Ухвала суду № 39587386, 01.07.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/1805/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Дуда О.О. Провадження № 22-ц/789/684/14 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Парандюк Т. С., Дикун С. І.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представника апелянта Возної Н.Й. та представника СП "Луміс" - Осіва П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 5 лютого 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_3, спільного підприємства "Луміс" про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

в лютому 2013 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, спільного підприємства "Луміс", у якому після уточнення позовних вимог просило стягнути солідарно заборгованості за кредитним договором № 66206С8 від 01.08.2006 року в розмірі 171611,22 дол. США, що еквівалентно 1371688,49 грн. та 405178,34 грн. із яких: заборгованість за кредитом - 158633,34 дол. США, що еквівалентно 1267956,29 грн., заборгованість за відсотками - 12977,88 дол. США, що еквівалентно 103732,20 грн., нарахована пеня за прострочену заборгованість - 372321,27 грн., нарахована пеня за прострочені відсотки - 32857,07 грн., посилаючись на те, що відповідачі неналежно виконують свої зобов'язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за кредитним договором.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 5 лютого 2014 рокупозов публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі до ОСОБА_3, спільного підприємства "Луміс" про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, спільного підприємства "Луміс" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі заборгованість за кредитним договором № 66206С8 від 01.08.2006 року в сумі 171611,22 дол. США., що еквівалентно 1371688,49 грн. та 45000 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, спільного підприємства "Луміс" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі судовий збір у розмірі 3441 грн.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополіпросить змінити рішення суду в частині зменшення стягнення пені за прострочену заборгованість за кредитом та відсотками, задовольнивши вимоги в цій частині в повному обсязі, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. В доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі свою апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник спільного підприємства "Луміс" - Осів П.В. апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, тому зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника позивача такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що 10 серпня 2006 року між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", згідно із змінами до статуту від 06.05.2009 року, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 66206С8, згідно якого банк надає позичальнику кредит у сумі 300000 дол. США. з кінцевим терміном погашення 07 серпня 2013 року зі сплатою відсотків за користування кредитом та інші платежі згідно договору та графіку погашення кредиту.

В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № 66206С8, 16.03.2009 року було укладено договір поруки № 66209Р8 між банком та ОСОБА_3 , спільним підприємством "Луміс", згідно умов якого СП "Луміс" взяв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, що виникають з умов кредитного договору. Сторони домовилися, що у випадку невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань по кредитному договору СП "Луміс" буде нести солідарну з ОСОБА_3 перед позивачем відповідальність по поверненню суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 66206С8 від 01.08.2006 року та договором поруки, загальна сума заборгованості станом на 17.01.2014 року становить 171611,22 дол. США, що еквівалентно 1371688,49 грн. та 405178,34 грн., із яких: заборгованість за кредитом - 158633,34 дол. США, що еквівалентно 1267956,29 грн., заборгованість за відсотками - 12977,88 дол. США, еквівалентно 103732,20 грн., нарахована пеня за прострочену заборгованість по тілу кредиту - 372321,27 грн., нарахована пеня за прострочені відсотки - 32857,07 грн.

Виходячи з аналізу ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня і штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України).

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Крім цього, на думку колегії, істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі звернулися з заявами про зменшення розміру неустойки (а.с.187, 191 т.2).

З наданих суду представником ОСОБА_3 ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу видно, що боржником в листопаді 2013 року було відчужене все належне йому майно і відразу ж всі виручені кошти в сумі 204571 грн. були внесені в касу позивача, про що свідчать долучені квитанції.

Відносно поручителя СП "Луміс" колегія суддів вважає, що в даного підприємства також існує важкий фінансовий стан, оскільки протягом 2013-2014 років СП не здійснює господарську діяльність, про що свідчать звіти про фінансову діяльність за вказаний період. Зокрема, дохід підприємства від реалізації продукції в 2012 році складав 0,8 тис грн., а в 2013 році - 1,1 тис.грн. Станом на 1.01.2014р. чистий збиток в СП " Луміс" склав 110,6 тис.грн. Згідно постанови від 26.11.2013р. накладено арешт на кошти СП "Луміс" в межах суми 28367114,58 грн. Відповідно до договору купівлі-продажу від 17.04.2014р. належне СП "Луміс" нежитлове приміщення було продано, а кошти від реалізації внесені в касу позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано зменшив розмір неустойки з врахуванням ступеня виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Тернополі - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 5 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.М. Храпак