Рішення № 39581397, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7327/14 23.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ост Медікал" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Діспомед"простягнення 114 142,64 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Бенца В.Я. - дов. № 1 від 01.04.2013 року;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Ост Медікал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Діспомед" про стягнення 90 000,00 грн. - основної заборгованості, 12 978,00 грн. - штрафу, 9 640,00 грн. - пені та 1 523,84 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 148-2013П від 20 серпня 2013 року в повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 90 000,00 грн.

Ухвалою від 22.04.2014 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.05.2014 року.

Представник позивача 14.05.2014 року до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 19.05.2014 року представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн. - основного боргу, 4 326,00 грн. - штрафу, 3 213,60 грн. - пені та 507,95 грн. - 3% річних. Суд, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв дану заяву.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом розглянуто та задоволено.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 19.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 23.06.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2014 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання 23.06.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Крім того, при зверненні з даним позовом позивач просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Розглянувши подану заяву Господарський суд міста Києва не вбачає підстав для її задоволення, оскільки позивач в поданій заяві не наводить відповідного обґрунтування, яке б свідчило про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.06.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Ост Медікал", іменоване надалі "постачальник" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Діспомед", іменоване надалі "покупець" (відповідач) був укладений договір поставки № 148-2013П (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти вироби медичного призначення (надалі - товар) на умовах, за ціною та в кількості, вказаними у рахунках - фактурах або видаткових накладних, які складаються до кожної окремої партії товару.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата партії товару проводиться на умовах, вказаних в рахунках - фактурах або видаткових накладних згідно розділу 1 даного договору.

Згідно з пунктом 6.3 договору відтермінування в оплаті за поставлений товар для покупця за даним договором становить 21 календарних днів з моменту отримання товару покупцем та з максимальним лімітом, який встановлюється в додатковій угоді.

У видатковій накладній № ВМ-0002161 сторони погодили, що оплата поставленого товару на підставі вказаної накладної повинна бути здійснена до 20.09.2013 року.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 227 250,00 грн., що засвідчується видатковою накладною № ВМ-0002161 від 21.08.2013 року та довіреністю на отримання товаро - матеріальних цінностей № 231 від 20.08.2013 року.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 197 250,00 грн., на доказ чого надано виписки з рахунку від 27.09.2013 року на суму 50 000,00 грн., від 20.11.2013 року на суму 5 000,00 грн., від 26.11.2013 року на суму 5 000,00 грн., від 06.12.2013 року на суму 10 000,00 грн., від 20.01.2014 року на суму 57 250,00 грн., від 04.03.2014 року на суму 10 000,00 грн., від 30.04.2014 року на суму 30 000,00 грн., від 06.05.2014 року на суму 30 000,00 грн.

У зв'язку з неповним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, у останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 30 000,00 грн.

Згідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 30 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частин 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.5.1 договору у випадку прострочення покупцем оплати згідно п. 6.3 договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу передбачених рахунками - фактурами на кожну окрему партію товару, а також 3% річних від простроченої суми та інфляційну складову боргу.

Згідно з пунктом 7.5.3 договору у разі прострочення покупцем оплати за отриманий товар на строк більше 15 календарних днів, постачальник крім пені додатково нараховує штраф у розмірі 0,07% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись пунктами 7.5.1 та 7.5.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 213,60 грн. та штраф в сумі 4 326,00 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пункту 6.3 та 7.5.1 договору, суми заборгованості за поставлений товар та порядку розрахунків визначеного сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю сумі 3 213,60 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 4 326,00 грн. слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Тобто, позивач здійснивши нарахування штрафу на підставі пункту 7.5.3 договору за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою цей штраф підпадає під визначення пені.

Разом з тим судом уже стягнуто з відповідача 3 213,60 грн. пені, нарахованої за цей самий період на підставі пункту 7.5.1 договору, яким сторони передбачили нарахування пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено, а позивачем здійснено подвійне нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 507,95 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та порядку розрахунків узгодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія Діспомед" (місцезнаходження: 01021, м. Київ, Печерський р -н, пров. Липський, буд. 3, кв. 11, код ЄДРПОУ 32250962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ост Медікал" (місцезнаходження: 03680, м. Київ, Солом'янський р -н, бульв. Івана Лепсе, буд. 6, оф. 806, код ЄДРПОУ 38639339) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - основної заборгованості, 3 213 (три тисячі двісті тринадцять) грн. 60 коп. - пені, 507 (п'ятсот сім) грн. 95 коп. - 3% річних, 1 619 (одну тисячу шістсот дев'ятнадцять) грн. 27 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.07.2014 року

Суддя Спичак О.М.