Рішення № 39566753, 25.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/10787/2012 Головуючий у І інстанції Саган В.М.Провадження № 22-ц/780/1803/14 Доповідач у 2 інстанції ОлійникКатегорія 29 25.06.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Гуля В.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про стягнення витрат та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про стягнення витрат та моральної шкоди, посилаючись на те, що 23 червня 1968 року, йому у віці 6 років були завдані тяжкі тілесні ушкодження в трансформаторному пункті №1298, що належить відповідачу, внаслідок чого він став інвалідом 2 групи з дитинства.

Відповідно до Залізничного районного народного суду міста Києва від 23 вересня 1969 року винним у заподіянні шкоди було визнано відповідача, а за ним (ОСОБА_1) було визнано право на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою працездатності по досягненню віку 15 років.

У 1981 році по досягненню повноліття він (позивач) звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою працездатності за період від 01 жовтня 1979 року до 21 квітня 1981 року.

Рішенням Залізничного районного суду міста Києва позовні вимоги були задоволені повністю і з відповідача стягнуто 804,97 крб., у зв'язку з втратою працездатності.

Рішенням Залізничного районного суду від 9 липня 2001 року визнано за ОСОБА_1 право на: санаторно-курортне лікування в медичних закладах та компенсацію на придбання ліків.

Зобов'язано відповідача сплачувати необхідні платежі на санаторно-курортне лікування не менше одного разу на рік у період від червня до вересня, лікування в медичних закладах та компенсацію на придбання ліків.

Визнано за ОСОБА_1 право на протезування та ортопедичне взуття.

Вирішено стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на побутовий догляд у сумі 136 грн. та звичайний догляд у сумі 272 грн., а також зобов'язано відповідача відшкодовувати витрати на побутовий та звичайний догляд довічно.

Рішенням Солом'янського районного суду від 27 лютого 2003 року стягнуто з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 суму відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності в розмірі 7757 грн. за період від лютого 1997 року до 27 лютого 2003 року, вартість МІО протеза плеча у сумі 28 594 грн. 10 коп., вартість механічного протезу плеча у розмірі 12 808 грн. 70 коп. та косметичний протез плеча у сумі 7008 грн. 58 коп.

Зобов'язано відповідача придбати для ОСОБА_1 автомобіль «Таврія» через ХРП «Авто Заз-ДЕУ» р/р 26003301290091 «Промінвестбанка» міста Києва МФО 322108 вартістю 15 790 грн., сплативши 20 000 грн. вартості переобладнання автомобіля через станцію техобслуговування для управління з урахуванням відсутності правої руки і лівої ступні ноги. Зобов'язано відповідача сплачувати щомісячно з моменту придбання автомобіля та реєстрації в органах Держінспекції кошти на придбання пального марки А-92, в кількості 120 літрів на рік, а також зобов'язано відповідача придбати для ОСОБА_1 збірний гараж для автомобіля вартістю 5000 грн.

Враховуючи вищенаведене та оскільки відповідачем було припинено виконання зобов'язань, покладених на нього попередніми рішеннями Залізничного районного суду міста Києва, позивач просив стягнути:

- на побутовий та звичайний догляд за період від 1 січня 2003 року до дня ухвалення рішення з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції у розмірі 0,75 мінімальної заробітної плати, що становить 58619 грн. 32 коп.;

- витрати, повязані з втратою працездатності за період від 27 лютого 2003 року до дня ухвалення рішення з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції, що становить 460211 грн 50 коп.;

- вартість автомобіля «Таврія» з його переобладнанням для управління з урахуванням відсутності у нього правої руки і лівої ступні ноги, з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції за період від 27 лютого 2003 року до 1липня 2012 року у розмірі 85007 грн 70 коп.;

- вартість збірного гаражу для автомобіля з урахуванням трьох процентів річних та індексу інфляції за період від 27 лютого 2003 року до 1 липня 2012 року - 11875 грн.;

- витрати на санаторно-курортне лікування - 261330 грн 50 коп.;

- відшкодувати 51000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року позов задоволено частково.

Вирішено стягнути з АЕК «Київенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на побутовий та звичайний догляд за період від 01 січня 2003 року до 12 листопада 2012 року з урахуванням 3% річних індексу інфляції у розмірі 0,75 мінімальної заробітної плати щомісячно в розмірі 58 619 грн. 32 коп.,

Витрати, пов'язані з втратою працездатності за період від 27 лютого 2003 року до 12 листопада 2012 року з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, що становить 460 211 грн. 50 коп.,

вартість автомобіля «Таврія» з переобладнанням для управління з урахуванням відсутності правої руки і лівої ступні ноги в сумі 85 007 грн. 70 коп. та вартість збірного гаражу в сумі 11 875 грн.,

витрати пов'язані із санаторно-курортним лікуванням в сумі 261 330 грн. 50 коп. та моральну шкоду в сумі 51 000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким в позові відмовити.

Колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 червня 1968 року ОСОБА_1 у віці 6 років були завдані тяжкі тілесні ушкодження у трансформаторному пункті №1298, що належить відповідачу, внаслідок чого позивач став інвалідом 2 групи з дитинства.

Рішенням Залізничного районного народного суду містп Києва від 23 вересня 1969 року винним у завданні шкоди було визнано відповідача і за ОСОБА_1 визнано право на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою працездатності до досягнення ним 15 років (а.с.27-29).

Рішенням Залізничного районного народного суду міста Києва від 27 квітня 1981 року стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 804,97 крб. витрат, пов'язаних з втратою працездатності, за період від 1 жовтня 1979 року до 21квітня 1981 року (а.с.32-34).

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2003 року стягнуто з відповідача 7757 грн. витрат, повязаних з втратою працездатності за період від 3 лютого 1997 року до 27 лютого 2003 року, вартість МІО протеза плеча - 28 594 грн. 10 коп., вартість механічного протезу плеча 12808 грн. 70 коп., косметичний протез плеча - 7 008 грн. 58 коп. Зобов'язано відповідача придбати для ОСОБА_1 автомобіль марки «Таврія» вартістю 15 790 грн, сплативши 20000 грн. вартості переобладнання автомобіля через станцію техобслуговування для управління з урахуванням відсутності правої руки і лівої ступні ноги. Зобов'язано відповідача сплачувати щомісячно з моменту придбання автомобіля та реєстрації в органах Держінспекції кошти на придбання пального марки А-92 у кількості 120 літрів на рік та зобов'язано відповідача придбати для ОСОБА_1 збірний гараж для автомобіля вартістю 5 000 грн. (а.с.39-41).

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 18 червня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 17 квітня 2006 року, вказане рішення суду першої інстанції скасовано у частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди та в цій частині відмовлено в позові. У частині стягнення 7 757 грн. витрат, повязаних з втратою працездатності, змінено та визначено розмір відшкодування в сумі 6459грн.

Відповідно до ст.455 ЦК Української РСР 1963 року в разі заподіяння каліцтва або ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я заподіяно організацією або громадянином, не зобов'язаними сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду за правилами ст.ст.440, 441, 450 цього Кодексу у частині, що перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому після ушкодження його здоров'я і фактично одержуваної ним пенсії (ч.1 ст.457 ЦК Української РСР 1963 року).

Тобто витрати, пов'язані з втратою працездатності, мають періодичний характер та не є одноразовою виплатою.

Відповідно до ст.71 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, що не було взято до уваги судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог.

Також судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідно до абзаців 3 і 4 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суми на відшкодування шкоди втраченого заробітку мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності. При поданні заяви про відшкодування шкоди після закінчення трьох років з дня втрати потерпілим працездатності присудження виплат провадиться з дня звернення з такими вимогами.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо в потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до ч.4 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду, на підставі ст.455 ЦК Української РСР.

Рішенням Залізничного районного суду міста Києва від 09 липня 2001 року зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» відшкодовувати витрати на побутовий та звичайний догляд довічно, а Висновком проведеної у справі комісійної судово-медичної експертизи №42/к підтверджено потребу ОСОБА_1 у побутовому та звичайному догляді.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за вимогами про продовження платежів виплати провадяться за весь попередній час, протягом якого належало відшкодовувати шкоду, без обмеження будь-яким строком (з дня закінчення попередніх виплат вимоги про їх продовження задовольняються за умови, що МСЕК або судово-медична експертиза підтвердила втрату працездатності та її відсоток за цей період). В інших випадках виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Враховуючи вищенаведене, та те що позивач звернувся до суду у листопаді 2012 року, загальна сума відшкодування витрат та побутовий і звичайний догляд за період від 01 травня 2009 року до 01 листопада 2012 року склала 28 814 грн. 25 коп.

За цей період відбувалося постійне підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, отже відповідно до постанови КМУ від 17 березня 2003 №1078 індексація грошових сум за весь період не проводиться, що не було взято судом першої інстанції під час нарахування вищенаведеної суми.

Оскільки судово-медичною експертизою не встановлено відсоток зменшення професійної працездатності, то у такому випадку ОСОБА_1 належать до відшкодування суми заробітку у зв'язку 100% втратою загальної (не професійної) працездатності виходячи з розміру встановленої законом мінімальної заробітної плати також за три роки, що передували зверненню до суду з даним позовом.

Сукупний розмір мінімальної заробітної плати за період від 01 травня 2009 до 01 листопада 2012 склала 38 419 грн.

За цей період відбувалося постійне підвищення розмірів мінімальної заробітної плати.

Зроблений позивачем розрахунок сум відшкодування втраченого заробітку з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних є неправомірним, оскільки не застосовується при даних правовідносинах, що також не було взято до уваги судом першої інстанції при нарахуванні відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності від 26 травня 2003 року до 14 грудня 2006 року є безпідставними, оскільки в цей період позивач працював і отримував заробітну плату (заробіток не був втраченим).

За рішенням Залізничного районного суду м. Києва від 09 липня 2001 відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу необхідні платежі на санаторно-курортне лікування.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про курорти» визначено, що санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров'я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.

За «Загальним положенням про санаторно-курортний заклад», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року №805 встановлено, що санаторно-курортне лікування здійснюється в спеціально створених для цього санаторно-курортних закладах, які належать до закладів охорони здоров'я.

Висновком комплексної судово-медичної експертизи №42/К зазначено, що позивач має потребу у періодичному санаторно-курортному лікуванні у санаторіях ортопедо-травматологічного профілю.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування ОСОБА_1 вартості відпочинку у ТОВ «Пальміра-Палас» у 2008-2009 роках не взяв до уваги, що, готель не є санаторно-курортним закладом, не належить до системи закладів охорони здоров'я, не надає послуг з санаторно-курортного лікування, не має на своїй базі необхідного обладнання для лікування санаторно-курортного лікування травм та не має ортопедо-травматологічного профілю.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі в частині відшкодування вартості санаторно-курортного лікування в санаторії імені Гоголя Південної залізниці судом першої інстанції також не було взято до уваги, що оскільки згідно з рішенням Залізничного районного суду міста Києва від 09 липня 2001 відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу необхідні платежі на санаторно-курортне лікування, то підстави сплачувати вартість проживання позивача в багатомісних апартаментах за відсутності доказів проходження позивачем рекомендованих йому лікувальних процедур відсутні.

Також позивачем не було підтверджено дотримано процедури направлення на санаторно-курортне лікування, визначеної законодавством України у сфері охорони здоров'я і також не надано суду довідку медичного закладу для одержання путівки за формою 070/о. копію путівки та копію санаторно-курортної карти про проходження санаторно-курортного лікування. Не обгрунтовано необхідність проживання в двокімнатних номерах категорії Котедж «Апартаменти» і надано чеки які свідчать, що позивач сплачував проживання і харчування стороннім особам.

Позивач має право на відшкодування вартість лікування та харчування в санаторії імені Гоголя Південної залізниці.

За інформацією, розміщеною на офіційному сайті санаторію імені Гоголя Південної залізниці вартість курсівки, що включає в себе лікування та харчування (путівка без проживання) станом з 01 квітня 2012 року становила 185 грн. з однієї людини на добу.

Враховуючи те, що позивач знаходився в санаторії 16 діб у 2009 році; 15 діб (від 30 червня 2010 року до 14 липня 2010 року) та 10 діб (від 11 липня 2011 до 21 липня 2011) що разом - 41 день, то витрати пов'язані із санаторно-курортним лікуванням становлять (41 день*185 грн.) = 7 585 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування вартості автомобіля «Таврія» з переобладнанням для управління з урахуванням відсутності правої руки і лівої ступні ноги в сумі 85 007 грн. 70 коп. та вартість збірного гаражу в сумі 11 875 грн. не було взято до уваги , що позовні вимоги в цій частині були предметом розгляду у іншій цивільній справі за участю тих же сторін і стосовно них прийняте рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2003 року, яке набрало законної сили.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів вважає, що протиправні дії відповідача порушують права позивача, що завдає йому душевних страждань. Встановлено бездіяльність відповідача, що примушує позивача вживати додаткових зусиль та заходів в організації власного життя, засобів пересування, нормального харчування, догляду та призводить до тяжких моральних травм, принижує людську гідність позивача, що не може не позначитись на фізичному і психологічному стані і завдає йому тяжких моральних страждань, які визначено в сумі 51 000 грн.

Враховуючи вищенаведене, суддів приходить до висновку щодо необхідності скасування рішення та ухвалення нового, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з втратою працездатності за період від 01 травня 2009 року до 1 листопада 2012 року в сумі 38 419 грн., витрати на побутовий та звичайний догляд за період від 01 травня 2009 року до 01 листопада 2012 року в сумі 28 814 грн. 25 коп., витрати пов'язані із санаторно-курортним лікуванням в сумі 7 585 грн. та моральну шкоду в сумі 51000 грн. а в іншій частині позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2013 року скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з втратою працездатності за період від 01 травня 2009 року до 1 листопада 2012 року в сумі 38 419 грн.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 витрати на побутовий та звичайний догляд за період від 01 травня 2009 року до 01 листопада 2012 року в сумі 28 814 грн. 25 коп.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані із санаторно-курортним лікуванням в сумі 7 585 грн.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 51000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Гуль В.В.