Рішення № 39564331, 24.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6501/14 24.06.14

За позовомСпоживчого товариства «Діамед»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Діамед»простягнення 366 211,00 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаШевельова А.С. - представник за довіреністювід відповідачаПоловов В.О. - представник за довіреністю

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.06.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 363 543,92 грн. основного боргу, 866,36 грн. 3% річних, 1 800,78 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 за вказаним позовом було порушено провадження у справі № 910/6501/14, розгляд справи було призначено на 15.05.2014.

В судовому засіданні 15.05.2014 судом оголошено перерву до 22.05.2014, про що присутніх представників повідомлено під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 розгляд справи відкладено на 05.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 24.06.2014.

Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач всупереч умов укладених договорів оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013 не здійснював оплату орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по сплаті орендної плати загалом в сумі 362 880,00 грн. (311 040,00 грн. - за договором оренди від 01.10.2010 та 51 840,00 грн. за договором від 01.10.2013). Також, за прострочення оплати орендної плати за договором оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013, позивачем заявлено до стягнення 866,36 грн. 3% річних та 663,02 грн. інфляційних втрат з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 1 800,78 грн. пені з посиланням на п. 4.1 договорів оренди.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень посилався на те, від імені ТОВ «Діамед» договори оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013 підписано неуповноваженою особою, оскільки комерційний директор ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення договорів, і в статуті відповідача таких повноважень саме комерційного директора не обумовлено. Також, відповідач вказував на те, що договори оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013є неукладеними, оскільки вони не містять жодних відомостей про об'єкт оренди (відомості про приміщення), тобто відсутній предмет договору.

В свою чергу, позивачем у додаткових письмових поясненнях по справі зазначалось про те, що від імені ТОВ «Діамед» договори оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013 підписано уповноваженою особою комерційним директором ОСОБА_3, якого на підписання договорів уповноважено довіреностями від 30.09.2010 та від 30.09.2013, виданими генеральним директором ОСОБА_4

В судовому засіданні 24.06.2014 судом було розглянуто клопотання відповідача про призначення в справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої відповідач просив поставити питання про те, чи виконано безпосередньо ОСОБА_4 підпис на довіреностях від 30.09.2010 та від 30.09.2013, виданих генеральним директором ОСОБА_4 на ім'я комерційного директора ОСОБА_3 , або чи виконано підписи на наведених довіреностях іншою особою, зокрема ОСОБА_3

Клопотання мотивоване тим, що відповідач заперечує вчинення на вказаних довіреностях керівником відповідача ОСОБА_4 відповідних підписів, і відповідно, заперечує уповноваження особи на укладення договорів оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 24.06.2014 проти заявленого клопотання заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні з посиланням на його безпідставність та необґрунтованість.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки до предмета доказування у даній справі входить саме наявність у відповідача заборгованості за користування орендованим приміщенням згідно договорів оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013, а не наявність або відсутність повноважень особи на укладення вказаних договорів оренди, оскільки такий предмет доказування обумовлює наявність спору про дійсність або недійсність відповідного правочину.

Таким чином, потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні саме даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, у зв'язку з чим заявлене клопотання відповідача відхиляється.

В судовому засіданні 24.06.2014 представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.06.2014 проти заявлених вимог заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 між позивачем - Споживчим товариством «Діамед», як орендодавцем, та відповідачем - ТОВ «Діамед», як орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 20/10 (далі - договір від 01.10.2010), які підписані від імені орендодавця - головою правління ОСОБА_4, а від імені орендаря - комерційним директором ОСОБА_3, а також посвідчено печатками обох сторін, відповідно до умов якого позивач передав орендарю в строкове платне користування без права викупу на умовах оренди нежитлове приміщення загальною площею 108 м. кв., розташоване в будівлі по вул. Симиренко, 17А у м. Києві, на строк з 01.10.2010 по 30.09.2013 (п.1.1, п. 5.1).

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди від 01.10.2010, за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 8 640,00 грн., виходячи з розрахунку 80,00 грн. за 1 кв.м.

Згідно з пунктом 3.5 договору оренди від 01.10.2010, орендна плата сплачується орендарем в наступному порядку: орендна плата за користування приміщенням сплачується щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше 25 числа кожного місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата. Сплата орендної плати здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Пунктом 4.1 договору оренди від 01.10.2010 визначено, що за прострочення виконання орендарем грошових зобов'язань у встановлений цим договором строк, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 1% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НББУ, за кожен день прострочення.

01.10.2010 між позивачем - Споживчим товариством «Діамед», як орендодавцем, та відповідачем - ТОВ «Діамед», як орендарем, було підписано і посвідчено печатками обох сторін Акт прийому - передачі об'єкта оренди по договору від 01.10.2010, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення загальною площею 108 м. кв., розташоване в будівлі по вул. Симиренко, 17А у м. Києві.

01.10.2013 між позивачем - Споживчим товариством «Діамед», як орендодавцем, та відповідачем - ТОВ «Діамед», як орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 20/10 (далі - договір від 01.10.2010), які підписані від імені орендодавця - головою правління ОСОБА_4, а від імені орендаря - комерційним директором ОСОБА_3, а також посвідчено печатками обох сторін, відповідно до умов якого позивач передав орендарю в строкове платне користування без права викупу на умовах оренди нежитлове приміщення загальною площею 108 м. кв., розташоване в будівлі по вул. Симиренко, 17А у м. Києві, на строк з 01.10.2013 по 28.09.2016 (п.1.1, п. 5.1).

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди від 01.10.2013, за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 8 640,00 грн., виходячи з розрахунку 80,00 грн. за 1 кв.м.

Згідно з пунктом 3.5 договору оренди від 01.10.2013, орендна плата сплачується орендарем в наступному порядку: орендна плата за користування приміщенням сплачується щомісячно в порядку попередньої оплати не пізніше 25 числа кожного місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата. Сплата орендної плати здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок орендодавця.

Пунктом 4.1 договору оренди від 01.10.2013 визначено, що за прострочення виконання орендарем грошових зобов'язань у встановлений цим договором строк, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 1% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НББУ, за кожен день прострочення.

01.10.2013 між позивачем - Споживчим товариством «Діамед», як орендодавцем, та відповідачем - ТОВ «Діамед», як орендарем, було підписано і посвідчено печатками обох сторін Акт прийому - передачі об'єкта оренди по договору від 01.10.2010, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення загальною площею 108 м. кв., розташоване в будівлі по вул. Симиренко, 17А у м. Києві.

Позивачем для долучення до матеріалів справи надано належним чином засвідчені копії:

- договору купівлі - продажу від 06.12.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06.12.2005 за № 1694, за умовами якого Споживчим товариством «Діамед» придбано у власність нежилі приміщення з № 1 по № 9 (групи приміщень № 5), загальною площею 291,40 кв.м. за адресою: м.Київ, вул.. Симиренка, 17а;

- договору купівлі - продажу від 06.12.2005, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06.12.2005 за № 1696, за умовами якого Споживчим товариством «Діамед» придбано у власність нежилі приміщення з № 1, 2 (групи приміщень № 7),№ 1 (групи приміщень № 7а), № 1,2 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1), загальною площею 264,7 кв.м. за адресою: м.Київ, вул.. Симиренка, 17а;

- витяг з Реєстру місць провадження діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, згідно якого ТОВ «Діамед» має ліцензію АВ № 580015 на роздрібну торгівлю лікарськими засобами ;

- довіреності ТОВ «Діамед» від 30.09.2010 та від 30.09.2013, видані генеральним директором ОСОБА_4 на ім'я комерційного директора ОСОБА_3 на підписання догорів оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов укладених договорів оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013 не здійснював оплату орендної плати за весь період оренди, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по сплаті орендної плати загалом в сумі 362 880,00 грн. (311 040,00 грн. за договором оренди від 01.10.2010 (за період оренди 01.10.2010 по 30.09.2013) та 51 840,00 грн. за договором від 01.10.2013 (за період з 01.10.2013 по 25.03.2013)), що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідачем всупереч п. 3.1, 3.5 договору оренди від 01.10.2010 та п. 3.1, 3.5 договору оренди від 01.10.2013 не здійснювалась у визначений строк (не пізніше 25 числа кожного місяця , що передує місяцю, за який здійснюється оплата) оплата орендної плати за весь період оренди, а саме: за договором оренди від 01.10.2010 - за період оренди 01.10.2010 по 30.09.2013, а за договором оренди від 01.10.2010 - за період оренди з 01.10.2013 по 25.03.2013, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по сплаті орендної плати загалом в сумі 362 880,00 грн., а саме:

- 311 040,00 грн. (8 640,00 грн. х 36 місяців) за договором оренди від 01.10.2010 за період оренди 01.10.2010 по 30.09.2013 (36 місяців);

- 51 840,00 грн. (8 640,00 грн. х 6 місяців) за договором від 01.10.2013 (за період оренди з 01.10.2013 по 25.03.2013 (6 місяців)).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договорів оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013 в частині своєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Посилання відповідача у відзиві як на підставу відмови у позові на те, що від імені ТОВ «Діамед» договори оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013 підписано не уповноваженою особою, оскільки комерційний директор ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення договорів, і в статуті відповідача таких повноважень саме комерційного директора - не обумовлено - судом відхиляються як безпідставні на необґрунтовані, та такі, що суперечать ст. 204 Цивільного кодексу України. Відповідно до названої статті Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, наявність або відсутність у особи повноважень на укладення правочину в момент його укладення впливає лише на визначення його правомірності або неправомірності в порядку, встановленому законом, проте, не може бути підставою для звільнення особи від виконання своїх обов'язків, які виникли та тривали за чинним та правомірним правочином, який не визнано в судовому порядку недійсним.

Також судом враховано, що за правилами ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Матеріалами справи підтверджено, що за адресою: вул. Симиренко, 17А у м. Києві - за орендованою адресою - розташований та здійснює діяльність аптечний заклад відповідача, що свідчить про фактичне схвалення відповідачем вищезазначених договорів оренди.

Також, твердження відповідача про те, що договори оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013 є неукладеними, оскільки вони не містять жодних відомостей про об'єкт оренди (відомості про приміщення), тобто відсутній предмет договору, судом відхиляється як безпідставне та необґрунтоване та таке, що суперечить ст.180 Господарського кодексу України, оскільки умовами наведених договорів сторони визначили умови, які є істотними для даного виду договорів, зокрема і об'єкт (приміщення загальною площею 108 м. кв., розташоване в будівлі по вул. Симиренко, 17А у м. Києві), який відповідачем прийнято в орендне користування за обома договорами оренди без будь-яких зауважень та заперечень, про що свідчать зокрема акти приймання - передавання об'єкта в оренду від 01.10.2010 та від 01.10.2013. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 33, 34 господарського процесуального кодексу України, які підтверджують наявність у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості з орендної плати загалом в сумі 362 880,00 грн. (311 040,00 грн. за договором оренди від 01.10.2010 та 51 840,00 грн. за договором від 01.10.2013) за період користування об'єктом оренди, а саме: за договором оренди від 01.10.2010 - за період оренди 01.10.2010 по 30.09.2013, а за договором оренди від 01.10.2010 - за період оренди з 01.10.2013 по 25.03.2013, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 362 880,00 грн. заборгованості з орендної плати - є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення оплати орендної плати за договором оренди від 01.10.2010 та договором оренди від 01.10.2013, позивачем заявлено до стягнення загалом 866,36 грн. 3% річних та 663,92 грн. інфляційних втрат з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, а також загалом 1 800,78 грн. пені з посиланням на п. 4.1 договорів оренди, з яких:

1) за прострочення виконання зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди від 01.10.2010 позивач просив стягнути:

- 447,92 грн. інфляційних втрат, нарахованих без безперервно наростаючим підсумком на щомісячний платіж в сумі 8 640,00 грн. за період з жовтня 2010 по вересень 2013 року включно;

- 3% річних в сумі 759,84 грн. за період прострочення з 25.10.2010 по 30.09.2013 (1 070 діб), нарахованих на суму боргу 8 640,00 грн. станом на 25.10.2010;

- пені в сумі 1 339,20 грн. за період прострочення з 25.10.2010 по 25.10.2011, нарахованої на суму боргу 8 640,00 грн. станом на 25.10.2010, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ у наведений період прострочення;

2) за прострочення виконання зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди від 01.10.2013 позивач просив стягнути:

- 216,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих без безперервно наростаючим підсумком на щомісячний платіж в сумі 8 640,00 грн. за період з жовтня 2013 по березень 2014 року включно (гранична дата нарахування, визначена позивачем самостійно);

- 3% річних в сумі 106,52 грн. за період прострочення з 25.10.2013 по 23.03.2014 (150 діб), нарахованих на суму боргу 8 640,00 грн. станом на 25.10.2013;

- пені в сумі 461,58 грн. за період прострочення з 25.10.2013 по 25.03.2014, нарахованої на суму боргу 8 640,00 грн. станом на 25.10.2013, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ у наведений період прострочення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем було порушено умови договорів оренди від 01.10.2010 та від 01.10.2013 в частині своєчасного виконання зобов'язання по сплаті орендної плати, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість з орендної плати загалом в сумі 362 880,00 грн. (311 040,00 грн. за договором оренди від 01.10.2010 та 51 840,00 грн. за договором від 01.10.2013), зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, п. 4.1 договорів оренди від 01.10.2014 та від 01.10.2013 є підставами для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки (нарахування якої обмежується саме таким показником згідно умов наведених договорів), а також застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а тому вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - є законними, обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Суд, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку щодо сум, строків прострочення та ставок нарахувань заявлених до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з наведеними позивачем у позові розрахунками вказаних показників, у зв?язку з чим задовольняє вимоги позивача в цій частині у повному обсязі, а саме:

1) за прострочення виконання зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди від 01.10.2010:

- 447,92 грн. інфляційних втрат, нарахованих без безперервно наростаючим підсумком на щомісячний платіж в сумі 8 640,00 грн. за період з жовтня 2010 по вересень 2013 року включно;

- 3% річних в сумі 759,84 грн. за період прострочення з 25.10.2010 по 30.09.2013 (1 070 діб), нарахованих на суму боргу 8 640,00 грн. станом на 25.10.2010;

- пені в сумі 1 339,20 грн. за період прострочення з 25.10.2010 по 25.10.2011, нарахованої на суму боргу 8 640,00 грн. станом на 25.10.2010, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ у наведений період прострочення;

2) за прострочення виконання зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди від 01.10.2013 :

- 216,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих без безперервно наростаючим підсумком на щомісячний платіж в сумі 8 640,00 грн. за період з жовтня 2013 по березень 2014 року включно (гранична дата нарахування, визначена позивачем самостійно);

- 3% річних в сумі 106,52 грн. за період прострочення з 25.10.2013 по 23.03.2014 (150 діб), нарахованих на суму боргу 8 640,00 грн. станом на 25.10.2013;

- пені в сумі 461,58 грн. за період прострочення з 25.10.2013 по 25.03.2014, нарахованої на суму боргу 8 640,00 грн. станом на 25.10.2013, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ у наведений період прострочення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загалом основний борг в сумі 362 880,00 грн. , 3 % річних в сумі 866,36 грн., інфляційних втрат - 663,92 грн., пені - 1 800,78 грн.

Судовий збір, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» (код ЄДРПОУ 21526737; місцезнаходження: 04211 м. Київ, вул. Приозерна, 2) на користь Споживчого товариства «Діамед» (ЄДРПОУ 30176704, місцезнаходження: 03134 м. Київ, вул. Григоровича - Барського,5) основний борг в сумі 362 880 (триста шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 866 (вісімсот шістдесят шість) грн. 36 коп., інфляційних втрат в сумі 663 (шістсот шістдесят три) грн. 92 коп., пені в сумі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 78 коп., а також 7 324 (сім тисяч триста двадцять чотири) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення - 27.06.2014

Суддя Смирнова Ю.М.