Ухвала суду № 39575376, 17.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2014 р. м. Київ К/800/7863/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Острович С. Е Степашко О. І. Титенко М. П. Панова С. І. Павліченко К. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходівна постанову та ухвалуОдеського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 рокуу справі№ 815/6924/13-аза позовомПриватного акціонерного товариства «Одесавинпром»до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходівпроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року у справі № 815/6924/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 23.09.2013 року № 0000194000 та № 0000184000.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Одесавинпром» з питання достовірності формування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «Горішник» за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, складено акт від 09.09.2013 року № 26/40-0/00412027/7, яким зафіксовано безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Горішник» у зв'язку із відсутністю доказів їх реальності.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 23.09.2013 року: № 0000194000, яким позивачу визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 3065345 грн., з яких 2043563 грн. основного платежу та 1021782 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; № 0000184000, яким позивачу визначене податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2452275 грн., з яких 1634850 грн. основного платежу та 817425 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки податкового органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

У відповідності до абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача та ТОВ «Горішник» по виконанню договору купівлі-продажу на поставку волоських горіхів від 30.11.2010 року № 1084, від 24.12.2010 року № 1098, від 24.12.2010 року № 1099 підтверджується матеріалами справи, зокрема, біржовими контрактами, актами приймання-передачі товару, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками.

На підтвердження факту використання придбаного у ТОВ «Горішник» товару в своїй господарській діяльності позивач також долучив до матеріалів справи копії документів, які підтверджують подальшу реалізацію цього товару на експорт шляхом укладання позивачем договорів комісії із TOB «Агро-Торг» № 1261 від 30.11.2010 року, № 1277 від 24.12.2010 року, № 1278 від 24.12.2010 року, за якими TOB «Агро-Торг» (комісіонер) зобов'язувався за дорученням ЗАТ «Одесавинпром» (комітент) здійснити правочин по продажу на експорт нерезиденту України горіху грецького у шкарлупі/без шкарлупи українського походження, або іншої продукції по узгодженню сторін.

На момент проведення операцій з позивачем ТОВ «Горішник» мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, оскільки операції позивача з ТОВ «Горішник» були проведені в період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, а свідоцтво ТОВ «Горішник», як платника податку на додану вартість було анульовано 07.10.2011 року.

Факт продажу отриманого від ТОВ «Горішник» товару підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи податковими накладними та митними деклараціями, звітами комісіонера за договорами комісії по реалізації на експорт горіху, придбаного у TOB «Горішник», рахунками на оплату, фітосанітарними сертифікатами, платіжними дорученнями.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність у ТОВ «Горішник» складських приміщень спростовується наданим позивачем договором № 35 від 04.01.2010 року про оренду ТОВ «Горішник» складського нежитлового приміщення.

Доводи відвідача про ненадання позивачем копій товарно-транспортних накладних на перевезення товару, обґрунтовано відхилено, оскільки договори на поставки горіху волоського укладались та виконувались на умовах поставки на склад продавця (ТОВ «Горішник») згідно умов EXW правил Інкотермс 2000, що знаходиться у смт. Мартиновському Вознесенського району Миколаївської області, орендованому ТОВ «Горішник» у ТОВ «Стан» на підставі договору № 35 від 04.01.2010 року, звідки товар не перевозився, а в день його придбання передавався позивачем на комісію ТОВ «Агро-Торг» для реалізації на експорт.

Посилання відповідача на інформацію з акта перевірки ТОВ «Горішник» не прийнята судами першої та апеляційної інстанції як належний доказ порушень позивачем вимог податкового законодавства за встановлених обставин фактичного виконання спірних операцій.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з судовими рішеннями про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про відсутність фактичного виконання господарських операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 815/6924/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді С. Е. Острович

О. І. Степашко