Постанова № 39597736, 16.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2014р. Справа № 876/4442/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Клюби В.В.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): Посікіра Р.Р.,

відповідача у справі: Рацин Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль", м.Тернопіль

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. у справі №2а-1970/2675/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль", м.Тернопіль

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (правонаступник - Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області), м.Тернопіль

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль" звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, просило скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0000072305 від 31.01.2012р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. було відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2012р. №0000072305.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено фактичного здійснення господарської операції по купівлі-продажу макулатури від ФОП ОСОБА_3, а долучені позивачем до матеріалів справи документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, правомірності обставин, викладених в позовній заяві.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль", яке просить скасувати постанову через неправильне застосування норм чинного законодавства, неповне дослідження матеріалів справи та позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 16.06.2014р. з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль": Посікіра Р.Р., який доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав у повному обсязі, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

Представник Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області: Рацин Р.Р. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників апелянта (позивача у справі) та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби було проведено виїзну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль" щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку особи та дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р., результати якої оформлено актом від 18.01.2012р. №312/23-05/31490751.

В ході перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 343340,03грн., в тому числі за вересень 2011р. в сумі 153915,09грн., за жовтень 2011р. в сумі 189424,94грн.

За результатами розгляду акта перевірки від 18.01.2012р. за №312/23-05/31490751 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012р. №0000072305 про донарахування 429175,00грн. податку на додану вартість, в тому числі 343340,00грн. за основним платежем та 85835,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначених вище висновків податковий орган дійшов, зокрема, на підставі наступного:

Як зазначено в акті перевірки, від Рокитнянської МДПІ в Київській області отримано лист від 06.12.2011р. за №1150/7/17-010, зокрема, копію постанови від 26.10.2011р. про порушення кримінальної справи по ФОП ОСОБА_3 за фактом фіктивного підприємництва за ст.205 Кримінального Кодексу України.

Згідно з Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 26.10.2001р. встановлено, що 18.05.2007р. у м.Рокитне Київської області невстановлені особи, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на створення суб'єкта підприємницької діяльності, використовуючи реквізити громадянина ОСОБА_3, не маючи наміру на здійснення статутної діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, створили ФОП ОСОБА_3 В подальшому, невстановлені особи, використовуючи реквізити ФОП ОСОБА_3, без його відома здійснювали діяльність по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ іншим реально діючим суб'єктам господарської діяльності, внаслідок чого державі заподіяна матеріальна шкода у великих розмірах. Таким чином, невстановлені особи, що діяли від ФОП ОСОБА_3, здійснювали спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, чим вчинили злочин, передбачений ч.2.ст.205 КК України.

На підставі цієї інформації в Акті перевірки стверджується, що відповідно до інформації, наданої УБОЗ МВС України, усі операції купівлі-продажу ФОП ОСОБА_3 не спричиняють настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

На підставі вищевикладеного та результатів проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства щодо взаєморозрахунків з контрагентами, відповідачем встановлено заниження до сплати податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 343340,03грн., в тому числі за вересень 2011р. в сумі 153915,09грн., за жовтень 2011р. в сумі 189424,94грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та недоведеність позивачем обставин, викладених в позовній заяві, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість, то відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України).

Згідно із вимогами п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно із вимогами ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податкова накладна, згідно з п.201.6. ст.206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.201.7. та п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, слід зазначити, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Зважаючи на наведене, а також відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Разом з тим, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Фактичне здійснення зазначених в Акті перевірки господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль" та ФОП ОСОБА_3 підтверджується доказами, наданими позивачем та дослідженими колегією суддів, зокрема, наступними.

25.08.2011р. між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу №55/11із, у відповідності до якого Продавець (ФОП ОСОБА_3) зобов'язався передати у власність Покупця (позивача) макулатуру (Товар), а позивач своєчасно прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.

На виконання умов зазначеного Договору у вересні-жовтні 2011р. позивачем було придбано у ФОП ОСОБА_3 макулатуру різної якості у відповідності до ДСТУ 3500:2009 (технічних умов макулатури паперової і картону) на підставі товарно-транспортних, податкових та видаткових накладних на загальну суму 2060040,36грн.

Придбану у ФОП ОСОБА_3 макулатуру позивач реалізував на Відкрите акціонерне товариство "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" у відповідності до Договору поставки товару №1006 від 27.12.2010р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль" (Продавець).

У відповідності до вимог п.4.2 зазначеного Договору, перевезення макулатури здійснювалось автопідприємствами на замовлення ВАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", яку останній у використовував в господарській діяльності - для виробництва картону та гофрокартону.

Факт реального виконання даних договорів підтверджується, зокрема, записами у бухгалтерському обліку, видатковими і податковими накладними, довіреностями на отримання товару, комісійними актами приймання макулатури по кількості і якості, записами у бухгалтерському обліку. Оригінали зазначених документів у повному обсязі були використані для проведення перевірки, про що свідчать записи з переліком первинних документів в Акті перевірки на стр.11-13, копії зазначених документів додані до позовної заяви.

Факт здійснення транспортних перевезень від Вантажовідправника (ФОП ОСОБА_3) до Вантажоотримувача (Відкритим акціонерним товариством "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат") через позивача підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Таким чином суд першої інстанції помилково не взяв до уваги товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, ствердивши, що на підтвердження виконання умов Договору купівлі-продажу №55/11 із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 позивачем до матеріалів справи долучено тільки видаткові накладні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження суду першої інстанції про те, що ні під час проведення перевірки податковим органом, ні під час судового розгляду справи, Позивачем не надано первинних документів щодо підтвердження руху товару (макулатури) від продавця до товариства.

Також безпідставним є твердження суду першої інстанції про те, що оскільки місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 по збору макулатури є населенні пункти на території Київської області, то і в представлених представником позивача товарно-транспортних накладних мала б бути відображена інформація про переміщення товару з Київської області в місто Тернопіль, оскільки воно не враховує особливостей господарських операцій по поставці макулатури, які склалися між їх учасниками.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наявні у матеріалах справи податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

На підставі описаних вище господарських операцій позивач відніс до складу податкового кредиту 343340,03грн., в тому числі за вересень 2011р. в сумі 153915,09 грн., за жовтень 2011р. в сумі 189424,94грн., сплачених постачальнику у вартості придбаного товару (макулатури).

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем ФОП ОСОБА_3 був зареєстрований у встановленому порядку, не був виключений з ЄДРПОУ, перебував на обліку в органах державної податкової служби та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів прийшла до висновку про те, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль" у ФОП ОСОБА_3 зазначених вище товарів, які використовувались позивачем в господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом за період, що перевірявся.

Щодо викладених в акті від 18.01.2012р. доводів про фіктивне підприємництво ФОП ОСОБА_3, то колегія суддів встановила, що Шевченківський районний суд м.Києва постановою від 05.04.2012р., яка вступила в законну силу, скасував згадану вище постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України у Київській області про порушення кримінальної справи за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Крім того, колегія суддів бере до уваги ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012р., якою залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2012р., якою визнано протиправним та скасовано наказ Рокитнянської МДПІ Київської області про проведення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_3, за результатами якої податковий орган визнав нікчемними правочини, укладені ОСОБА_3 з іншими суб'єктами господарювання. З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з ОСОБА_3 є надуманими та спростовуються долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а отже не доводять порушення позивачем податкового законодавства.

Стосовно самого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У даному випадку колегія суддів взяла до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011р. в справі №21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У пункті 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Відповідно до п.6 розділу ІІ цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пп.83.1.1. 83.1.2. 83.1.383.1.4. 83.1.6. п.81.3 ст.83 ПК України).

Всупереч наведеній нормі, орган ДПС досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства. Проте, висновки про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відповідач зробив з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. Встановивши що правочин має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст.204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання.

За змістом статті 228 ЦК України у редакції, яка діє з 01.01.2011р., правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, належать до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

З цього приводу слід також додати, що відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", щоб вважати правочин нікчемним, необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, але й встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На основі наведеного вище колегія суддів прийшла до висновку про те, що прийняте на основі висновків акта перевірки від 18.01.2012р. податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012р. №0000072305 не відповідає критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, а тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позов слід задоволити в повному обсязі.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль", м.Тернопіль на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. у справі №2а-1970/2675/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль", м.Тернопіль до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (правонаступник - Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області), м.Тернопіль про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. у справі №2а-1970/2675/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль", м.Тернопіль до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (правонаступник - Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Тернопільській області), м.Тернопіль про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги позивача задоволити.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області №0000072305 від 31.01.2012р.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя В.В. Клюба

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.06.2014р.