Рішення № 39593764, 01.07.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1729/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Мумига І. М.

Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої - судді Чорнобривець О.С.

суддів - Кіселика С.А.

Кодрула М.А.

за участю секретаря- Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 13 травня 2014 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, вилучення та передачі заставного майна,-

встановила:

У березні 2014 року Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі Банк) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, вилучення та передачі заставного майна в заклад.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2014 року провадження в частині звернення стягнення на предмет застави закрито з підстав п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки існує рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 20.11.2012 року, яке набрало законної сили, з того самого спору, між тими самими сторонами і яким звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 28.03.2005 року.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2014 року в іншій частині позов задоволено. Судом ухвалено про вилучення у відповідача ОСОБА_3 та передачі в заклад ПАТ КБ „Приватбанк" предмет застави - автомобіль УАЗ, модель: 315201, рік випуску: 1988, тип ТЗ: Легковий фаетон, № кузова/шасі: НОМЕР_1. реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3; - комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля.

Додатковим рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати в сумі 1004,76 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. Також скасувати додаткове рішення суду, вказуючи на те, що він є інвалідом ІІ групи, тому стягнення з нього на користь позивача судових витрат по справі є безпідставним.

Заслухавши доповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.03.2005 року ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» уклали кредитний договір № KGK0SK00003154, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 10 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим строком повернення 27.03.2007 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач 28.03.2005 року уклали договір застави рухомого майна - автомобіля УАЗ, модель: 315201, рік випуску: 1988, тип ТЗ: Легковий фаетон, № кузова/шасі: НОМЕР_1. реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 20.11.2012 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №КОК08К00003154 від 28.03.2005 року в сумі 64 789,43 грн. звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль УАЗ, модель: 315201, рік випуску: 1988, тип ТЗ: Легковий фаетон, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень для здійснення продажу.

До реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 14.03.2012року внесено відомості про реєстрацію звернення стягнення(а.с.14).

Відповідач зобов'язання за укладеними договорами не виконує, заборгованість не погашена. Згідно з розрахунком позивача станом на 28.02.2014 року відповідач має заборгованість - 100 476.11 грн., в тому числі: 5818.16 грн. - заборгованість за кредитом; 29853.25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 64804.70 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Встановлено, автомобіль перебуває у володінні відповідача.

Письмове повідомлення банку від 04.02.2014року про виконання обов'язку за договором відповідачем залишено без виконання(а.с.7).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона(божник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст.11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.ст.13,14 ЦК України цивільні права здійснюються, а цивільні обов'язки виконуються у межах, визначених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст.575 ЦК України визначено, що закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

На підставі укладеного сторонами договору застави майно знаходиться в розпорядженні заставодавця.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про заставу", заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Положення ст.44 цього ж Закону передбачають виникнення закладу, як самостійного виду застави, на підставі договору, закону або рішення суду.

Як убачається, пункт 3.5 укладеного сторонами договору застави, зобов'язує позичальника протягом одного дня з моменту отримання письмової вимоги Банку передати йому предмет застави в заклад по акту прийому-передачі, який підписується сторонами, після чого Банк набуває право на заклад.

Таким чином, колегія суддів висновок суду про передачу автомобіля в заклад банку вважає правильним.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом строків позовної давності, передбачених ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення нарахованої пені за невиконання умов договору.

Розмір невиконаного зобов'язання, у забезпечення якого був переданий в заставу автомобіль та з цих підстав на нього було звернено стягнення, був визначений рішенням апеляційного суду від 20.11.2012 року, яке набрало законної сили. Зазначений позивачем борг у розмірі 100476.11 грн. на час пред'явлення цього позову, відповідачем не заперечувався, заяв до суду першої інстанції про застосування строку позовної давності надано не було.

Виходячи з положень ст.257,ст.258, ч.2 ст.264 ЦК України та встановлених обставин справи, підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Крім того, оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про стягнення кредитної заборгованості, предметом позовних вимог є передача предмету застави в заклад заставодержателя.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо передачі заставного майна в заклад, тому відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишається в цій частині без змін.

Оскаржуване позивачем додаткове рішення про розподіл судових витрат. суд ухвалив з власної ініціативи відповідно до п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України, при цьому на врахував те, що відповідач є інвалідом ІІ групи.

Відповідно п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів І та ІІ груп.

В матеріалах справи наявна копія пенсійного посвідчення інваліда ІІ групи на ім'я ОСОБА_3, термін дії якого до 30.04.2015 року ( а.с. 67).

За таких обставин стягнення судового збору з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» є безпідставним. Додаткове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України понесені ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1004,76грн. підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 13 травня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Стягнути на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1004,76грн. з держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: