Ухвала суду № 39575288, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року м. Київ К/9991/88819/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року

у справі № 2-а-13082/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар»

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області,

Головного управління Державного казначейства України у Харківській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Леда»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімпромпоставка»,

за участю Прокурора Дергачівського району Харківської області

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» (далі - ТОВ «Слобожанський миловар»; позивач) звернулось до суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Дергачівська МДПІ Харківської області; відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області (далі - ГУДК України у Харківській області; відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000161601/0 від 19 вересня 2008 року та стягнути з Державного бюджету України на його користь бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 173 606,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000161601/0 від 19 вересня 2008 року. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, Дергачівською МДПІ Харківської області заявлено клопотання про заміну відповідача-1 у справі - Дергачівської МДПІ Харківської області на Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Слобожанський миловар» з питання правомірності декларування сум податку на додану вартість до відшкодування з бюджету за червень 2008 року, за результатами якої складено акт № 997/16-015/30357250 від 19 вересня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Дергачівською МДПІ Харківської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000161601/0 від 19 вересня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 173 606,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Слобожанський миловар» пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгам постачання.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що за результатами зустрічних перевірок по ланцюгам постачання виявлено контрагентів (у другій ланці), які не знаходяться за юридичною адресою, визнані банкрутами, ліквідовані або стосовно яких відкрито ліквідаційну процедуру.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій.

Як встановлено судами, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Леда» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпромпоставка» (безпосередніх постачальників) товару, який використовується при виробництві мила, засвідчується належним чином складеними податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, а податковим органом, в свою чергу, будь-яких доказів на підтвердження безтоварного (фіктивного) характеру проведених операцій не надано.

Доводи, викладені в касаційній скарзі відповідача-1, про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по ланцюгам постачання, колегія суддів відхиляє, оскільки пункт 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Вимога ж пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови бюджетного відшкодування стосується платника, який згідно із Законом № 168/97-ВР поніс фактичні витрати щодо сплати зазначеного податку.

Таким чином, якщо контрагенти, зокрема, ті, які не були безпосередніми постачальниками товарів (робіт, послуг), не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача-1 - Дергачівську міжрайонну державну податкову інспекцію Харківської області її правонаступником - Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.