Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді
Яманко В. Г.
суддів
Геращенко І. В. Арабей Т. Г.
при секретарі судового засідання
Стєблєві О. Л.
за участю представників від:
позивача
не з'явився, надане клопотання про розгляд за відсутністю представника,
відповідача
Удод М. І. за дов. № 8 від 20 квітня 2009 р., Яковенко О. В. за дов. № 7 від 20 квітня 2009 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від
18 лютого 2009 року
по адміністративній справі
№ 2а-35522/08 (суддя - Смагар С.В.)
за позовом
Державного підприємства «Селидіввугілля»
до
Красноармійської об'єднаної Державної податкової інспекції
про
скасування повідомлень
ВСТАНОВИЛА:
Державне
підприємство «Селидіввугілля» звернулось до Донецького окружного
адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 1-3) до
Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції (в подальшому за
текстом - Красноармійська ОДПІ) про скасування повідомлень № 105210010021836
від 26 січня 2008 року про зарахування сплати податкового зобов'язання з
податку на додану вартість за грудень 2007 року, № 105210010023860 від 31 січня
2008 року про зарахування сплати податкового зобов'язання з податку на додану
вартість за грудень 2007 року, № 105210010030591 від 10 лютого 2008 року про зарахування
сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2008
року, № 105210010030909 від 12 лютого 2009 року про зарахування сплати
податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2008 року, №
105210010034665 від 26 лютого 2008 року про зарахування сплати податкового
зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2008 року, №
105210010035752 від 29 лютого 2008 року про зарахування сплати податкового
зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2008 року, № 105210010036707
від 5 березня 2008 року про зарахування сплати податкового зобов'язання з
податку на додану вартість за січень 2008 року, № 105210010040895 від 20
березня 2008 року про зарахування сплати податкового зобов'язання з податку на
додану вартість за лютий 2008 року, № 105210010048469 від 18 квітня 2008 року
про зарахування сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за
березень 2008 року, № 105210010060161 від 21 травня 2008 року про зарахування
сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2008
року, №105210010064616 від 31 травня 2008 року про зарахування сплати
податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2008 року, №
105210010074373 від 3 липня 2008 року про зарахування сплати сум розстрочки
податкового зобов'язання з податку на додану вартість, № 105210010078952 від 21
липня 2008 року про зарахування сплати сум розстрочки податкового зобов'язання
з податку на додану вартість, № 105210010082038 від 1 серпня 2008 року про
зарахування сплати сум розстрочки податкового зобов'язання з податку на додану
вартість, № 105210010091125 від 29 серпня 2008 року про зарахування сплати сум
розстрочки податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Постановою
Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року у
адміністративній справі № 2-а-35522/08 (арк. спр. 113-114) позовні вимоги
Державного підприємства «Селидіввугілля» задоволені в повному обсязі. Скасовані
повідомлення Красноармійської об'єднаної
державної податкової інспекції № 105210010021836 від 26 січня 2008 року, №
105210010023860 від 31 січня 2008 року, № 105210010030591 від 10 лютого 2008
року, № 105210010030909 від 12 лютого 2009 року, № 105210010034665 від 26
лютого 2008 року, № 105210010035752 від 29 лютого 2008 року, № 105210010036707
від 5 березня 2008 року, № 105210010040895 від 20 березня 2008 року, №
105210010048469 від 18 квітня 2008 року, № 105210010060161 від 21 травня 2008
року, №105210010064616 від 31 травня 2008 року, № 105210010074373 від 3 липня 2008
року, № 105210010078952 від 21 липня 2008 року, № 105210010082038 від 1 серпня
2008 року, № 105210010091125 від 29 серпня 2008 року.
Не
погодившись з таким судовим рішенням, Красноармійська ОДПІ звернулась до
Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій
просила постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого
2009 року у адміністративній справі № 2-а-35522/08 скасувати як прийняту з
порушенням норм матеріального права. В судовому засіданні представники відповідача
доводи апеляційної скарги підтримали. Представник позивача в судове засідання
не з'явився, надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його
відсутністю.
Колегія
суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила
наступне.
Державне
підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом
про державну реєстрацію юридичної особи (арк. спр.8). За довідкою статистики
(арк. спр. 9) позивач включений до ЄДРПОУ за № 33426253, здійснює господарську
діяльність на підставі статуту підприємства (арк. справи 4-7) та перебуває на
податковому обліку як платник податків в Красноармійській ОДПІ.
Підпунктом
5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у
поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів,
наступних за останнім днем відповідного граничного строку ,
передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання
податкової декларації.
За підпунктом
4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові
декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а)
календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -
протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного
(податкового) місяця. Згідно підпункту
7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим
періодом є один календарний місяць.
Як вбачається
з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу податкові декларації з
податку на додану вартість:
- 21 січня
2008 року за грудень 2007 року з визначенням суми податку, яка підлягає
нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок
27) у розмірі 6976465 грн. (арк. справи 41-45);
- 20 лютого
2008 року за січень 2008 року з визначенням суми податку, яка підлягає
нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок
27) у розмірі 4613384 грн. (арк. справи 46-50);
- 20 березня
2008 року за лютий 2008 року з визначенням суми податку, яка підлягає
нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок
27) у розмірі 2898130 грн. (арк. справи 51-55);
- 21 квітня
2008 року за березень 2008 року з визначенням суми податку, яка підлягає
нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок
27) у розмірі 4445068 грн. (арк. справи 56-60);
- 20 травня
2008 року за квітень 2008 року з визначенням суми податку, яка підлягає
нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок
27) у розмірі 5548765 грн. (арк. справи 61-66);
Податковим
органом було прийнято рішення № 73/24-113 25 від 25 квітня 2008 року та
укладено договір № 9 від 30 квітня 2008 року про розстрочення податкових
зобов'язань позивача з податку на додану вартість з 25 квітня 2008 року по 15
грудня 2008 року на суму 2900000 грн. (арк. справи 26-27), рішення № 182/24-113
від 27 червня 2008 року та укладено договір № 17 від 1 липня 2008 року про
розстрочення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість з 27
червня 2008 року по 12 грудня 2008 року на суму 2900000 грн. (арк. справи
28-29), рішення № 122/24-113 від 30 липня 2008 року та укладено договір від 30
липня 2008 року про розстрочення податкових зобов'язань з податку на додану
вартість з 30 липня 2008 року по 18 грудня 2008 року на суму 2900000 грн. (арк.
справи 30-31).
Згідно
реєстру оплачених Державним підприємством «Селидіввугілля» документів,
позивачем перераховано відповідачу суми податкових зобов'язань з податку на
додану вартість платіжними дорученнями № 2866 від 25 січня 2008 року на суму
55210 грн. 55 коп., № 3012 від 30 січня
2008 року на суму 355000 грн., № 3182 на суму 79400 грн., № 3319 від 9 лютого
2008 року на суму 121000 грн., № 163 від 22 лютого 2008 року на суму
100000 грн., № 264 від 28 лютого 2008
року на суму 100000 грн., № 373 від 29 лютого 2008 року на суму 50000 грн., №
879 від 19 березня 2008 року на суму 100000 грн., № 1935 на суму 187000 грн., №
68 на суму 100000 грн., № 3357 на суму
900000 грн., № 4357 на суму 363000 грн., № 4766 на суму 50000 грн., № 4984 від
31 липня 2008 року на суму 200000 грн., № 5674 на суму 483333 грн. з
призначенням платежу - податок на додану вартість за відповідний період, у тому
числі й за рішеннями про розстрочення податкових зобов'язань (арк. справи
19-25). Тобто, позивачем здійснювалася сплата податку на додану вартість з
цільовим призначенням платежу, яке податковий орган змінив шляхом прийняття
повідомлень, що є спірними у даній справі.
Відповідач не
довів те, що має підстави для прийняття вище перелічених повідомлень про
перерозподіл сплачених податків в погашення в календарній черговості
податкового боргу, оскільки згідно підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16
Закону У4раїни «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами» та пункту 3.7 Інструкції про порядок
нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної
податкової служби, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 11 червня 2003 року N
290, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 червня 2003 року за N
522/7843, повідомлення приймаються якщо платник податків не сплачує пеню
разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її
окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції ). У даному
випадку відповідач таких підстав в обґрунтування своїх заперечень не наводив.
Колегія
суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності
зарахування податковим органом сплачених позивачем сум податку на додану
вартість у календарній черговості виникнення податкового боргу з наступних
підстав.
В ідповідно до
вимог пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на який
посилається Красноармійська об'єднана Державна податкова інспекція як на обґрунтування права зараховувати
сплачені позивачем суми податку на додану вартість у календарній черговості
виникнення податкового боргу, встановлено, що податковий борг погашається
попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у
порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його
виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних
пропорціях.
З наведеного
вбачається, що ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується
її дія: чи то контролюючі органи, чи то платники податків. Вказана норма не
позбавляє платника податку права самостійно визначати джерела та черговість
погашення податкових зобов'язань. Ця норма не встановлює права контролюючого
органу, всупереч напрямку, зазначеному платником податку у платіжному
документі, зараховувати платежі у рахунок погашення податкового боргу.
Згідно пункту
2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на
державні податкові інспекції покладено виконання функцій з забезпечення обліку
платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності
надходження цих податків, платежів.
На виконання
покладених на податкові органи функцій наказом Державної податкової
адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 було затверджено Інструкцію
про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку
платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами
державної податкової служби України, яку зареєстровано в Міністерстві юстиції
України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123. Наведена Інструкція також не містить у
собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу,
визначеного платником податку у платіжних документах, та направляти ці суми на
погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні
оперативного обліку платежів до бюджету.
Згідно пункту
6 частини 1 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» від 20
травня 1999 року № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок
і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні
в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку
України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25
березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише
за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів
згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового
списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом
3.5 зазначеної Інструкції Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення
заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та
документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.
Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення
«Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на
відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. З наведеного
випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного
законодавства України належить виключно платнику .
Колегія
суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто
не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження
об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з
мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом,
та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна
може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку,
встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України
передбачено, що власникові належать права володіння, користування та
розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного
кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на
власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не
суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права
власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника
може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у
випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є
непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений
у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у
його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове
відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з
мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом,
та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків,
встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі
стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин,
в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Частинами 1,
5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти
господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську
діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та
перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів
державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та
нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу
України держава гарантує захист майнових
прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним
використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.
Посилання
відповідача на те, що Державне підприємство «Селидіввугілля» не мало права
вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань, оскільки його активи
знаходились у податковій заставі, не приймається судом до уваги з огляду на
наступне.
Згідно пункту
8.6 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків,
активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження
ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим
органом. Перебування активів платника податків у податковій заставі не
позбавляє такого платника права вибору черговості погашення своїх податкових
зобов'язань.
За приписами
статті 8 Закону України «Про систему оподаткування» порядок зарахування
податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і
місцевих бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною Радою
України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними,
міськими радами відповідно до цього Закону та інших законів України.
Згідно статті
50 Бюджетного кодексу України, якою встановлений порядок виконання Державного
бюджету України за доходами, визначено, що податки, збори (обов'язкові платежі)
та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний
казначейський рахунок Державного бюджету України і визнаються зарахованими в доход
державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок
державного бюджету.
Згідно
підпункту 3.1 пункту 3 Порядку виконання державного бюджету за доходами,
затвердженого наказом Державного казначейства України від 19 грудня 2000 року N
131, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за N
67/5258, платники податків (юридичні та фізичні особи) сплачують податки і збори (обов'язкові платежі) у
безготівковій або готівковій формах; платежі здійснюються платниками через
установи банків, у яких вони обслуговуються, через установи Державного комітету
зв'язку України, установи Ощадного банку за місцезнаходженням платника.
Сплатою
платником податку податкових зобов'язань вважається саме перерахування на
казначейський рахунок державного бюджету відповідної суми податку. До того ж,
Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань
оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або
фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і
зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій,
що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів,
які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків
податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу,
самостійно визначеного платником податків .
З огляду на
викладене, колегія суддів зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята
з додержанням норм матеріального і процесуального право, що є підставою для
залишення її без змін.
Керуючись
статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу
адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну
скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову
Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року по адміністративній справі №
2а-35522/08
- залишити без задоволення.
Постанову
Донецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року по адміністративній справі №
2а-35522/08 - залишити без змін.
На підставі
частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з
дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового
рішення у повному обсязі.
Вступна та
резолютивна частини ухвали складені та підписані колегією суддів у нарадчій
кімнаті та проголошені в судовому засіданні 29 травня 2009 року.
Ухвала
набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена
безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з
дня складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі та
підписана колегією суддів 1 червня 2009 року.
Головуючий В.Г. Яманко
Судді І.В.
Геращенко
Т.Г.
Арабей
Часті запитання
Який тип судового документу № 3958492 ?
Документ № 3958492 це Ухвала суду
Яка дата ухвалення судового документу № 3958492 ?
Дата ухвалення - 29.05.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 3958492 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 3958492 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Відомості про судове рішення № 3958492, Донецький апеляційний адміністративний суд
Судове рішення № 3958492, Донецький апеляційний адміністративний суд було прийнято 29.05.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Ухвала суду.
На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Судове рішення № 3958492 відноситься до справи № 2а-35522/08/0570
Це рішення відноситься до справи № 2а-35522/08/0570. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
