Ухвала суду № 39586263, 01.07.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1991/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Твердохліб В.А., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування припису ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправним та скасування припису від 21 лютого 2014 року №08/142.

Відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна екологічна інспекція у м. Києві подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 05 по 21 лютого 2014 року на підставі наказу від 04.02.2014 року № 152, направлення на перевірку від 04.02.2014 року № 288 посадовими особами Державної екологічної інспекції м. Києва було здійснено планову перевірку дванадцяти господарських одиниць позивача, що здійснюють діяльність на території м. Києва щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 08/353а, яким встановлено ТОВ «Фоззі-фуд» порушення, а саме:

- не ведення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються;

- відсутність наказу про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;

- відсутність дозволу на розміщення та ліміт на утворення та розміщення відходів;

- не погодження складу і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпеки для навколишнього природного середовища;

- не здійснення заходів для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам, організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів;

- не здійснення зберігання та видалення відходів, відповідно до вимог екологічної безпеки;

- відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

21 лютого 2014 року на підставі акту перевірки відповідачем винесено припис № 08/142 щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, згідно з яким позивачу висунуто 11 вимог, а саме:

1. отримати та представити до Державної екологічної інспекції у м. Києві дозвіл на розміщення відходів та ліміти на утворення та розміщення відходів;

2. вести, за встановленими нормами, первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються чи утилізуються за формою № 1-Вт.;

3. призначити наказом відповідальну особу за дотримання природоохоронного законодавства на підприємстві;

4. розробити план організації роботи у сфері поводженні з відходами;

5. визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища.

6. отримати та представити до Державної екологічної інспекції у м. Києві дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

7. укласти договори на утилізацію відходів, що утворюються на підприємстві.

8. отримати та представити до Державної екологічної інспекції у м. Києві умови на скид стічних вод в каналізацію міста Києва.

9. підготувати місця для проведення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;

10. організувати місця зберігання відходів 1-го класу небезпеки, а саме люмінесцентних ламп на кожному об'єкті.

11. пункти 1-12 є обов'язкові до виконання (проте Припис не містить пункту 12).

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем приписом позивач оскаржив його до суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Статтею 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Частиною сьомою та восьмою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Припис є актом владного реагування, що виноситься органом державної влади у випадках, коли виявлено порушення закону з боку суб'єкта господарювання. При цьому, таке порушення має очевидний характер, є дійсним (триваючим) і має бути припиненим внаслідок винесення припису.

Твердження відповідача про те, що в процесі господарської діяльності ТОВ «Фоззі-Фуд» утворюються відходи виробництва I та IV класу небезпеки, є небезпечними, не прийняті судом першої інстанції до уваги, з чим погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відходами, у розумінні Закону України "Про відходи", є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Небезпечними відходами, у розумінні цього ж Закону, - є відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Статтею 34 Закону України "Про відходи" передбачено, що всі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяються на класи і підлягають обліку. Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Побутовими відходами - є відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення (стаття 1 Закону України «Про відходи»).

Згідно з пунктом 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1218, власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Статтею 35 Закону України "Про відходи" передбачено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів. Збирання та вивезення побутових відходів у межах певної території здійснюються юридичною особою, яка уповноважена на це органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договори із спеціалізованими підприємствами комунального господарства, а тому позивач звільняється від одержання лімітів на утворення і розміщення відходів.

Пунктом "а" частини першої статті 32 Закону України «Про відходи» встановлено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги відповідача про зобов'язання підприємства отримати дозвіл та ліміт на розміщення та утворення відходів, ведення первинного обліку по всім видам відходів, які утворюються на підприємстві, за встановленою формою №1-ВТ, призначення відповідальної особи за дотриманням природоохоронного законодавства на підприємстві, розробки плану організації роботи у сфері поводженні з відходами та визначення складу відходів, є такими що не мають жодних правових підстав.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до пункту 7 Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел № 1780 від 29 грудня 2001 року, перелік типів устаткування, за якими розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, визначається Мінприроди.

Пунктом 1 Переліку затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 317 від 16 серпня 2004 року передбачено перелік типів устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Наприклад, для теплосилових установок, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Проте номінальна теплова потужність використовуваних у господарській діяльності позивача печей та грилів значно менша і не перевищує 33 КВт, про що свідчать надані позивачем копії технічних специфікацій, що були досліджені і приєднані до матеріалів справи. А тому використання таких установок не підпадає під регулювання, визначене статтею 11 Закону України "Про атмосферне повітря".

Відповідно до вимог припису позивач зобов'язаний отримати умови на скид стічних вод відповідно до приписів статті 44 Водного кодексу України.

Згідно з пунктом 3 статті 44 Водного кодексу водокористувачі зобов'язані дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.

Пунктом 7 статті 44 Водного кодексу водокористувачі зобов'язані здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю та кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовина за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Перевіркою встановлено, що позивач здійснює скидання стічних вод у каналізаційну мережу міст, у яких знаходяться відповідні господарські одиниці позивача.

Згідно з пунктом 1.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України затверджених наказом Держбуду 19 лютого 2002 року № 37, стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворились внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання, тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства.

Пунктом 7.5 Правил передбачено, що водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають Підприємства. Цю роботу організовує адміністрація Водоканалу, яка розробляє інструктивні матеріали щодо контролю за стічними водами підприємств, які затверджує керівник Водоканалу. Адміністрація Водоканалу повинна передбачити виділення відповідних трудових та матеріальних ресурсів, обладнання, транспортних засобів, виходячи з потреби контролю обсягів та якості стічних вод кожного Підприємства не менше одного разу на три місяці.

Для визначення вмісту забруднень у стічних водах підприємств використовуються як дані лабораторії Водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації (пункт 7.6 Правил)

Отже, враховуючи, що позивач не здійснює скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, а контроль за якістю стічних вод покладений на Водоканал, вимоги припису є такими, що не відповідають чинному законодавству України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41,160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.