Постанова № 39592081, 26.06.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р. Справа № 906/113/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників:

позивача: Зав`язун Василь Степанович, довіреність №14/204 від 29.04.2014р.

відповідача 1: Губарець Олександр Васильович, доручення №108 від 10.06.2014 р.

відповідача 2: Костюкевич-Тарнавська Олена Валеріївна, довіреність №408 від 10.06.2014р;

Білошицька Ніна Василівна, довіреність №394 від 03.06.2014р.

відповідача 3: не з`явився

відповідача 4: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.14 р. у справі № 906/113/14

за позовом Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (м. Житомир)

до відповідача 1 Лугинської районної ради (смт. Лугини, Житомирська область);

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (м.Коростень);

до відповідача 3 Приватного підприємства "Едельвейс-Луг" (смт.Лугини, Житомирська область);

до відповідача 4 Лугинської селищної ради (смт.Лугини, Житомирська область)

про визнання недійсними результатів аукціону від 04.05.2011 р., договору купівлі-продажу від 26.05.2011 р., договору оренди землі від 29.09.2011 р. та рішень Лугинської селищної ради № 184 від 21.07.2011 р. та виконавчого комітету Лугинської селищної ради № 46 від 26.04.2012 р.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 р. у справі № 906/113/14 задоволено позов Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України в повному об'ємі, а саме визнано недійсним аукціон від 04.05.2011 року, результати якого оформлені протоколом аукціону з продажу лота 02/11 - нежитлових будівель, розташованих за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Р. Люксембург, 19; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26.05.2011 року нежитлових будівель, за результатами аукціону, між Лугинською районною радою та ТОВ "Автосвіт ЛТД"; визнано недійсним рішення восьмої сесії 6 скликання Лугинської селищної ради №184 від 21.07.2011 року "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському комітету ТСО України; визнано недійним договір оренди землі від 29.09.2011 року, укладений між Луганською селищною радою та ТОВ Автосвіт ЛТД"; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради № 46 від 26.04.2012 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України; Закон України "Про місцеве самоврядування" (ст. 25); рішення господарського суду Житомирської області по справам № 21/5007/1109/12 та №906/1281/13, якими на думку суду першої інстанції встановлені факти, що мають значення для цієї справи та на підставі частини 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу (надалі в тексті - ГПК України), не доводяться знову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач 2 - ТОВ "Автосвіт ЛТД" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

В засіданні суду апеляційної інстанції 11.06.2014 року та 26.06.2014 року представник відповідача 2 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у ній. Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 року у справі № 906/113/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача - Житомирської обласної організації сприяння обороні України заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду Житомирської області від 14.04.2014 року. у справі № 906/113/14 є законним та обґрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач 1 та відповідач 4 підтримують апеляційну скаргу відповідача 2.

Відповідач 3 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений, відзив на апеляційну скаргу не надав, що на підставі статті 102, 103, 104, 105 ГПК України, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

На підтвердження доводів апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (надалі - відповідач 2) зазначає про безпідставне посилання судом першої інстанції на рішення по справам №221/5007/1109/12 та №906/1281/13 господарського суду Житомирської області, як на підставу звернення до суду. Відповідно до ст. 1 ГК України, право на звернення до суду має підприємство, установа, організація, інша юридична особа (у тому числі іноземна), громадяни, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Так як позивач - Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України не була ні орендарем, ні власником зазначеного майна, відповідно суд не має підстав для застосування ст. 35 ГПК України, про що зазначено у вказаних рішеннях суду та, відповідно, для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Як встановлено рішенням господарського суду Житомирської області від 27.11.2012 року по справі № 21/5007/1109/12 (яке набрало законної сили) в процесі дослідження Статутів Житомирської обласної організації ТСО України (яка по цій справі виступала в якості позивача) "Товариство та його організації (районні, міжрайонні, міські, обласна) є юридичними особами і мають право розпоряджатися майном і засобами, відкривати і закривати розрахункові та інші рахунки в установах банків, проводити по них грошово-розрахункові операції, укладати договори і угоди, видавати довіреності, бути позивачами і відповідачами в суді…". З наведеного, можна зробити висновок про те, що Лугинський районний комітет ТСО України і Житомирський обласний комітет ТСО України є окремими юридичними особами, можуть бути окремими позивачами, відповідачами в суді, з окремим колом повноважень в суді для зазначених осіб.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Так, способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначена норма ЦК України - ч. 2. статті 16, кореспондує з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним аукціону. Тобто позовна вимога позивача про визнання недійсним аукціону від 04.05.2011 року, не відповідає встановленим законом способам захисту порушених прав, так як аукціон є спеціальною процедурою, за результатами якої укладається договір купівлі-продажу. Договір є результатом, а аукціон - засобом його досягнення. Сам по собі аукціон не є підставою відчуження майна. Тому, висновок суду першої інстанції про те, що відчуження майна з аукціону відноситься до угод купівлі-продажу є помилковим.

Відповідно до положень статті 33 ГПК України, позивач повинен довести факт порушення правил проведення аукціону. Всупереч зазначеним вимогам, позивачем не визначено, якому саме законодавству не відповідає проведення аукціону та в чому це порушення полягає. Згідно з протоколом проведення відкритих торгів від 04 травня 2011 року, ТОВ "Автосвіт ЛТД" сплатило продавцю 56300,00 грн.

Відповідно до п.3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" при реалізації майна на прилюдних торгах предметом спору може бути визнання недійсним протоколу торгів. Позивач натомість, у своєму позові, вимогу про визнання недійсним протоколу торгів не заявляв.

Господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги, що при вирішенні справ про визнання прилюдних торгів недійсними необхідно враховувати наявність таких факторів, як порушення норм законодавства при проведенні прилюдних торгів та порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Жодних з наведених підстав позивач ні в позові, ні в запереченнях на апеляційну скаргу, не зазначає.

Окрім того, згідно ст. 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 № 2171-XII, (редакція від 21.04.2011 р.) аукціон, конкурс може бути припинено і об'єкт знімається з торгів, конкурсного відбору на вимогу будь-кого з його учасників або органу приватизації у випадках, коли: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 цього Закону, та терміну її опублікування; об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені цим Законом.

Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійсними подається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації у місячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

Таким чином, аукціон проводився відкрито, у відповідності до вимог закону, що визнано представником позивача в судовому засіданні, який зауважив, що претензій щодо організації та порядку проведення аукціону немає.

Колегія суддів вважає, що на момент проведення аукціону спірний об'єкт обгрунтовано був включений до переліку об'єктів, який підлягає приватизації і продажу з прилюдних торгів.

17 травня 2011 року Лугинською селищною радою було видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі, а саме: нежитлову будівлю площею 375,3 кв.м., нежитлову будівлю гаража площею 61,1 кв.м., нежитлову будівлю гаража площею 75,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19 та здійснено державну реєстрацію права власності будівель за територіальною громадою сіл, селищ Лугинського району.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

26 травня 2011 року між Лугинською районною радою, (яка представляє територіальні громади сіл, селищ Лугинського району) та ТОВ "Автосвіт ЛТД" укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі площею 375,3 кв.м., нежитлової будівлі гаража площею 61,1 кв.м., нежитлової будівлі гаража площею 75,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19, посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу ОСОБА_5 На підставі зазначеного договору, КП «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради» зареєстровано право власності на вищезазначені нежитлові будівлі за ТОВ "Автосвіт ЛТД".

Відповідно, безпідставним є посилання позивача на ст.658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару, оскільки на момент укладання договору купівлі-продажу Лугинська районна рада мала зареєстроване у встановленому законом порядку право власності на спірні приміщення, а отже і мала право продажу приміщень.

Відповідно до статті 203 ЦК України, передбачено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 2 і відповідачем 4 було дотримано вимог вказаної вище правової норми під час укладання договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 26 травня 2011 року, а тому правочин є чинним, зокрема: зміст спірного договору купівлі-продажу не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства; як відповідач 2 так і відповідач 4 мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення відповідача 2 та відповідача 4 під час укладання договору купівлі-продажу було вільним і відповідало їх внутрішній волі; договір купівлі-продажу спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме відповідач 4 передав, а відповідач 2 прийняв у власність нежитлові будівлі та сплатив за нього грошову суму коштів як ціну за його відчуження.

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. При таких обставинах, правочин може бути визнаний недійсним лише в тому випадку, якщо саме в момент його вчинення сторонами не було дотримано вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що в момент вчинення договору купівлі-продажу нежитлових будівель, що розташовані за адресою: смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, 19 сторонами правочину було досягнуто всіх істотних умов договору, дотримано вимог встановлених ст. 203 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання недійсним вказаного вище договору з підстав передбачених ст. 215 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Житомирського області від 11 вересня 2013 року було порушено провадження у справі № 906/1281/13 за позовом Житомирської обласної організації ТСОУ до Лугинської селищної ради про визнання недійсним рішень виконкому Лугинської селищної ради № 56 від 29.04.2011 року «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб», № 46 від 26.04.2012 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб", і рішення восьмої сесії УІ скликання від 21.07.2011 року № 184 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України".

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2013 року позов задоволено частково, а саме визнано недійсним рішення виконавчого комітету Лугинської селищної ради № 56 від 29.04.2011 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб". Постановою Вищого господарського суду України від 03 березня 2014 року рішення господарського суду від 31 жовтня 2013 року в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Лугинської селищної ради 21.07.2011 року № 184 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" скасовано, а справу у цій частині направлено для нового розгляду.

Згідно ухвали господарського суду Житомирської області від 25 березня 2014 року відкрито провадження по справі № 906/1281/13 в частині визнання недійсним рішення Лугинської селищної ради 21.07.2011 року № 184 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України".

Ухвалою господарського суду Житомирської області 03 лютого 2014 року порушено провадження у справі № 906/113/14, предметом спору серед інших є зокрема вимога про визнання недійсними рішень виконкому Лугинської селищної ради № 46 від 26.04.2012 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб", та восьмої сесії УІ скликання від 21.07.2011 року № 184 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України".

Відповідно до ухвали господарського суду Житомирської області від 14 квітня 2014 року по справі № 906/1281/13, провадження у справі в частині визнання недійсним рішення Лугинської селищної ради від 21.07.2011 року № 184 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 906/1281/13.

Відповідно до п.2 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду якщо у провадженні господарського суду, або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Тому, позовну вимогу у справі в частині визнання недійсним рішення виконкому Лугинської селищної ради № 46 від 26.04.2012 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб", колегія суддів вважає за необхідне залишити без розгляду.

Щодо визнання недійсним рішення восьмої сесії УІ скликання від 21.07.2011 року №184 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно рішення виконкому Лугинської селищної ради № 112 від 22.10.1997 року "Про затвердження матеріалів по встановленню окружної межі земельної ділянки та виготовлення державного акта на право постійного користування землею Лугинського РК ТСО України Житомирського ОК ТСО України" затверджено матеріали по встановленню окружної межі земельної ділянки в натурі для виготовлення державного акта на право постійного користування землею Лугинському РК ТСО України Житомирського ОК ТСО України і закріплено за Лугинським РК ТСОУ земельну ділянку площею 0,4092 га., яка розташована на території Лугинської селищної ради. Пунктом 2 вказаного рішення надано дозвіл Житомирському філіалу Інституту землеустрою виготовити Лугинському РК ТСО України державний акт на право постійного користування землею.

Всупереч зазначеному рішенню 23 жовтня 1997 року, Лугинською селищною радою видано державний акт на право постійного користування землею Житомирському обласному комітету ТСО України.

Відповідно до статті 7 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990 року (надалі - ЗК України), у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам, організаціям; громадським об'єднанням; релігійним організаціям; промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям; організаціям, зазначеним у статті 70 цього Кодексу, для потреб оборони; для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам; житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам; спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Відповідно до постанови Бюро Житомирського обласного комітету ТСОУ від 20.06.1996 року, у зв'язку з фактичним, на протязі значного відрізку часу, невиконання Статуту ТСОУ, постановлено вважати таким, що самоліквідувався, Лугинський РК ТСОУ. Наказом Житомирського ОК ТСОУ від 20.06.1996 року № 70-а з 20 жовтня 1996 року ліквідовано Лугинську районну організацію ТСОУ. Тобто, на момент прийняття (22.10.1997 р.) Лугинською селищною радою рішення про затвердження матеріалів по встановленню окружної межі земельної ділянки в натурі для виготовлення державного акта на право постійного користування землею Лугинському РК ТСО України, Лугинський РК ТСОУ вже був ліквідований. В державному акті на право постійного користування земельною ділянкою зазначено не вірну інформацію щодо користувача земельної ділянки. Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється у разі ліквідації юридичної особи - орендаря. Не врахування зазначеної обставини судом першої інстанції, потягло за собою порушення норм матеріального права та ухвалення необґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до п. "е" ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Внаслідок переходу права власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться на земельній ділянці, на який отриманий акт постійного користування, право користування нею переходить до цієї особи.

З аналізу ч.2 ст. 120, п. "е" ст. 141 ЗК України, ст. 377 ЦК України слідує, що у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості відбувається перехід до набувача прав на відповідну земельну ділянку.

Тому колегія суддів вважає, що порушення прав позивача по цій справі не відбулося; сесія Лугинської селищної ради своїм рішенням № 184 від 21.07.2011 року правомірно припинила позивачу право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4092 га., яка знаходиться в смт. Лугини по вул. Р.Люксембург, 19, у зв'язку з набуттям ТОВ "Автосвіт ЛТД" права власності на зазначене майно.

Матеріали справи зворотних доказів не містять.

Оскільки, при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. п. 2 ст. 81, 99, 101, 103-105, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авосвіт ЛТД" задоволити частвово, рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 року у справі №906/113/14 скасувати і прийняти нове рішення.

1. В позові про:

- визнання недійсним аукціону, оформленого Протоколом аукціону з продажу лота 02/11 - нежитлових будівель, розташованих за адресою: Житомирська область, смт.Лугини, вул. Р.Люксембург, 19, від 04.05.2011р. покупцеві ТОВ "Автосвіт ЛТД", організатором якого (аукціону) було Приватне підприємство "Едельвейс-Луг";

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 26.05.2011р. за результатами аукціону між Лугинською районною радою (продавцем) та ТОВ "Автосвіт ЛТД" (покупцем), за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити відповідно до умов цього договору 56300,00 грн. за нежитлові будівлі, а саме: нежитлову будівлю (літ.А) загальною площею 375,3 м.кв., нежитлову будівлю (літ.Б) гаража загальною площею 61,1 м.кв., нежитлову будівлю (літ.Г) гаража загальною площею 75,3 м.кв., які розташовані за адресою: Житомирська область, смт. Лугини, вул. Рози Люксембург, буд 19 та застосування наслідків недійсності договору, передбачених законом;

- визнання недійсним договору оренди землі від 29.09.2011р., укладеного між Лугинською селищною радою (орендодавцем) і ТОВ "Автосвіт ЛТД" (орендарем), за яким орендодавець надає а орендар приймає в платне користування земельну ділянку площею 0,4223 га для комерційного використання за адресою: вул. Рози Люксембург, 19, смт. Лугини Лугинського району та застосування наслідків недійсності договору, передбачених законом;

- визнання недійсним рішення від 26.04.2012р. №46 виконкому Лугинської селищної ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних осіб" - відмовити.

2. Позов в частині визнання недійсним рішення восьмої сесії 6 скликання Лугинської селищної ради від 21.07.2011р. №184 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Житомирському обласному комітету ТСО України" - залишити без розгляду.

3.Стягнути з Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України (10008, м.Житомир, вул.Івана Кочерги, 2-а, код 02724825) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт ЛТД" (11500, м.Коростень, вул. Жовтнева, 50 Житомирської області, код 30912933), 2436 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 906/113/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.