Ухвала суду № 39584674, 02.07.2014, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/1545/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Вирста М.М. Провадження № 11-кп/789/130/14 Доповідач - Демченко О.В.Категорія - ч.2 ст.121 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Демченко О.В.

Суддів - Римар Т. М., Стадник О. Б.,

при секретарі - Беській С.В.

за участю прокурора - Бурлаки Г.В.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Козівського району Свергуна В.М. та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Козівського районного суду від 17 березня 2014 року, яким -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий -

засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Постановлено зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 термін перебування його під вартою з 8 по 11 вересня 2013 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту, продовжено строком на 2 місяці з моменту винесення вироку.

Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі фінансового управління Козівської райдержадміністрації до ОСОБА_2 про стягнення збитків завданих злочином та постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь фінансового управління Козівської райдержадміністрації кошти затрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 в сумі 8 986 грн. 60 коп.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 184 грн. 54 коп. процесуальних витрат.

ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за кримінальне правопорушення, яке ним вчинене за наступних обставин.

За вироком суду 08 вересня 2013 року близько 01 год. у ОСОБА_2, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, за місцем проживання, в АДРЕСА_1 виник намір на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5, який перебував за місцем проживання ОСОБА_6 в АДРЕСА_2, внаслідок словесного конфлікту, що відбувався між ними за вказаною адресою з 21 год. 07 вересня 2013 року до 00 год. 08 вересня 2013 року.

Реалізуючи свій намір, ОСОБА_2 08 вересня 2013 року близько 01 год., взявши кухонний ніж, пішов на АДРЕСА_2, постукав у шибку вікна, покликав ОСОБА_5

Коли ОСОБА_5 вийшов на вулицю, ОСОБА_2 кухонним ножем наніс ОСОБА_5 удар в живіт, чим спричинив йому тілесні ушкодження у виді проникаючого ножового поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів, пошкодження правого прямого м'яза на 3/4 ширини, круглої зв'язки печінки, великого сальника, передньої стінки шлунка в с/3 (рана 1,5 на 0.5 см.), вихідний отвір по малій кривизні (рана 1.0 на 0.5 см.), малого сальника, тіла підшлункової залози по передній поверхні (пошкодження 1,2x0,3 і глибиною до 0,3 см). Проникаюче в черевну порожнину поранення за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належить до тяжких тілесних ушкоджень.

08 вересня 2013 року з отриманим ножовим пораненням ОСОБА_5 був доставлений каретою швидкої допомоги у Козівську центральну районну комунальну лікарню, в якій ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 05 год. 40 хв. помер.

Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок проникаючого ножового поранення живота з ушкодженнями внутрішніх органів, що призвело до розвитку розповсюдженого перитоніту (запалення листків очеревини), посттравматичного вогнищевого (в місці ушкодження) панкреонекрозу відмирання тканин підшлункової залози, внутрішньої кровотечі з розвитком поліорганної недостатності.

В апеляційних скаргах:

- прокурор прокуратури Козівського району Свергун В.М. у внесених змінах до апеляційної скарги просить вирок суду щодо ОСОБА_2 скасувати, призначити новий судовий розгляд через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону. Зокрема, покликається на те, що у вироку належним чином не вмотивовано форму вини обвинуваченого у заподіянні тілесних ушкоджень, не обґрунтовано зазначене конкретне місце вчинення кримінального правопорушення. Також не вирішено судом клопотання про призначення комплексної судово-медичної експертизи;

- захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, просить вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити, шляхом зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч.2 ст.121 КК України на ст.128 чи ст.119 КК України. Зазначає, що як під час досудового розслідування, так і судового розгляду, не були об'єктивно з'ясовані обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, умисел заподіяння обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть.

Зауважує, що ОСОБА_2 спричинив дані тілесні ушкодження з необережності, оскільки не мав жодного умислу на нанесення ОСОБА_5 умисно тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження ОСОБА_5 були нанесенні внаслідок того, що ОСОБА_2, заходячи у будинок, перечепився через поріг та при падінні виставив руки вперед, щоб не вдаритись обличчям. В руці в цей час в нього знаходився ніж, яким він з необережності поранив потерпілого. Вчинення кримінального правопорушення за обставин вказаних обвинуваченим не виключається і експертом у висновку судово-медичної експертизи. Тому вважає, що в діях ОСОБА_2 чітко виражений склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 або ч.1 ст.119 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який в судових дебатах підтримав подані до апеляційної скарги зміни та просив її задовольнити, вищевказаний вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, призначити новий судовий розгляд, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката ОСОБА_3, які в судових дебатах, а обвинувачений ще й у останньому слові підтримали подану захисником апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вирок щодо ОСОБА_2 змінити, шляхом зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч.2 ст.121 КК України на ст.128 чи ст.119 КК України, а внесені зміни до апеляційної скарги прокурора задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що змінена апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, апеляційна скарга захисника ОСОБА_3- до часткового задоволення з наступних підстав.

Не вдаючись у розгляд питання про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 та про відповідність обраного йому покарання, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції постановив обвинувальний вирок з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що не дає можливості дійти однозначного висновку про правильність застосування кримінального закону.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.2 ст.412 КПК України.

Зокрема, відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим.

Як вбачається з журналу судового засідання за 21 січня 2014 року, судовий розгляд кримінального провадження був відкладений на 29 січня 2014 року.

29 січня 2014 року, згідно довідки секретаря судового засідання (а.с.65), звукозапис судового засідання не проведено у зв'язку з технічними причинами, а фіксування перебігу судового розгляду здійснювалось за допомогою складання протоколу судового засідання.

Також 21 лютого 2014 року, згідно довідки секретаря судового засідання по кримінальній справі №600/1545/13-к, не було проведено звукозапис кримінального провадження по справі у зв'язку з відсутністю електроенергії (а.с.80), однак в матеріалах кримінального провадження відсутній журнал судового засідання та технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження вказаного судового засідання, а також відсутній протокол судового засідання.

З матеріалів судового провадження не зрозуміло, хто з учасників судового розгляду з'явився в судове засідання 21 лютого 2014 року, які процесуальні дії вчинялись і з яких підстав судовий розгляд було відкладено.

Тобто, матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, тому судове рішення підлягає скасуванню, що відповідно до п.1 ч.1 ст.415 КПК України є підставою для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції допущено ряд інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Згідно з вимогами ст.411 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і підлягає скасуванню коли висновки суду не підтверджуються доказами дослідженим в судовому засіданні, коли суд не взяв до уваги докази, як могли істотно вплинути на його висновки, коли при наявності суперечливих доказі, що мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, коли висновки суду, викладені у вироку містять істотні суперечності.

Як вбачається з вироку, суд, мотивуючи своє рішення про засудження ОСОБА_2, поклав в основу його обвинувачення показання ОСОБА_7 - матері обвинуваченого, яка вказувала, що потерпілий ОСОБА_5 їй розповів, коли він відчинив двері то ОСОБА_2, спіткнувшись об поріг, поранив його ножем; висновок судово-медичної експертизи №736/706 від 16 жовтня 2013 року та показання ОСОБА_8 - експерта Тернопільського бюро судово-медичних експертиз, який проводив судово-медичну експертизу та склав висновок про те, що не виключається можливість завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_9, за обставин, про які вказує обвинувачений ОСОБА_2, а саме, що утримуючи в руці ніж, він спіткнувшись об поріг, завдав удару в живіт ОСОБА_5; свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були залучені як поняті під час проведення слідчого експерименту з ОСОБА_2 та які ствердили, що ОСОБА_2 розказував та показував, що завдав ОСОБА_5 тілесні ушкодження , тому що, заходячи у будинок з ножем в руці, перечепився через поріг, впав на потерпілого і необережно поранив його у живіт.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обмежився лише викладенням змісту показань обвинуваченого, свідків, документів та висновків експертиз, не давши їм належної оцінки, і не мотивувавши, яким чином саме ці докази доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, не спростувавши їх.

Отже, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду про винуватість або невинуватість обвинуваченого, суд у вироку, в порушення вимог ст.411 КПК України, не дав належної оцінки доказам. Тобто допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.409 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження є підставою для його скасування чи зміни при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазнає, що правова кваліфікація кримінального правопорушення про обвинувачення ОСОБА_2 не відповідає викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які суд вважає встановленими.

Як вбачається з вироку, фабула обвинувачення ОСОБА_2 викладена судом у вироку таким чином, що не свідчить про вчинення ним умисного заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть.

Окрім того, суд у фабулі обвинувачення зазначив узагальнюючий мотив вчинення злочину. Вказуючи у вироку про конфлікт, який виник на ґрунті неприязних відносин, суд не підтвердив дану обставину належними доказами.

Відповідно, неконкретне обвинувачення та кваліфікація дій обвинуваченого призвела до порушення його права на захист.

Окрім того, згідно ст.350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.

Разом з тим, журнал судового засідання від 18 грудня 2013 року свідчить про те, що прокурором прокуратури Козівського району Свергуном В.М. в судовому засіданні було заявлено клопотання про проведення комісійної судово-медичної експертизи і головуючий по справі, заслухавши думку учасників судового розгляду, вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Як вбачається із звукозапису фіксування перебігу судового розгляду, після виходу із нарадчої кімнати суддею не було оголошено ухвалу, а усно прокоментовано та визнано клопотання прокурора передчасним, яке слід вирішити після оголошення інших письмових доказів, які є в матеріалах кримінального провадження. Однак, дане клопотання так і не було вирішено.

Наведені обставини свідчать, про однобічність та неповноту досудового слідства, не з'ясування доказів на підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, в тому числі перевірки доведеності винності та правильної кваліфікації.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв'язку з допущеними судом першої інстанції неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Оскільки, підстав для ухвалення апеляційним судом нового вироку чи закриття провадження у справі немає, колегія суддів вважає необхідним у даному випадку відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України призначити новий розгляд у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду, за результатами якого провести судовий розгляд кримінального провадження в повному обсязі, ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального процесуального закону, дослідити у встановленому порядку всі докази, детально проаналізувавши всі обставини справи, та ретельно перевіривши всі доводи, викладені в апеляційних скаргах.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково, апеляційну скаргу прокурора прокуратури Козівського району Свергуна В.М. - задовольнити.

Вирок Козівського районного суду від 17 березня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.В. Демченко