Постанова № 39586137, 23.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа№ 902/748/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 23.06.2014 року

розглянувши апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року

у справі № 902/748/13 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням

законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства

оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця

до приватного акціонерного товариства «Київстар Дж. Ес. Ем.»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача: військова частина А1603

про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 9015,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року по справі № 902/748/13 припинено провадження у справі в частині стягнення з ПрАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця плати за фактичне розміщення майна у розмірі 7 424,81 грн. та компенсації податку за землю у розмірі 1 590,32 грн. В іншій частині в задоволенні позову Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця до ПрАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.», за участю третьої особи: військова частина А1603 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу та вивезення спірного обладнання - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 09.12.2013 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року по справі № 902/748/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року по справі № 902/748/13. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2014 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року по справі № 902/748/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» вважає подану апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У письмових поясненнях третя особа - військова частина А1603 підтримала позов прокурора та подану квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця задовольнити.

Так, у судових засіданнях 28.05.2014 року та 23.06.2014 року представник квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця та Міністерства оборони України та у судовому засіданні 23.06.2014 року прокурор та третя особа надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просили оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник ПрАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» у судових засіданнях 28.05.2014 року та 23.06.2014 року також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представник відповідача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник просив відмовити в задоволенні скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2009 року між квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (надалі - КЕВ м. Вінниця, виконавець) та закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем», правонаступником якого є товариство, (замовник) було укладено договір з розміщення та зберігання обладнання операторів телекомунікацій на об'єктах Міністерства оборони України (Вінницька обл., Барський р-н, с. Балки, вул. Леніна, військове містечко №91) №1/09/М3 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати послуги з розміщення та зберігання на об'єкті (території) військового містечка №91, яке закріплене за виконавцем та розташовано за адресою: Вінницька обл., Барський р-н, с. Балки, вул. Леніна, військове містечко №91, обладнання базової станції ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку вартістю за актом оцінки на 23.10.2009 року 292324,72 грн. (додаток №4), відповідно до затвердженої схеми розміщення майна (додаток №3), а замовник зобов'язується оплатити цю послугу. Пунктом 2.2 договору визначено, що виконавець приймає у замовника майно за актом приймання-передачі (додаток №2).

Згідно з п. 2.5 договору у разі припинення цього договору замовник складає та підписує акт приймання-передачі, демонтує та вивозить майно з об'єкту виконавця протягом двох тижнів. Майно вважається поверненим замовнику з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно до п.п. 6.1 та 6.2 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та погодження Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України. Строк дії договору по 01.12.2012 року.

Пунктом 6.7 договору сторонами погоджено, що договір припиняється у разі завершення строку дії договору або у випадку його розірвання.

На виконання умов договору 16.12.2009 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі майна замовника (обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку), за яким позивачу 2 було передане майно відповідача: обладнання та АФП, контейнер RBS, мачта опорна.

Листом №3661 від 30.10.2012 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця звернувся до відповідача з повідомленням про відмову в продовженні дії договору на новий строк, а також вимагав у відповідності до п. 2.5 договору демонтувати та вивезти своє майно з території військового містечка.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що 01.11.2002 року між військовою частиною А1603 (виконавець) та закритим акціонерним товариством «Київстар Дж.Ес.Ем», правонаступником якого є товариство, (замовник) було укладено договір на надання послуг №VIN090 (надалі - договір №VIN090).

Відповідно до п. 1.1 договору №VIN090 від 01.11.2002 року на підставі взаємної угоди сторін замовник передає, а виконавець приймає під спостереження RBS і зобов'язується в найкоротший термін забезпечити прибуття групи попередження до RBS, з якої надійшов сигнал «Тривога».

Пунктом 1.2 договору №VIN090 від 01.11.2002 року визначено, що місце розташування знаходиться на території, яка належить виконавцеві на правах державної власності, за адресою: 23006, Вінницька обл., Барський р-н, с. Балки, військова частина А1603.

Згідно з п. 7.1 договору №VIN090 від 01.11.2002 року строк його дії - з дати укладення до 01.11.2007 року з можливістю подальшої пролонгації. За 2 місяці до закінчення строку дії договору, сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договір вважається продовженим на слідуючий 5-річний строк.

Додатковою угодою №3 до договору №VIN090 від 01.11.2002 року розділ 7 такого договору було викладено в наступній редакції: «7.1 строк дії договору до 01.11.2015 року з можливістю подальшої пролонгації. За 2 місяці до закінчення строку дії договору, сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, договір вважається продовженим на наступний 1-річний строк».

Між тим, у травні 2013 року заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці звернувся до господарського суду з позовом до ПрАТ про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 9015,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з закінчення терміну дії договору №1/09/М3 від 16.12.2009 року, укладеного між КЕВ м. Вінниця та товариством, останнє не здійснило вивезення обладнання з території військового містечка №91, у зв'язку з чим прокурором заявлено вимогу про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном шляхом демонтажу та вивезення спірного обладнання. Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача плати за фактичне розміщення майна у розмірі 7424,81 грн. та компенсацію податку за землю у розмірі 1590,32 грн., а всього - 9015,13 грн.

У свою чергу відповідач заперечив проти вказаного позову з огляду на те, що заборгованість перед КЕВ м. Вінниця у нього відсутня, а підстав для вивезення рухомого майна не вбачається, оскільки таке майно знаходиться на території бази Військової частини А1603 на підставі договору №VIN090 від 01.11.2002 року.

Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції КЕВ м. Вінниця звернулося до суду з клопотанням про припинення провадження у справі в частині розгляду позовної вимоги про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 9015,13 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року по справі № 902/748/13 припинено провадження у справі в частині стягнення з ПрАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця плати за фактичне розміщення майна у розмірі 7 424,81 грн. та компенсації податку за землю у розмірі 1 590,32 грн. В іншій частині в задоволенні позову Заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця до ПрАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.», за участю третьої особи: військова частина А1603 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу та вивезення спірного обладнання - відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаного позову та припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 9015,13 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору, виходячи з наступного.

Як вірно вказав суд першої інстанції, вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції підтверджується факт передання відповідачем квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця обладнання базової станції-ретранслятора з рухомого (мобільного) зв'язку на виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з положеннями ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами було погоджено строк дії договору, відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 якого цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та погодження Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України. Строк дії договору по 01.12.2012 року.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, у відповідності до приписів ст. 631 Цивільного кодексу України та п. 6.2 договору строк його дії закінчився 01.12.2012 року.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 01.11.2002 року між Військовою частиною А1603 та відповідачем по справі було укладено договір на надання послуг №VIN090, відповідно до умов якого (п. 1.1) замовник передає, а виконавець приймає під спостереження RBS і зобов'язується в найкоротший термін забезпечити прибуття групи попередження до RBS, з якої надійшов сигнал «Тривога». Пунктом 1.2 договору №VIN090 від 01.11.2002 року визначено, що місце розташування знаходиться на території, яка належить виконавцеві на правах державної власності, за адресою: 23006, Вінницька обл., Барський р-н, с. Балки, військова частина А1603. Відповідно до п. 2.1.1 даного договору військова частина А1603 зобов'язалася в день підписання акта готовності дозволити розташування RBS на місце розташування і прийняти її під спостереження. Як вбачається з матеріалів справи акт готовності є додатком №2 до договору та невід'ємною частиною договору який у свою чергу підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень.

У відповідності до додаткової угоди №3 до договору №VIN090 від 01.11.2002 року, строк дії договору встановлено до 01.11.2015 року з можливістю подальшої пролонгації.

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, умовами договору №VIN090 від 01.11.2002 року Військова частина А1603 та відповідач погодили розміщення обладнання RBS на території такої військової частини.

Статтею ІІ Правил щодо забезпечення пожежної безпеки об'єктів рухомого (мобільного) зв'язку та безпроводового доступу, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №303 від 05.05.2009 року, ретранслятор базової станції (базова станція) - будівельний об'єкт у складі: обладнання мережі радіодоступу, будівлі та/або приміщення для його розміщення (апаратного чи додаткових приміщень, що пов'язані з роботою та обслуговуванням технологічного обладнання), увідної лінії зв'язку, пристроїв електропостачання та електроживильної установки, антенно-фідерних пристроїв.

Умовами договору №VIN090 від 01.11.2002 року визначено, що RBS - це обладнання базової станції стільникового зв'язку комунікаційної мережі замовника та вежі з розташованими на ній антенно-фідерними пристроями.

Отже, внаслідок продовження сторонами строку дії договору №VIN090 від 01.11.2002 року до 01.11.2015 року, знаходження майна відповідача (обладнання базової станції стільникового зв'язку комунікаційної мережі замовника та вежі з розташованими на ній антенно-фідерними пристроями) на території військової частини А1603, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Барський р-н, с. Балки, є правомірним.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що з моменту закінчення строку дії договору № 1/09/М3 (01.12.2012 року) і до 01.11.2015 року підставою для перебування станції RBS товариства (обладнання та АФП, контейнер RBS, мачта опорна) на території військового містечка №91 військової частини А1603 є укладений між відповідачем та військовою частиною А1603 договір №VIN090 від 01.11.2002 року, а відтак підстави для демонтажу та вивезення такого обладнання відсутні.

Що стосується доводів скаржника про те, що командир військової частини А1603 ОСОБА_3 перевищив свої повноваження підписуючи додаткову угоду №3 до договору №VIN090 від 01.11.2002 року якою продовжено строк дії договору та відносно нього порушена кримінальна справа, судова колегія вважає безпідставним та необґрунтованим, так як в матеріалах справи такі докази відсутні, а вина щодо перевищення службових повноважень може бути встановлена лише вироком суду, який також відсутній в матеріалах справи.

При цьому, судовою колегією апеляційного господарського суду встановлено, що додаткова угода №3 від 15.08.2012 року до договору №VIN090 від 01.11.2002 року в судовому порядку не визнавалась не дійсною тобто, є чинною на час розгляду справи у суді.

За таких обставин судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора про зобов'язання товариства усунути перешкоди у користуванні майном шляхом демонтажу та вивезення обладнання з території військового містечка №91, що розташоване за адресою: Вінницька обл., Барський р-н, с. Балки, вул. Леніна, військова частина А1603.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду також погоджується з висновками суду першої щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 9015,13 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Так, як вбачається з матеріалів справи 30.09.2013 року представником квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця до суду першої інстанції було подане клопотання про припинення провадження у справі в частині заявленої до стягнення суми заборгованості у зв'язку з повною її оплатою відповідачем 16.09.2013 року. При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, позовну заяву № 4/2003 від 30.04.2013 року було подано до господарського суду Вінницької області 24.05.2013 року, що підтверджується вхідним штампом канцелярії, а відповідач погасив суму заборгованості у розмірі 9015,13 грн. 16.09.2013 року, тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9015,13 грн. правомірно припинено згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні майном та припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 9015,13 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів на підтвердження заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі № 902/748/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013 року у справі № 902/748/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 902/748/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 01.07.2014 року