Постанова № 39592068, 02.07.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 902/1392/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Демянчук Ю.Г. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.14 р. у справі № 902/1392/13

за позовом приватного підприємства "Феодосія-Агро"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 85 485, 12 грн. шкоди

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року приватне підприємство "Феодосія-Агро" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 85 485,12 грн. шкоди /т.1, а.с.3-9/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.05.2014 року у справі № 902/1392/13 (головуючий суддя Банасько О.О., суддя Говор Н.Д., суддя Мельник П.А.) позов ПП "Феодосія-Агро" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 85 485,12 грн. шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП "Феодосія-Аро" - 26 194,54 грн. - шкоди, 527, 20 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Відмовлено в стягненні 16 113,86 грн. майнової шкоди, 25 000,00 грн. - моральної шкоди, 4 000,00 грн. - витрат на послуги юристів, 14 176,72 грн. - витрат на нарахування заробітної плати охоронцям /т.4, а.с.206-210/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач ФОП ОСОБА_1 звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Вінницької області у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- матеріали справи не містять доказів того, що площа потрави встановлена шляхом вимірювання будь-яким приладдям чи засобом, що має відповідну сертифікацію для проведення обмірів на площині;

- акти обстеження полів, що постраждали від потрави складені з порушенням постанови КМУ від 19.04.1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», яке повинно застосовуватись до спірних правовідносин за аналогією права в частині скликання комісії, повідомлення зацікавлених осіб;

- відповідач не залучався та не брав участі в складанні відповідних актів;

- відповідач не притягувався до адміністративної відповідальності за потраву посівівзгідно ст. 104 КУпАП, що свідчить про відсутність його вини;

- позивачем не доведено прив'язки площі потрави до межових знаків, що встановлюються відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої наказом Держкомітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для задоволення позову відсутні, просить рішення господарського суду Вінницької області у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Вінницької області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з'ясував обставини справи та дослідив докази у справі, постановив законне та обгрунтоване рішення, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити /т.4, а.с. 230-240/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 року у справі № 902/1392/13 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.07.2014 року /т.4, а.с.219/.

02.07.2014 року в судовому засіданні відповідач повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

02.07.2014 року позивач ПП "Феодосія-Агро" участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив. Згідно з реєстром на відправку рекомендованої кореспонденції Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2014 ухвалу від 12.06.2014 року направлено ПП "Феодосія-Агро" 13.06.2014 року. Станом на день розгляду апеляційної скарги, 02.07.2014 року, поштове повідомлення від ПП "Феодосія-Агро" до апеляційного суду не повернулося /т.4, а.с.229/.

Відповідно до п.п.3 п.1 розділу II Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 р. за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до фіскального чеку від 13.06.2014 року № 7585, список № 2640, ухвала Рівненського апеляційного господарського суду позивачу ПП "Феодосія-Агро" була направлена 13.06.2014 року рекомендованим листом, який пересилався між між районними центрами різних областей України, у тому числі для міст обласного підпорядкування (Рівне-Ямпіль, Вінницької області), а тому з урахуванням п.п.3, п.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, датою отримання ПП "Феодосія-Агро" даного рекомендованого листа слід вважати 18.06.2014 року. Відтак, суд вважає, що позивач ПП "Феодосія-Агро" належним чином був повідомлений про дату судового засідання 02.07.2014 року.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

ПП "Феодосія-Агро" використовує в своїй господарській діяльності земельні ділянки, які знаходяться на території Ямпільської міської ради, зокрема, поле № 3 загальною площею 91,52 га засіяне насінням кукурудзи та поле № 4 загальною площею 80,54 га засіяне насінням соняшника, що підтверджується, наявними в матеріалах справи документами - реєстраційними справами земельної ділянки (паю) /т.1, а.с.87-244, т.2, а.с.1-242, т.3, а.с.1-181/.

Позивач вказує, що протягом 2013 року посіви кукурудзи та соняшника на орендованих ПП "Феодосія-Агро" полях систематично пошкоджувались великою рогатою худобою власником якої є ФОП ОСОБА_1, що призвело до заподіяння шкоди у вигляді вартості недоотриманого врожаю кукурудзи та соняшника.

Факт пошкодження посівів, розмір площ пошкоджених посівів, місцезнаходження земельних ділянок, їх землекористувач, причина здійснення пошкодження посівів (потрава великою рогатою худобою), власника великої рогатої худоби, орієнтовна сума збитків з урахуванням прогнозованої урожайності фіксувалась в актах обстеження посівів соняшника та кукурудзи від 08.07.2013 року, 14.07.2013р. та від 06.08.2013 року за участю працівників ПП "Феодосія-Агро", представників управління агропромислового розвитку Ямпільської РДА та вподальшому затверджувались начальником управління агропромислового розвитку Ямпільської РДА /т.1, а.с.34-35, 44, 51/.

14.07.2013 року комісією в складі працівників ПП "Феодосія-Агро" та працівників Ямпільського РВ УМВС України у Вінницькій області складено акт про затримання та огляд великої рогатої худоби в кількості 9 голів на полі № 3 в урочищі "Карпова", яке орендує ПП "Феодосія-Агро" з відображенням у акті номерних бірок корів /т.1, а.с.52/.

17.07.2013 року Управління ветеринарної медицини у Ямпільському районі листом № 39 повідомила велика рогата худоба із номерними знаками на вухах, які відображені в акті від 14.07.2013 року належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 /т.1, а.с.49/.

06.08.2013 року ПП "Феодосія-Агро" направило на адресу Ямпільського РВ УМВС України у Вінницькій області заяви № 58/08/2013, № 56/08/2013 з приводу потрави відповідачем посівів /т.1, а.с.29-30/.

12.08.2013 року Ямпільський РВ УМВС України у Вінницькій області направив на адресу ПП "Феодосія-Агро" копію висновку про результати розгляду звернення від 06.08.2013 року ЖЄО № 1439 /т.1, а.с.32/.

Згідно висновку про результати розгляду повідомлення від директора ПП "Феодосія-Агро" Пивовара М.О. про те, що худоба, яка належить гр. ОСОБА_1 пошкоджує посіви кукурудзи та соняшника, які належать заявнику від 09.08.2013 року № 3403, розгляд повідомлення пошкодження посівів кукурудзи та соняшника полів № 3, 4 припинено, оскільки ознаки кримінального правопорушення не вбачаються, а вбачаються ознаки цивільно-правових відносин /т.1, а.с.33/.

Позивач неодноразово звертався із відповідними заявами до органів міліції, за результатами розгляду яких розгляд повідомлень припинявся за відсутності ознак кримінального правопорушення, а наявності ознак цивільно-правових відносин / т.1, 36-43, 45-47, 50, 53-55/.

Потрава посівів на орендованих земельних ділянках великою рогатою худобою протягом 2013 року, яка належить відповідачу та заподіяння в зв'язку з цим шкоди слугувало підставою для звернення ПП "Феодосія-Агро" з позовом до суду про стягнення:

- 42 308,40 грн. вартості неотриманого урожаю соняшника та кукурудзи;

- 14176,72 грн. витрат пов'язаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати охоронцям;

- 25 000,00 грн. моральної шкоди;

- 4 000,00 грн. витрат пов'язаних із оплатою послуг юриста.

При прийнятті рішення, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.8 част.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у ст.225 ГК України.

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи. Під шкодою у розумінні наведених норм права слід розуміти таку безповоротну втрату матеріальних цінностей, внаслідок якої особа втрачає право на отримання матеріальних благ, на які вона вправі була розраховувати.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно абз.3 п.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (надалі - Рекомендації), як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Відповідно до п.6 Рекомендації, для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно част.4 ст.12 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Беручи до уваги встановлені обставини та наведені вище приписи законодавства суд при розгляді вимоги про стягнення майнової шкоди заподіяної потравою посівів приходить до висновку про те, що позивачем доведено згідно ст.33 ГПК України в установленому порядку наявність, а відповідачем не спростовано відсутність повного складу цивільного правопорушення вчиненого останнім, а саме:

- протиправність поведінки, яка полягає в тому, що відповідач не забезпечив належного догляду за великою рогатою худобою, яка є його власністю при її випасанні, що зумовило потраву посівів на орендованих позивачем земельних ділянках;

- шкідливий результат такої поведінки (збитки), які полягають у неодержанні доходів від реалізації зерна кукурудзи та зерна соняшника посіви яких було пошкоджено великою рогатою худобою належною відповідачу;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками - саме протиправна поведінка відповідача, яка полягала в неналежному догляді за великою рогатою худобою при її випасанні слугувала причиною пошкодження посівів позивача;

- вина правопорушника - відповідачем не надано доказів, які б спростували відсутність його вини у заподіянні шкоди позивачу.

З врахуванням наведеного вимога позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди є правомірною.

Згідно п.7 Рекомендацій, стаття 1192 ЦК України надає потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача. Що ж до відшкодування вартості втраченої речі, то позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі дійсної її вартості на момент розгляду справи.

Згідно висновку судового експерта Вінницького відділення Київського НДІСЕ за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи по господарській справі № 902/1392/13 від 14.02.2014 року № 2186/13-21, розмір матеріальної шкоди заподіяний власнику в результаті пошкодження належними відповідачу тваринами частин площ поля № 3 (площа 2,21 га) та поля № 4 (площа - 0,21 га) складає 29 233,29 грн. при тому, що вартість кукурудзи на дату проведення експертизи становить 1 375,00 грн. за 1 тону та 3 205,00 грн. за 1 тону соняшника /т.4, а.с.65-69/.

При цьому, місцевий господарський суд підставно не погодився із наведеними у висновку експерта розрахунками шкоди в зв'язку з тим, що при визначенні розміру шкоди судовий експерт взяв до уваги прогнозовану урожайність зерна кукурудзи (9 т/га) та зерна соняшника (2,8 т/га), в той час як в матеріалах справи наявні достовірні докази, які підтверджують фактичну урожайність вказаних сільськогосподарських культур.

Так, в статистичних звітах станом на 01.11.2013 року (форма № 37-сг) зазначено, що позивачем зібрано 10 400 ц зерна кукурудзи з площі 130 га та 5 828 ц зерна соняшника з площі 201 га /т.4, а.с.55-56, 149-150/.

Таким чином, фактична урожайність зерна кукурудзи з 1 га становить 8т/га, а урожайність зерна соняшника 2,89т/га, і відповідно в результаті перерахунку судом отримано 26 194,54 грн. шкоди (8х2,21х1 375,00+2,89х0,21х3 205,00), які підлягають стягненню з відповідача.

ПП "Феодосія-Агро" в обгрунтування позовних вимог про стягнення 14 176,72 грн. витрат пов'язаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати охоронцям надано:

- цивільно-правові договори від 15.07.2013 року /т.1, а.с. 15, т.3, а.с. 208/;

- накази про прийняття на роботу № 13-42к від 01.08.2013 року, № 13-43к від 07.08.2013 року, № 13-44к від 08.08.2013 року, № 12-33к від 23.08.2012 року /т.1, а.с. 16-19/;

- відомості нарахування заробітної плати /т.1, а.с. 20-21, т.3, а.с. 210-211, т.4, а.с. 95, 97, 99, 101, 103/;

- табелі обліку використаного робочого часу /т.1, а.с. 22, т.3, а.с. 209/;

- відомості розподілу заробітної плати /т.1, 23-24, т.3, а.с. 212-213, т.4, а.с. 96, 98, 100, 102, 104-105/;

- платіжні доручення /т.1, а.с. 26-28/;

- штатний розпис з 01.08.2013 року /т.3, а.с. 203/;

- трудові книжки /т.3, а.с. 214-217/.

Колегія суддів місцевого господарського суду дійшла вірного висновку, що прийняття в штат підприємства охоронців та виплата їм заробітної плати не перебуває у прямому причинному зв'язку із фактом заподіяння шкоди посівам великою рогатою худобою належною відповідачу.

При цьому, прийняття на роботу охоронців було здійснено наказами керівника ПП "Феодосія-Агро" за період з 01.08.2013 року по 23.08.2013 року, а звільнення відбулось 21.11.2013 року і саме за вказаний період відбулось нарахування та виплата заробітної плати, в той час як фіксування потрави посівів відбулось 08.07.2014 року, 14.07.2014 року та 06.08.2014 року.

Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами чи існувала необхідність у прийнятті на роботу 4 охоронців і чи була потреба у здійсненні охорони полів після складання актів 08.07.2014 року, 14.07.2014 року та 06.08.2014 року.

Відтак, позовні вимоги про стягнення 14 176,72 грн. витрат пов'язаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати охоронцям до задоволення не підлягають.

Позивач просить стягнути 25 000,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода завдана юридичній особі полягає у приниженні ділової репутації юридичної особи. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Зокрема, з'ясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача, а погіршенням здоров'я директора ПП "Феодосія-Агро" в зв'язку із потравами посівів останнього, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 258 /т.3, а.с. 222-223/ не є доказом завдання моральної шкоди юридичній особі.

Крім того, погіршенням здоров'я позивача відбулось в період з 31.05.2013 року по 11.06.2013 року, тоді як факт потрави посівів зафіксований в липні-серпні 2013 року.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи ту обставину, що позивач не надав суду доказів заподіяння (наявності) моральної шкоди, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з част.5 ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до част.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В обгрунтування вимоги про стягнення витрат на юридичні послуги в розмірі 4 000,00 грн., позивач вказує на договір про надання правової допомоги № 01/08/13 від 01.08.2013 року та платіжне доручення № 818 від 06.09.2013 року /т.1, а.с.25, 56-58/.

Відповідно до част.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, отримувачем грошових коштів в сумі 4 000,00 грн. є ТзОВ "Альфадій", однак в представників відсутнє свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, що, у свою чергу, унеможливлює реалізацію права позивача на відшкодування витрат на правову допомогу.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо актів обстеження полів, що постраждали від потрави складені з порушенням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМ України від 19.04.1993 року № 284, яке повино застосуватись до спірних правовідносин за аналогією права, оскільки згідно п.1 Порядку, останній регулює питання відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок в той час як предметом спірних правовідносин являється заподіяння школи не земельним ділянкам, а посівам які на них вирощені.

Твердження відповідача про те, що він не залучався до складання актів не може свідчити про неналежність вказаних актів при їх оцінці в сукупності з іншими доказами, а саме доказами звернення в правоохоронні органи, актом затримання та огляду худоби від 14.07.2013 року, фотоматеріалами тощо.

Окрім того, відсутність відповідної постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за потраву посівів згідно ст.104 КУпАП не свідчить про відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу.

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено прив'язки площі потрави до межових знаків, що встановлюються відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 року № 376 оцінюється судом критично оскільки, як вказувалось вище в актах від 08.07.2013 року, від 14.07.2013 року та від 06.08.2013 року, з поміж іншого, фіксувалось місцезнаходження полів та їх землекористувача.

Крім того, довідкою Ямпільської міської ради від 08.05.2014 року та актом перевірки від 12.11.2013 року № 86 Державної інспекції сільського господарства підтверджується відсутність порушень ПП "Феодосія-Агро" у користуванні орендованими земельними ділянками (вихід за їх межі) в 2013 році.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення вартості неотриманого урожаю соняшника та кукурудзи підлягають задоволення частково в сумі 26 194,54 грн., в позові про стягнення витрат пов'язаних із нарахуванням та виплатою заробітної плати охоронцям, моральної шкоди та витрат пов'язаних із оплатою послуг юриста слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необгрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду Вінницької області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 15.05.2014 р. у справі № 902/1392/13 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/1392/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Юрчук М.І.