Ухвала суду № 39587945, 01.07.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

УХВАЛА

01 липня 2014 року Справа № 6/404

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візантія", м. Маріуполь Донецької області

до Хімічного казенного об’єднання ім. Г.І.Петровського, м. Петровське Луганської області

про витребування вантажу із незаконного володіння

Суддя Рябцева О.В.

Секретар судового засідання Гудей Н.Ф.

у засіданні брали участь:

від позивача – не прибув;

від відповідача – не прибув.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.01.2014 у справі № 6/404 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візантія" про видачу дубліката наказу від 10.04.2001 № 6/404 та видано відповідний дублікат.

18.06.2014 до господарського суду Луганської області від позивача у справі – Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візантія" відповідно до ст. 89 ГПК України надійшла заява від 05.06.2014 про роз’яснення ухвали суду від 14.01.2014.

На обґрунтування заяви позивач вказує, що 10.04.2001 арбітражним судом Луганської області видано наказ про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 215042 грн. 04 коп., який пред’явлено позивачем до виконання, та 08.08.2001 державним виконавцем відкрито виконавче провадження. 10.02.2004 з боржника стягнуто та перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 19128 грн. 93 коп. Виконавче провадження неодноразово зупинялось, у зв’язку з оскарженням боржником дій державного виконавця. В 2013 році позивачем направлено запит до Відділу державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції, на якій отримано відповідь, що виконавча служба була реформована і до новоствореного відділу виконавчі документи стосовно стягнення з Хімічного казенного об’єднання ім. Г.І.Петровського на користь ТОВ фірми "Візантія" боргу в сумі 215042 грн. 04 коп. не передавались. 04.11.2013 позивач звернувся до місцевого суду з заявою про видачу дубліката наказу від 10.04.2001 № 6/404. Ухвалою суду від 14.01.2014 ця заява задоволена та видано дублікат наказу, який пред’явлено до виконання 05.03.2014. Відділ державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції незважаючи на ухвалу від 14.01.2014, копія якої була приєднана до заяви про відкриття виконавчого провадження, постановою від 19.03.2014 відмовив у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 10.04.2001 № 6/404 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", у зв’язку з пропуском встановленого строку пред’явлення документу до виконання. Враховуючи викладене, позивач просить роз’яснити ухвалу суду від 14.01.2014 у справі № 6/404, оскільки у стягувача і органу ДВС немає єдиного розуміння цієї ухвали.

Відповідно до ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз’яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту. Заява про роз’яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз’яснення рішення суду.

У судове засідання учасники сторін не з’явились.

Судом досліджено ухвалу суду від 14.01.2014, яку стягувач просить роз’яснити.

Вказаною ухвалою вирішувалось питання про видачу дубліката наказу.

В ухвалі міститься посилання на зміст ст. 120 ГПК України, якою передбачено, що у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення наказу до виконання.

Отже, визначальним для вирішення питання про можливість видачі дубліката наказу, є дослідження дотримання строків, встановлених діючим законодавством для пред’явлення наказу до виконання.

В ухвалі від 14.01.2014 міститься аналіз фактичних обставин, які свідчать, що наказ стягувачем був пред’явлений до виконання в межах передбачених законодавством строків, прийнятий органом ДВС до виконання, але не виконаний, стягувачу або органу, який його видав, не повернутий і втрачений внаслідок реорганізації органів ДВС.

За таких обставин, суд дійшов висновку про переривання перебігу строку пред’явлення наказу до виконання відповідно до ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", якою, в редакції, діючій на час пред’явлення наказу до виконання, передбачалось, що пред’явлення виконавчого документа до виконання перериває строк пред’явлення. Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.

Враховуючи викладене суд ухвалив:

1.Видати дублікат наказу від 10.04.2001 № 6/404 про стягнення з Хімічного казенного об’єднання ім. Г.І.Петровського, м. Петровське Луганської області, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 14312683, поточний рахунок 2600330120065 в АК ПІБ м. Красний Луч, МФО 304375 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Візантія", м. Маріуполь, вул. Ілліча, 141, ідентифікаційний код 20390687 основної заборгованості в сумі 215042 грн. 04 коп.

2.Наказ підлягає виконанню в частині, яка є невиконаною на час винесення даної ухвали, та з урахуванням ухвали суду від 19.11.2013 про виправлення описки в назві позивача.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що здійснюючи роз’яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду.

В ухвалі повно і зрозуміло викладено обставини щодо додержання встановленого строку пред’явлення наказу до виконання і вказано в резолютивній частині ухвали про необхідність виконання наказу в частині, яка є невиконаною на час винесення даної ухвали, та з урахуванням ухвали суду від 19.11.2013 про виправлення описки в назві позивача.

Подання позивачем заяви про роз’яснення ухвали обумовлено не її незрозумілістю, а відмовою органу ДВС у відкритті виконавчого провадження, що може бути оспорено (оскаржено) відповідно до ст. 121-2 ГПК України з поданням клопотання про відновлення процесуального строку.

За таких обставин, позивачу слід відмовити у задоволенні заяви про роз’яснення судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Візантія" від 05.06.2014 про роз’яснення ухвали суду від 14.01.2014 відмовити.

Суддя О.В.Рябцева