Ухвала суду № 39575278, 10.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2014 р. м. Київ К/9991/73794/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року

у справі № 2а-18355/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга» (далі - ТОВ «Олга»; позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004962309/0 від 07 липня 2010 року, № 0004962309/1 від 05 серпня 2010 року, № 0004962309/2 від 24 листопада 2010 року, № 0004972309/0 від 07 липня 2010 року, № 0004972309/1 від 05 серпня 2010 року, № 0004972309/2 від 24 листопада 2010 року. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «Олга» за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Олга» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1473/23-09/30575865 від 22 червня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004962309/0 від 07 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 375 000,00 грн. (250 000,00 грн. - основний платіж, 125 00,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0004972309/0 від 07 липня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300 000,00 грн. (200 000,00 грн. - основний платіж, 100 000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги товариства залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004962309/1 від 05 серпня 2010 року, № 0004962309/2 від 24 листопада 2010 року, № 0004972309/1 від 05 серпня 2010 року, № 0004972309/2 від 24 листопада 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Олга» пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором № 01/12 від 01 вересня 2008 року на виконання маркетингових досліджень, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Олга-торг».

Обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірного формування товариством даних податкового обліку за розглядуваною операцією, контролюючий орган вказував на їх непідтвердження відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами, на підтвердження фактичного виконання спірної господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені акт приймання наданих послуг, податкову накладну, звіти про виконання маркетингових досліджень, пов'язаних з просуванням продукції ТОВ «Олга» в торгівельних мережах м. Києва та Київської області, банківські виписки.

Вказані документи в повній мірі нівелюють доводи контролюючого органу про непідтвердження сформованих позивачем даних податкового обліку первинними документами.

При цьому відповідачем не подано жодних доказів на спростування тієї обставини, що понесені ТОВ «Олга» витрати безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю, а розглядувана операція здійснена за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.