Ухвала суду № 39578833, 23.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

"23" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/1653/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Щербака А.А., Малиш Н.І.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (правонаступник - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року по справі № 2а/0470/1653/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський завод мінеральних добрив»

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.01.2011 р. № 0000112301/0/2063 та зобов'язання відповідача відшкодувати суму податку на додану вартість в розмірі 5 176 570 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.01.2011 р. № 0000112301/0/2063. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Просить скасувати постанову суду та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач вказує на помилковий та необґрунтований висновок суду першої інстанції, що призвів до неправильного вирішення спору. Також зазначає, що оскільки позивач постійно отримував товар від посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, то він не має права на відшкодування податку, сплаченого ним у зв'язку зі здійсненням експорту.

У судовому засіданні представник позивача - Снітько Е.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце, дату і час розгляду справи, був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 18.01.2011 р. по 19.01.2011 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правомірності формування податкового кредиту та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні правових відносин позивача з контрагентами по ланцюгах постачання за вересень 2010 року, що вплинуло на заявлені суми ПДВ до відшкодування по деклараціям з ПДВ за жовтень 2010 року.

За результатами перевірки 19.01.2011 року складено Акт № 336/15-т/23-408/31980517 за висновками якого встановлено , що в порушення п. 1.3, 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.10 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) - позивачем завищено неправомірно заявлене до відшкодування ПДВ з бюджету на суму 5 176 570 грн. за жовтень 2010 р.

З акту вбачається, що позивачем було подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 р. з урахуванням уточнюючого розрахунку від 03.12.2010 р. № 9005394352 з заявленою сумою бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 13 679 183 грн. та з нарахованою сумою від'ємного значення з ПДВ за вересень 2010 р.

Відповідачем у період з 13.12.2010 р. по 15.12.2010 р. була проведена виїзна позапланова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2010 р. за рахунок платника у банку, на підставі якої складено довідку перевірки від 16.12.2010 р. № 10391/198-т/23-408/31980517.

За результатами відпрацювання податкового кредиту, сформованого позивачем по декларації з ПДВ за вересень 2010 р. заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за жовтень 2010 р. підтверджено до відшкодування на рахунок платника у банку позивача частково - у розмірі 3 593 105 грн. Тобто, на дану суму, згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено факт надмірної сплати податку до бюджету (а.с. 11 т. 1).

На суму 5 176 570 грн. відповідачем встановлено схеми ймовірного руху ПДВ по контрагентах з ризиковими станами, а також існування розбіжностей між сумою податкового кредиту і сумою податкових зобов'язань, сформованими платниками за операціями з придбання товарів.

При відпрацюванні взаємовідносин між позивачем та далі по ланцюгу постачання сировини, згідно надісланих відповідачем запитів до інших податкових органів та отриманих відповідей, встановлено, що первісні постачальники позивача - ДП з ІІ «Сантрейд», ТОВ «Агрофест-Україна», ТОВ «Укртрансхім», які є посередниками, у вересні 2010 р. по ланцюгах постачання сировини, мали сумнівні взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які на даний час або визнані банкрутами, або припинені чи не знаходяться за своєю адресою, а також мають невідповідність між сумою податкового кредиту і сумою податкових зобов'язань, сформованими за операціями з придбання товарів. (а.с. 12-16 т. 1, акти перевірок - 91-101 т. 1)

На думку відповідача позивач завищив суму бюджетного відшкодування у загальному розмірі 5 176 570 грн. шляхом необґрунтованого включення вказаної суми у податковому періоді до складу податкового кредиту по операціям, які мають ознаки фіктивності, оскільки немає можливості підтвердити взаємовідносини первісних постачальників позивача з підприємствами 2-ої ланки в ланцюжках постачальників товарів, кінцевим споживачем яких позивач.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112301/0/2063 від 21.01.2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 5 176 570 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що податковий кредит позивачем сформовано на законних підставах, оскільки останнім підтверджується проведення господарських операцій належно оформленими податковими накладними, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом; податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги) та є підставою для нарахування податкового кредиту; платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем укладено договір купівлі-продажу товару (зернових культур) з ТОВ «Агрофест-Україна» № 20/07-2010-СХ від 20.07.2010 р., з ДП з ІІ Сантрейд», а з ТОВ «Укртрасхім» було укладено договори про надання послуг № ТР 05/01-2006 від 04.05.2006 р. та № 2010-07-21 від 21.07.2010 р.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно виписки по рахункам позивача за період з вересня 2010 р. по жовтень 2010 р. останній сплатив усю суму за вищезазначеними договорами (а.с. 65-103), тобто кредиторської заборгованості у позивача перед контрагентами не має.

Отже вимоги договорів з боку позивача були виконані в повному обсязі. Також виписками з банківського рахунку підтверджується обставина сплати позивачем, як покупцем товарів відповідно до укладених ним договорів, суми ПДВ у розмірі 5 176 570 грн., постачальникам товарів.

Водночас, якщо контрагентами позивача не виконані свої зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має документальні підтвердження здійснених господарських операцій (податкові накладні - а.с. 152-160 т. 1, 1-64 т. 2).

Заперечень щодо суті господарських операцій та оформленні первинних бухгалтерських та податкових документів відповідачем в акті перевірки не зазначалось.

Суд першої інстанції дійшов висновку та колегія суддів з ним погоджується, що сама по собі несплата податків контрагентами (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарських операцій не впливає на право формування податкового кредиту позивача.

Також колегія суддів звертає увагу на наступне.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Крім того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлених податкових накладних свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. Кожна оподаткована господарська операція, визначена в акті перевірки позивача належним чином оформлена, всі податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи оформлені належним чином та відповідають встановленим законодавством вимогам.

Відповідно до норм чинного законодавства позивач не несе відповідальності за невиконання його контрагентами зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, тому відповідач приймаючи оскаржуване рішення, діяв не на підставі та не у спосіб передбачений Конституцією та Законами України.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.198, ст.200, ст.206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (правонаступник - Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби) залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року по справі № 2а/0470/1653/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.І. Малиш