Ухвала суду № 39568823, 24.06.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.

УХВАЛА

іменем України

"24" червня 2014 р. Справа № 817/743/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бондарчука І.Ф.

суддів: Моніча Б.С.

Хаюка С.М.,

при секретарі Степанській А.В. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" квітня 2014 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "EVRASCON" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року позивач звернувся з позовом до Здолбунівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області Міністерства доходів і зборів, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.03.2014р. № 0001371500 та № 0001381500.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на 787 530 грн. та застосування штрафу на 1 732 536 грн. не відповідають чинному податковому законодавству. Вказав, що податковий орган на порушення п.201.10 ст. 201 та п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України неправомірно заперечив його право на податковий кредит в сумі 121 934 грн., на підставі скарги за формою додатка Д8 до декларації з ПДВ. Зазначив, що відповідачем порушена норма пп.195.1.1 «а» ст.195 ПКУ, яка передбачає, застосування нульової ставки ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Податковий орган застосував ставку податку 20% і нарахував податкові зобов'язання в сумі 665 596 грн. безпідставно стверджуючи про негосподарське використання експортованого обладнання шляхом безоплатного продажу головному офісу підприємства, що знаходиться в Баку. Також покликався, що в порушення п.123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем застосовані штрафні санкції до платника за відсутності заниження суми бюджетного відшкодування.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Здолбунівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області

- №0001371500 від 04.03.2014 року в частині зменшення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 787530 грн.

- №00001381500 від 04.03.2014р. в частині застосування штрафу в сумі 1 732 536 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Встановлено, що 21.10.2013 р. Здолбунівською ОДПІ складено акт № 336/17-07-15-26612924 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Представництва «ВАТ «Євро-Азіатська Будівельна Корпорація «Євраскон», код ЄДРПОУ 26612924 щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів за квітень, травень, червень, липень, серпень 2013 року та правомірності формування рядка 24, відображеного в декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

З посиланням на вказаний акт перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013р., які були оскаржені в порядку досудового вирішення спору та змінені органами ГУ Міндоходів 04.03.2014р. У результаті податковим органом прийняті наступні повідомлення-рішення:

1. Податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 04.03.2014р. № 0001381500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень, травень та серпень 2013р. на 6 930 142 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 732 536 грн.

2. Податкове повідомлення-рішення форми «В2» від 04.11.2013р. № 0001561500, яким збільшено суму бюджетного відшкодування за квітень, травень, червень, липень, серпень 2013р. на 34 590 988 грн.

3. Податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 04.11.2013р. № 0001581500, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 1 019 843 грн. за квітень 2013р.

4. Податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 04.11.2013р. № 0001611500, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 10 086 090 грн. за липень 2013р.

5. Податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 04.11.2013р. № 0001591500, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 7 762 144 грн. за липень 2013р.

6. Податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 04.11.2013р. № 0001601500, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування у розмірі 6 107 319 грн. за серпень 2013р.

7. Податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 04.03.2014р. № 0001371500, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на 4 103 018 грн. за серпень 2013р.

Підставою для зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в оспорюваній частині на загальну суму 787 530 грн. на підставі податкового повідомлення рішення форми «В4» від 04.03.2014р. № 0001371500, стали висновки відповідача про порушення позивачем вимог, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (надалі ПКУ).

Відповідач вважав, що заява - скарга на контрагента, передбачена пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, має бути подана до декларації з ПДВ за той звітний період, коли відбулася перша подія: чи отримання товарів (послуг), чи оплата за них, а не в майбутніх звітних періодах.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач подав до Здолбунівської ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2013 р., до яких додано Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)», у якому заявлено про порушення продавцями ТОВ «Майстер нових технологій», ТОВ «Дорстроймонтаж» та Львівська залізниця порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

До декларації за червень 2013 р. включені суми ПДВ по податкових накладних, виписаних ТОВ «Майстер нових технологій» від 15.01.2013 р. на 25 016,44 грн. та від 19.03.2013 р. на 7 178 грн., всього оспорювана сума за цей період складає 32 194 грн.

До декларації за липень 2013р. включені суми ПДВ по ТОВ «Дорстроймонтаж», який 19.07.2012 р. відмовився надати податкову накладну на 50 000грн., а 26.04.2013р. - на 20 833,33 грн. ДТГО Південно-Західна залізниця - від 29.05.2013 р. на суму ПДВ 5 000 грн., від 31.05.2013 р. - 6,07 грн., ПД-1 ЄТЕХ від 30.04.2013 р. - 950,57 грн., всього оспорювана сума за цей період складає 74 877 грн.

До декларації за серпень 2013р. включені суми ПДВ по ДТГО Південно-Західна залізниця - 30.04.2013 р. на суму ПДВ 13 906,67 грн. Загальна оспорювана сума в цій частині становить 120 978 грн.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з абзацом одинадцятим пункту 201.10 статті 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З аналізу наведеного слідує, що платник податку може включити до податкового кредиту суми податку по податкових накладних протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту.

Суд першої інстанції вірно покликався на те, що право платника податку щодо подання скарги на постачальника, який порушив порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладеної обмежено 60 днями з дати виписки податкової накладної лише з прийняттям Закону України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень», яким абзац одинадцятий пункту 201.10 статті 201 після першого речення доповнено наступним змістом: таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Враховуючи викладене та те, що встановлено факт включення до податкового кредиту суми податку до спливу 365 днів, скарги на постачальників подані позивачем в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту і податковим органом це не заперечується, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновку відповідача про порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Також встановлено, що згідно ВМД №125130009/2013/240066 від 15.01.2013р. та ВМД №125130009/2013/240067 від 15.01.2013р. позивачем у митному режимі експорту від представництва в Україні до головного офісу підприємства, розташованого в Баку, вивезена бурильна машина BAUER MG 48 та запасні частини до неї. При експорті позивач застосував ставку ПДВ 0%, передбачену пп.195.1.1 «а» ст.195 ПКУ.

Відповідачем застосована до даної господарської операції ставка ПДВ 20% і нараховані податкові зобов'язання в сумі 665 596 грн. виходячи з того, що оскільки при безоплатному постачанні товарів платником податку не отримується дохід від їх продажу, товари визнаються такими, що не використовуються в господарській діяльності, а тому такий платник податку втрачає право на податковий кредит і повинен здійснити його коригування шляхом визнання умовного постачання таких товарів, а саме: нарахувати податкові зобов'язання за основною ставкою, виходячи з ціни їх придбання, але не нижче митної вартості товарів, з якої було визначено податки і збори, що справлялися під час митного оформлення.

Фактичною підставою для нарахування відповідачем ПДВ став пункт 189.1 ст.189 ПКУ у редакції, яка діяла до 01.07.2012р.

Із набранням чинності Закону України від 24.05.2012р. № 4834-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» пункт 189.1 статті 189 ПКУ має наступний зміст: у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пункт 198.5 ст.198 ПКУ передбачає, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Судом вірно зазначено, що відповідач не надав суду жодних доказів того, що бурильна машина BAUER MG 48 та запасні частини передаються в межах балансу платника податку для невиробничого використання, переводяться до складу невиробничих необоротних активів, чи використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що оскільки вантажні митні декларації підтверджують передачу бурильної машини BAUER MG 48 та запасних частин до неї в межах однієї юридичної особи - позивача і підтверджують факт вивезення майна за межі митної території України, тому необґрунтованим є твердження відповідача про безоплатну купівлю та безоплатний продаж майна позивачем.

Підпунктом «а» пп. 195.1.1 ПКУ встановлена пряма норма, яка передбачає, що вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковується за нульовою ставкою.

Судом вірно зазначено, що яким би чином не відбувалося ввезення обладнання від головного офісу і сплата ПДВ при імпорті, самої суті операції це не змінює: має місце вивезення товару. Ставка ПДВ застосовується до конкретної операції, тобто до операції з вивезення майна, а тому нарахування податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 665 596 грн., здійснене відповідачем, є неправомірним.

Крім того встановлено, що податковим повідомленням-рішенням форми «В1» від 04.03.2014р. № 0001381500 зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 6 930 142 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1 732 536 грн.

В тому числі зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2013р. на 193 526 грн., за травень 2013р. - на 5 212 956 грн. та за серпень 2013р. - на 1 523 660 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми «В2» від 04.11.2013р. № 0001561500 відповідач збільшив суму бюджетного відшкодування на 34 590 988 грн.

Судом вірно зазначено, що аналіз ст. 200 ПК України дозволяє визначити сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до яких відносяться: зарахування суми від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; фактична оплата податку отримувачем товарів (послуг); проведення вказаної оплати постачальникам товарів (послуг).

Отже, облік бюджетного відшкодування ПДВ має накопичувальний характер. Податкове законодавство обмежує суму від'ємного значення, яка може бути відшкодована платнику, фактичною сплатою ПДВ постачальникам товарів в попередніх податкових періодах.

Відповідно до п.200.6 платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, у якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Як вбачається з акту перевірки, усіх прийнятих податкових повідомлень-рішень в сукупності, якими в одному і тому ж звітному періоді зменшена сума бюджетного відшкодування, збільшена сума бюджетного відшкодування та відмовлено в наданні бюджетного відшкодування, сума бюджетного відшкодування в цілому занижена. Тобто платник не декларував відшкодування ПДВ з державного бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо позивачем був порушений порядок заповнення податкових декларацій з ПДВ, то це призвело лише до неможливості отримання бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку та можливості використання залишку від'ємного значення виключно шляхом його зарахування в рахунок зменшення податкових зобов'язань, що виникнуть в наступних податкових періодах. Проте, положення п. 123.1 не передбачає застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке порушення.

Податковий кодекс передбачає підсумований облік як від'ємного значення ПДВ, так і бюджетного відшкодування, тобто сума бюджетного відшкодування не може бути одночасно і завищеною і заниженою.

Встановлено, що податковий орган самостійно збільшив суму бюджетного відшкодування платнику у квітні 2013р. на 14 668 085 грн., травні 2013р. - на 21 010 770 грн., у червні - на 13 941 033 грн., у липні - на 7 592 664 грн., у серпні 2013р. - на 2 585 450 грн.

Судом вірно зазначено, що з урахуванням усіх прийнятих податкових повідомлень-рішень, заниження суми бюджетного відшкодування з ПДВ матеріалами справи не підтверджується, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001381500 в частині нарахованого штрафу на суму 1 732 536 грн. не відповідає нормам Податкового кодексу України і підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" квітня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Ф.Бондарчук

судді: (підпис) Б.С. Моніч

(підпис) С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Ф.Бондарчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "25" червня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Відкрите акціонерне товариство "Євро-Азіатська Будівельна Корпорація "EVRASCON" вул.Шевченка,1,м.Здолбунів,Рівненська область,35705

3- відповідачу/відповідачам: Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Приходька,1а,м. Здолбунів,Рівненська область,35705

4- представник позивача Данилюк Інна Григорівна - АДРЕСА_1,