її права і законні інтереси, оскільки його працівники систематично телефонують їй, навіть в нічний час, і в категоричній формі вимагають сплатити міфічну заборгованість, погрожують відібранням автомобіля або будинку і різними іншими карами. З подібними вимогами приїжджали до неї додому, чим травмують її, людину похилого віку, а збереження обтяження та звернення стягнення на автомобіль порушує її права законного власника належним чином користуватися автомобілем.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд визнати, що укладені між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір №MKTWAU01050096 від 7 серпня 2006 року та договір застави рухомого майна №MKTWAU01050096 від 7 серпня 2006 року припинили свою дію у зв'язку з повним виконанням нею кредитного договору №MKTWAU01050096 від 7 серпня 2006 року, вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про накладення на належний їй на праві власності автомобіля марки ВАЗ 21043, 2006 року випуску, тип - легковий універсал, номер кузова - НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, обтяження про заборону відчуження, скасувати зареєстроване в цьому ж реєстрі звернення стягнення на зазначений автомобіль, стягнути з відповідача на її користь 400 гривень витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

Рішенням Тячівського районного суду від 8 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального права, неповного встановлення обставин справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просила скасувати оскаржуване нею рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_2, який по довіреності представляє інтереси позивачки, підтримав апеляційну скаргу.

Представник публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_3 просила відхилити апеляційну скаргу як необгрунтовану та безпідставну і залишити без змін рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню

Судом встановлено, що 7 серпня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та позивачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №MKTWAU01050096, за яким позивачці було надано кредит в розмірі 49714 гривень у вигляді непоновлювальної кредитної лінії, яка складається із суми 34085 гривень для купівлі автомобіля та суми 15629 гривень для сплати страхових платежів згідно договору, зі сплатою 1,25% місячних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 6 серпня 2013 року (а.с.27-28).

Відповідно до п.1.1 цього договору позивачка ОСОБА_1 зобов'язалася з 25-го по 30-е число кожного місяця, сплачувати щомісячний платіж в розмірі 729,89 гривень для погашення заборгованості за кредитним договором, який складається із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, комісії.

Зобов'язання за вказаним кредитним договором було забезпечено договором застави рухомого майна №MKTWAU01050096 від 7 серпня 2006 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та позивачкою ОСОБА_1, яка передала в заставу Банку автомобіль марки «ВАЗ 21043», 2006 року випуску, тип - легковий універсал, номер кузова - НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.22-26).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 18 вересня 2006 року за №9154831 на підставі договору застави рухомого майна №MKTWAU010500967 від 7 серпня 2006 року зареєстровано обтяження щодо заборони відчуження автомобіля марки ВАЗ 21043, 2006 року випуску, тип - легковий універсал, номер кузова-НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.21).

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 20 грудня 2012 року за №39468418 на підставі договору застави рухомого майна №MKTWAU010500967 від 7 серпня 2006 року зареєстровано звернення стягнення на майно (а.с.20).

Згідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

В ст. 593 ЦК України зазначено, що право застави припиняється також у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що за період з 7 серпня 2006 року по 24 грудня 2013 року ОСОБА_1 сплатила 51858,19 на погашення кредитної заборгованості по кредитному договору №MKTWAU010500967 від 7 серпня 2006 року і цього не заперечував її представник ОСОБА_2 (а.с.76-127).

Представники Банку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з посиланням на розрахунок заборгованості за кредитним договором №MKTWAU010500967 від 7 серпня 2006 року, згідно якого станом на 23 січня 2013 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитом в сумі 24391,13 грн., заперечує повне погашення кредиту позивачкою і ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження погашення кредиту в повному обсязі.

З огляду на викладене відповідає вимогам закону та матеріалам справи висновок суду, що зобов'язання по кредитному договору №MKTWAU010500967 від 7 серпня 2006 року не припинені, оскільки позивачка ОСОБА_1 не в повному обсязі погасила заборгованість по вказаному вище договору та не оскаржувала дії ПАТ КБ «Приватбанк» щодо правильності зарахування сплачених нею кредитних коштів в рахунок погашення тіла кредиту.

Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим, вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису про накладення обтяження про заборону відчуження рухомого майна, скасування звернення стягнення на рухоме майно.

На підставі ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу позивачки слід відхилити як необгрунтовану та безпідставну і залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 8 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: