Ухвала суду № 39570671, 25.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/399/14-ц Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю.Провадження № 22-ц/780/3603/14 Доповідач у 2 інстанції КулішенкоКатегорія 27 25.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

25 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Воробйової Н.С., Сушко Л.П.,

при секретарі: Химинець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙС", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду та поруки,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙС", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду та поруки.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 28 лютого 2014 року відкрито провадження у справі.

29.04.2014 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕЙС" до суду першої інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права просить її скасувати.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 1 ГПК України визначає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Ч.1 ст. 179 ГК України передбачено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Суд першої інстанції вважав, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, а саме, позовні вимоги, що стосуються взаємовідносин між юридичними особами - господарського, в решті позовних вимог - цивільного та закрив провадження у справі в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів з такою позицією не може погодитись.

Судом першої інстанції не повністю з'ясовано обставини справи, чим порушено норми процесуального права, що призвело до закриття провадження в частині позовних вимог до ТОВ «ЛЕЙС».

Дійсно 21 червня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕЙС» (Відповідач 1) було укладено Договір будівельного підряду.

15 листопада 2013 року Позивач та ОСОБА_2 (Відповідач 2) уклали Договір поруки, відповідно до положень якого ОСОБА_2 зобов'язався як солідарний боржник відповідати за оплату Відповідачем 1 виконаних Позивачем робіт за Договором підряду.

Відповідач 1 не виконував власні зобов'язання за цим Договором чим і завдав збитки Позивачу.

Згідно пункту 2.1. Договору поруки, якщо Відповідач 1 не виконає (повністю або частково) будь-яке своє зобов'язання за Договором щодо відшкодування Позивачеві збитків, що можуть бути завдані Відповідачем 1 внаслідок невиконання Договору, Позивач має право солідарно вимагати виконання таких зобов'язань від Відповідача 2, в їх невиконаній частині.

У зв'язку з цим Позивач звернувся з позовом до суду, як до боржника - Відповідач 1, так і до його поручителя - Відповідач 2.

Як вбачається з пункту 2 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", вказано наступне: "оскільки у спорах, що виникають з кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 ЦПК України при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи - поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів".

Незважаючи на те, що ця Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ регулює питання, які стосуються кредитних правовідносин, ці положення можливо застосовувати за аналогією до інших правовідносин, адже правова природа поруки та основного зобов'язання є тотожною, як у відносинах кредитних, так і в інших правовідносинах та має однакове значення для цивільного судочинства.

Таким чином, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд першої інстанції, отримавши позовну заяву Позивача, перевірив її на предмет відсутності підстав, відповідно до яких суддя має відмовити у відкритті провадження у справі, та постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.

Враховуючи це, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги, викладені у позовній заяві Позивача, мають бути розглянуті у порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції, постановляючи дві різні за змістом ухвали, по-різному застосовує норми законодавства до одних і тих самих правовідносин.

Оскільки розгляд вимог до Відповідача 1 та Відповідача 2 мають здійснюватись спільно, так як вони є солідарними боржниками, то суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, чим порушено порядок, встановлений для вирішення даного питання, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

На підставі вимог ч. 3 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд скасовує і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції , якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 30 квітня 2014 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді: