Ухвала суду № 39575378, 01.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/66584/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Горголь І.С.

представників:

позивача: Московича А.Я.

відповідача: Скрипника С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року

у справі № 813/4554/13-а

за позовомПриватного підприємства «Констант-Плюс» доДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Констант-Плюс» (далі по тексту - позивач, ПП «Констант-Плюс») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПП «Констант-Плюс», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 16.04.2013 року №363/22-10/35287031.

В акті перевірки зокрема зазначено, що позивачем порушено п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у листопаді 2012 року на 2627925 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2012 року 871697 грн., та пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток за 4 квартал 2012 року на суму 3674603 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2013 року №0001002210, яким ПП «Констант-Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3674603 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 918651 грн., №0001012210, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення ПДВ на 871697 грн. та №0001022210, яким ПП «Констант-Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 2627925 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 656981 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до вимог абз. 2 п. 39.1. ст. 39 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Згідно абз. 1 п. 39.15. ст. 39 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Пунктом 39.2. ст. 39 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено вичерпний перелік методів визначення звичайної ціни, а саме: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) «витрати плюс»; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.

Відповідно до абз. 2 п. 39.4. ст. 39 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Згідно з п. 39.1. ст. 39 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України і не доведено протилежне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3.-39.4. ст.39 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, у 4 кварталі 2012 року позивачем було здійснено господарські операції щодо купівлі та продажу комп'ютерної техніки (ноутбуків широкого асортименту).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2012 року ПП «Констант-Плюс» придбано 4800 одиниць комп'ютерної техніки (ноутбуки) за договором поставки №1-01/11 від 01.11.2012 року, укладеним із Підприємством із 100% іноземною інвестицією «Монблан». Загальна ціна придбання вказаної техніки становила 3 896 064,00 грн. у т.ч. ПДВ.

Фактичне виконання умов вищевказаного договору підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковими накладними.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

У подальшому, позивачем було реалізовано вказану комп'ютерну техніку в кількості 4800 одиниць за договором поставки №КП-0110 від 01.10.2012 року, укладеним із ПП «Електрокабельпостач», за загальною ціною 3915590,40 грн. у т.ч. ПДВ. Поставка відбулася 22.11.2012 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Товар, який постачався за договором №КП-0110 від 01.10.2012 року, був придбаний ПП «Констант-Плюс» за договором поставки №1-01/11 від 01.11.2012 року. Водночас, під час виконання вищевказаного договору сторонами було складено акт про невідповідність поставленого товару умовам поставки від 20.11.2012 року. Згідно акту сторони узгодили, що товар, який постачався за договором поставки №1-01/11 від 01.11.2012 року, містив дефекти - пошкодження близько 3% пікселів на екрані. Цей же товар, та у такому ж стані був у подальшому проданий позивачем за договором поставки №КП-0110 від 01.10.2012 року на користь ПП «Електрокабельпостач», а умови такої поставки (зокрема в частині ціни та стану товару) відповідали домовленостям сторін договору.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що операція з продажу ПП «Констант-Плюс» товару за ціною 3262992 грн. без ПДВ не суперечить господарській діяльності позивача та, не зважаючи на застосовану ціну, була прибутковою, оскільки, товар був придбаний ПП «Констант-Плюс» за ціною нижчою від ціни подальшого продажу ПП «Електрокабельпостач».

В свою чергу, щодо вимог ПП «Констант-Плюс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2013 року №0001032210, прийнятого на підставі акту позапланової перевірки від 17.04.2013 року №369/22-10/35287031, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту перевірки від 17.04.2013 року №369/22-10/35287031, у період з 02.04.2013 року по 10.04.2013 року ДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПП «Констант-Плюс» податку на додану вартість за січень-лютий 2013 року, за результатами якої було встановлено порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 871 697 грн.

На підставі висновків, що викладені у вищевказаному акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 року №0001032210, яким ПП «Констант-Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 871 697 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 217 924 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказане податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем у зв'язку із завищення ПП «Констант-Плюс» залишку від'ємного значення ПДВ у попередньому звітному періоді (грудні 2012 року), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В акті від 17.04.2013 року №369/22-10/35287031 зазначено, що вищевказана обставина, підтверджується актом від 16.04.2013 року №363/22-10/35287031. В результаті чого, за наслідком проведеної виїзної позапланової документальної перевірки за 2012 рік, ДПІ було проведено коригування від'ємного значення суми ПДВ та зменшено від'ємне значення на 871 697 грн., у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013 року №0001012210.

Отже, рішення ДПІ про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, яке прийняте у зв'язку із коригуванням (зменшенням) від'ємного значення ПДВ за протиправним податковим повідомленням-рішенням, є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов